№ 207/1795/22
№ 1-кп/207/342/22
07 листопада 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у межах кримінального провадження № 42022052120000343 від 18.05.2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією, стрілець 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,
24.02.2022 військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
06.03.2022 року громадянин ОСОБА_5 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для постановки на військовий облік, при цьому усвідомлював, що в Україні введений з 24.02.2022 воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та можливість за потреби бути призваним по мобілізації до лав Збройних Сил України.
В той же день громадянина ОСОБА_5 направлено на військово-лікарську комісію (далі - ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку останній пройшов впродовж дня та отримав довідку ВЛК про те, що він за станом здоров'я придатний до військової служби.
06.03.2022 солдата ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) від 06.03.2022 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО).
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з моменту призову на військову службу та відправлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), тобто з 06.03.2022 солдат ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України. Разом з цим, 11.03.2022, ОСОБА_5 прийняв присягу на вірність народу України.
У період з 12.03.2022 по 26.04.2022 солдат військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) ОСОБА_5 пройшов базову вогневу підготовку.
Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці постійно повинні свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрими, дисциплінованими, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров'я громадян та об'єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.
Відповідно до частин 4-7, 11 статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України», Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.
Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.
Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.
Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.
Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України здійснюють передачу визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України комплекту боєздатних сил і засобів Командувачу об'єднаних сил, який здійснює оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей та управління їх застосуванням.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту;
збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.
особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно статті 11 Закону України «Про оборону України», Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України; визначає потреби в особовому складі, озброєнні, військовій техніці, матеріально-технічних, енергетичних, фінансових, інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних і водних ділянках, комунікаціях, фондах та майні, необхідних для належного виконання завдань Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, контролює повноту і якість їх отримання; організовує стратегічне розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Військове командування, військовослужбовці, добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівники правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, особи, визначені Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), зобов'язані дотримуватися законів та звичаїв війни та застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно пункту 1 «Питань Головнокомандувача Збройних Сил України», затверджених Указом Президента України від 27 березня 2020 року № 23/2020, Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України; здійснює управління застосуванням Збройних Сил України, а також переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони; видає з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання у 3бройних Силах України та інших складових сил оборони накази та директиви; виконує інші повноваження відповідно до законів України та виданих на їх основі нормативна-правових актів.
Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону Закон України «Про основи національного спротиву» № 1702-IX від 16 липня 2021 року з метою нарощування сил і засобів для стабілізації обстановки, а також у випадку визначення відповідної зони територіальної оборони районом ведення воєнних (бойових) дій, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони.
За приписами ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
У відповідності до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Згідно ст. 113 Розділу V Дисциплінарного Статуту України подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів (начальників).
Відповідно до вимог ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) полковник ОСОБА_6 за посадою та військовим званням являється начальником стосовно стрільця 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) ОСОБА_5 , який в силу приписів ст.ст. 29, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний неухильно виконувати відданий йому наказ у зазначений начальником термін.
Незважаючи на викладене, військовослужбовець Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО) солдат ОСОБА_5 вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин:
02.05.2022 року приблизно о 13.00 год., під час шикування особового складу 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони (далі - НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) за місцем тимчасового розташування військової частини у АДРЕСА_2 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) полковником ОСОБА_6 , який є начальником за посадою та військовим званням відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) солдата ОСОБА_5 , доведено для виконання свій наказ № 1 дск від 01.05.2022 зайняти оборону по певному рубежу на безпосереднє виконання вимог бойового розпорядження Командування Сил ТрО № 760/257/Т, бойового розпорядження Головнокомандуючого Збройних Сил України № 2508Т від 23.04.2022, бойового розпорядження Начальника РУ сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_5 » № 346 ДСК від 24.04.2022, наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 68 ДСК від 25.04.2022, наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 48 ДСК від 26.04.2022.
Однак, військовослужбовець ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації на посаду стрільця 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), будучи обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 02.05.2022 приблизно о 13.10 год., перебуваючи на шикуванні особового складу підрозділу вказаної військової частини у АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати наказ начальника - тимчасово виконуючого обов'язки командира НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО) полковника ОСОБА_6 зайняти оборону по певному рубежу.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.
12 жовтня 2022 року, відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_4 , було укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно угоди про визнання винуватості прокурор, обвинувачений ОСОБА_5 та захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст.402 КК України, а також, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.
Одночасно, сторони угоди про визнання винуватості погодилися на призначення покарання ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, із застосуванням ст.ст. 60, 69 КК України перейти до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, та призначити 06 (шість) місяців арешту на гауптвахті Військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З урахуванням щирого каяття обвинуваченого та його активного сприяння розкриттю злочину, у т.ч. зобов'язання співпрацювати зі стороною обвинувачення та викривати протиправну діяльність інших осіб, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, ОСОБА_5 перебуває на військовій службі та продовжує виконувати свої службові обов'язки, надходження листа з військової частини щодо призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, та відсутності обставин, що обтяжують покарання, узгоджено вид і розмір покарання за ч.4 ст. 402 КК України із застосуванням ст.ст. 60, 69 КК України у вигляді 06 (шести) місяців арешту на гауптвахті Військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди та наполягав на її затвердженні, з приводу вчиненого кримінального правопорушення щиро розкаявся, підтримав угоду про визнання винуватості, просить її затвердити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані всі вимоги та правила КПК України та КК України, просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що угода про визнання винуватості укладена відповідно до вимог і правил КПК України та КК України, також просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
Згідно ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Судом з'ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені п.1-4 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.1, ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення сторонами угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам та правилам КПК України та КК України, що відсутні умови, які суперечать інтересам суспільства чи порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб.
Також суд враховує обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст.66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено. Крім того, обвинувачений продовжує виконувати свої службові обов'язки.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, міра покарання, узгоджена обвинуваченим та прокурором, визначена із застосуванням ст.ст. 60, 69 КК України, за наявності до того законних підстав, а тому не суперечить інтересам суспільства.
Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Суд вважає, що угода про визнання винуватості укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 відповідає вимогам КПК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони визнали винуватість добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджені вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України, у зв'язку із чим суд вважає, що угода підлягає затвердженню.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.
Тому суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_4 , із призначенням ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання.
Керуючись ст.ст. 373-376, 395, 468-475 КПК України, суд, -
Затвердити укладену 12 жовтня 2022 року угоду про визнання винуватості між прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022052120000343 від 18.05.2022 року.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 06 (шести) місяців арешту на гауптвахті Військової частини НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 01 червня 2022 року, тобто з моменту фактичного затримання.
До набрання вироком законної сили захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_5 залишити - тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1