Справа №932/5537/22
Провадження №2-а/932/189/22
28 жовтня 2022 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровськ у складі:
головуючого судді - Овчиннікової О.С.,
за участю - секретаря судового засідання Киричок Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 4 батальйону 3 роти, лейтенанта поліції УПП в Дніпропетровської області Журбенка Сергія Івановича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та скасування постанови,
Позивача звернувся з позовом до інспектора 4 батальйону 3 роти, лейтенанта поліції УПП в Дніпропетровської області Журбенка Сергія Івановича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та скасування постанови та просив визнати протиправними дії інспектора лейтенанта поліції 4 батальйону, 3 роти УПП в Дніпропетровській області Журбенка Сергія Івановича про винесенні постанови серії ЕАР № 5881815 від 12.09.2022 року та скасувати постанову.
В обґрунтування позову зазначив, що 12.09.2022 року він разом із своєю дівчиною ОСОБА_2 , яка сиділа за кермом, дійсно рухався на автомобілі по вул. Криворізька, що у м. Дніпро. Не порушуючи ПДР, близько 9 години ранку на вимогу патрульної поліції були зупинені біля будинку 37. Після зупинки до них підійшов поліцейський, який сказав їм, що їх було зупинено згідно «орієнтировки» та вказав надати документи на автівку та документи, що посвідчують їх особи для перевірки. Його дівчина надала посвідчення водія, технічній паспорт він надав. Взявши документи поліцейський пішов до своєї автівки та повернувся через декілька хвилин. Після чого патрульний повідомив їм, що він начебто незаконно передав право керування транспортним засобом своїй дівчині, оскільки він був раніше позбавлений права керування і нічого не роз'яснюючи надав йому копію постанови ЕАР № 5881815 за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Дії поліцейського Журбенка С.І. по винесенню щодо нього постанови суперечать ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка вказує про заборону «Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом». Тож суб'єктом даного правопорушення є водій, який керував ТЗ і в момент даного порушення не мав відповідного права. Транспортним засобом він не керував, в момент зупинки за кермом знаходилась його дівчина, яка не позбавлена такого права. В оскаржуваній постанові не наведеного жодного доказу його вини у скоєнні даного правопорушення, в тому числі і не зазначено жодних відомостей про фіксування подій на нагрудну камеру поліцейського.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, місце та час судового засідання, були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
17.10.2022 року до суду надійшли пояснення від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в яких вони зазначили, що вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки 12.09.2022 року поліцейським Управління винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн., в якій зазначено про те, що останній, керував транспортним засобом Ауді Q5, днз НОМЕР_1 , в м. Дніпро, по вул. Криворізька, не маючи водійського посвідчення відповідної категорії та передав керування ТЗ іншій особі, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України. Крім того, слід врахувати, що в основу прийнятого відповідачем рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складання відносно нього оскаржуваної постанови були покладені фактичні дані у вигляді відеозапису із фіксацією вчиненого позивачем порушення вимог Правил дорожнього руху України. Звертають увагу, що разом з цими поясненнями надсилають оптичний DVD-R диск, який містить у собі той самий відеозапис, що був покладений в основу прийнятого рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складання оскаржуваної постанови. Також позивач не надав копію свого посвідчення водія, а отже він керував ТЗ без посвідчення водія відповідної категорії. Просили в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі та проводити розгляд справи без участі їх представника.
Суд дослідивши письмові докази в справі, прийшов до наступного.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність за порушення Правил дорожнього руху України, яке полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно наявної у матеріалах справи постанови серії ЕАР 5881815 від 12.09.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, 12.09.2022 року о 09.04 год. ОСОБА_1 , в м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 37, керуючи автомобілем Ауді Q5, днз НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.
Судом було досліджено відеозапис з місця події, який містить докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом Ауді Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 без посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, а також даний відеозапис спростовує твердження позивача щодо керування автомобілем ОСОБА_2 , оскільки на відео вбачається, що передньої бокової двері, де розташоване пасажирське сидіння, виходить якийсь чоловік. Дівчини на відео взагалі немає.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскарженою постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режим серії ЕАР № 5881815 від 12.09.2022 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП та доданим до відзиву на позовну заяву DVD-R диском з відеозаписом на якому відображено зупинений транспортний засіб Ауді Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, суд вважає вказані обставини доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки такі знаходяться в матеріалах справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та знаходить, що за обставинами справи копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана належним доказом по даній справі відповідно до положень статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вона не є самостійним беззаперечним доказом, являє собою рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і обставини викладені в ній повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Представником відповідача по даній справі надано письмовий відзив щодо обставин справи, та додано DVD-R диск, який підтверджує порушення позивачем ОСОБА_1 ПДР України, зокрема, не виконання вимог п. 2.1.а ПДР, оскільки зафіксовано зупинку транспортного засобу Ауді Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , позбавленого раніше права керування транспортними засобами.
Відтак, наданим відеозаписом зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Внаслідок чого суд приходить до висновку, що має місце вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
На підставі зазначеного, суд зазначає, що DVD-R диск з відеозаписом оцінюється інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Наразі, при розгляді даного позову позивач просить суд взяти до уваги, як доказ власні його заперечення своєї вини у вчиненні правопорушення.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що відповідач надав достатньо аргументовані докази, які спростовують вимоги позивача щодо суб'єкта правопорушення.
Тому суд приходить до висновку, що інспектором у відповідності до ст. 280 КУпАП були з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і його дії вчинені у передбачені законом межах та у спосіб, а, відтак, і підстав для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, винесеної відносно ОСОБА_1 не встановлено.
Посилання позивача зазначені в позові не може бути прийняті судом як докази відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки з пояснень відповідача, матеріалів адміністративної справи та оглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце.
При винесені постанови, дії відповідача відповідають вимогам ст. 33 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення. Тобто при накладанні стягнення відповідачем встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують, оскільки санкція ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає покарання у вигляді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400,00 грн.
Інспектор при винесені оскаржуваної постанови, керувався Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описано правопорушення, яке було скоєно, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права.
Відповідачем представлено як доказ правомірності рішення інспектора диск з відеофіксацією, яким повністю спростовано доводи позивача про неправомірність дій цього інспектора при складанні постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача, зокрема доведено, що ОСОБА_1 допустив порушення ПДР, за що поліцейський, притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивач не надав, його позовні вимоги зводяться до висвітлення того, що перебувала за кермом його дівчина ОСОБА_2 , яка надала посвідчення водія, а він технічний паспорт після їх зупинки, що в судовому засіданні не було встановлено.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів з приводу порушень інспектором поліції прав позивача під час складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відсутність факту правопорушення, позивач доводить своїми ж поясненнями. Натомість, відповідач, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, надав докази своїх заперечень. Зокрема, відеофіксація, яка була вчинена під час вчинення правопорушення та в процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення, підтверджує факт правопорушення з боку позивача.
З огляду на не представлення позивачем доказів, які спростовують обставини, викладені поліцейським в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, судом розцінюються не обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Оскільки в позові позивачу відмовлено сума сплачено судового збору не повертається.
Керуючись ст.ст. 126, 222, 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72-77, 121, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позовних вимог розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 4 батальйону 3 роти, лейтенанта поліції УПП в Дніпропетровської області Журбенка Сергія Івановича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дії та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду
Суддя О.С. Овчиннікова