іменем України
08 листопада 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/3049/21
Головуючий у першій інстанції - Бездідько В. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/753/22
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 березня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
місце постановлення рішення суду - м. Прилуки,
дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 15 березня 2022 року.
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ ФК «Кредит-Капітал») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 8681752 від 26 березня 2019 року в розмірі 14 280 грн, а також судовий збір в розмірі 2 270 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 березня 2019 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8681752, за умовами якого останньому надано кредитні кошти у сумі 5 000 грн. Укладаючи кредитний договір ТОВ «Мілоан» та відповідач вчинили дії, визначені ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за укладеним правочином перед відповідачем виконало, надавши йому кредитні кошти на умовах, визначених договором. Відповідач зобов'язання щодо повернення коштів не виконував, у зв'язку із чим утворилася заборгованість в розмірі 14 280 грн, з яких: 5 000 грн - прострочене тіло кредиту, 1 050 грн - прострочена заборгованість за комісією, 5 730 грн - прострочені проценти, 2 500 грн - строкова заборгованість за штрафами і пенями.
27 червня 2019 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 33-МЛ, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 8681752 від 26 березня 2019 року.
ТОВ ФК «Кредит-Капітал» зазначало, що розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8681752 від 26 березня 2019 року передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» за договором відступлення права вимоги № 33-МЛ від 27 червня 2019 року, після чого нових сум щодо нарахування заборгованості не нараховувалось.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 березня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В апеляційній скарзі ТОВ ФК «Кредит-Капітал», вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, просить його скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що кредитний договір № 8681752 від 26 березня 2019 року укладено між ТОВ «Мілоан» та відповідачем в електронній формі шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеного ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Підтвердженням добровільного укладання відповідачем даного кредитного договору є анкета-заява на кредит, яка самостійно заповнена відповідачем, та фото-копія документу відповідача.
Скаржник наголошує на тому, що на підтвердження виконання умов кредитного договору, зокрема щодо перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , надано копію платіжного доручення № 8257702 від 26 березня 2019 року.
У наданому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Денисенко С.В., погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу ТОВ ФК «Кредит-Капітал» залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Доводи відзиву зводяться до того, що кредитний договір № 8681752 є нікчемним та не породжує для сторін жодних правових наслідків, оскільки не був підписаний ОСОБА_1 ні власноручно, ні шляхом використання електронного підпису.
Представник відповідача указує на те, що вимога про стягнення 1 050 грн комісії за надання кредиту не може бути задоволена, оскільки положення договору про встановлення комісії за надання кредиту без зазначення, які саме послуги оплачуються за рахунок комісії, є нікчемними. Позов та додані до нього документи не містять періоду та порядку нарахування відсотків, штрафів та пені, що позбавляє можливості перевірити правильність і законність їх нарахування та відповідно обґрунтованість даних позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що не доведено отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов кредитного договору, а позивачем не надано на вимогу суду оригінал платіжного доручення № 8257702 від 26 березня 2019 року про їх перерахування ОСОБА_1 , отже, як наслідок, не доведено факт надання безпосередньо позивачем коштів відповідачу та укладення договору.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд.
У справі встановлено, що 26 березня 2019 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8681752, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Пунктами 1.2-1.4 кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 5 000 грн. Кредит надається строком на 24 дні з 26 березня 2019 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії з надання кредиту та процентів за користування кредитом: 19 квітня 2019 року.
Відповідно до п. 1.6. цього договору розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1. укладеного між сторонами правочину кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Пунктом 2.2.3. кредитного договору передбачено, що в разі неповернення позичальником кредиту у встановлений Договором термін (п. 1.4.) проценти за користування кредитом з наступного дня починають нараховуватися за підвищеною ставкою у розмірі 1,80 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом після спливу строку його повернення та нараховуються протягом 45 днів, після чого нарахування процентів може бути припинено товариством в односторонньому порядку.
За змістом п. 3.3.2. договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Як свідчить п. 3.3.3. договору, позичальник зобов'язаний у разі порушення строків повернення кредиту на вимогу товариства сплатити пеню.
У разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в пункті 1.4 цього договору, з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню за неправомірне користування кредитом у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення, але в будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми грошових зобов'язань позичальника за цим договором. Указана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунком (п. 4 1. Договору).
Пунктом 6.1 кредитного договору визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.
Відповідно до п. 6.2 договору, відправляючи через сайт або через телефон у порядку визначеному в правилах заяву про надання кредиту позичальник тим самим підтверджує свою згоду на укладання цього договору. Договір у електронній формі розміщується в особистому кабінеті позичальника або надсилається товариством на електронну пошту позичальника. Додаткове підтвердження згоди позичальника на укладання кредитного договору може відбуватися з застосуванням одноразового ідентифікатору, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує його для підписання кредитного договору в особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Використання позичальником коштів (переказ, зняття готівки тощо) отриманих ним від товариства, в будь-якому випадку, незалежно від способу висловлення згоди на укладення цього кредитного договору, свідчить про безумовне прийняття позичальником пропозиції товариства укласти кредитний договір та укладення цього кредитного договору.
Згідно з п. 6.4 кредитного договору, укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
З п. 6.5 укладеного між сторонами договору вбачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Як свідчить графік розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору № 8681752 від 26 березня 2019 року, дата платежу - 19 квітня 2019 року, до сплати: 5 000 грн - кредит, 1050 грн - комісія за надання кредиту, 1 680 грн - проценти, разом - 7 730 грн (а.с. 8).
Відповідно до довідки про ідентифікацію за підписом представника ТОВ "Мілоан", клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 8681752 від 26 березня 2019 року ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - «2180»; час відправки ідентифікатора позичальнику - 26 березня 2019 року о 11 год. 27 хв.; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_1 (а.с. 9).
Анкета-заява на кредит № 8681752 від 26 березня 2019 року містить надані позичальником згоди, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с. 11-12). Так, процес оформлення та розгляду заяви позичальника ОСОБА_1 становив такі дії:
26 березня 2019 року 11 год. 29 хв - заповнення заяви;
26 березня 2019 року 11 год. 32 хв - автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, дата чекінг;
26 березня 2019 року 11 год. 58 хв - заповнення заяви;
26 березня 2019 року 12 год. 01 хв - автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, дата чекінг;
26 березня 2019 року 12 год. 12 хв - верифікація за телефоном;
26 березня 2019 року 12 год. 25 хв - заповнення заяви;
26 березня 2019 року 12 год. 32 хв - автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, дата чекінг;
26 березня 2019 року 12 год. 45 хв - заповнення заяви;
26 березня 2019 року 12 год. 52 хв - автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, дата чекінг;
26 березня 2019 року 13 год. 22 хв - верифікація за телефоном;
26 березня 2019 року 13 год. 26 хв - підтвердження зміни умов; обробляється;
26 березня 2019 року 13 год. 27 хв - підтвердження договору, оброблено.
Відповідно до копії платіжного доручення № 8257702 від 26 березня 2019 (а.с. 30), ТОВ "Мілоан" перерахувало на ім'я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти згідно з договором в сумі 5 000 грн (а.с. 13).
27 червня 2019 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення права вимоги №33-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" передало ТОВ ФК «Кредит-Капітал» належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі Боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 14-18).
Відповідно до копії реєстру Боржників до договору відступлення права вимоги № 33-МЛ від 27 червня 2019 року, ТОВ ФК "Кредит-Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору № 8681752 від 26 березня 2019 року і загальна сума заборгованості становить 14 280 грн, з яких: 5 000 грн - залишок по тілу кредиту, 5 730 грн - залишок по відсотках, 1050 грн - залишок по комісії, 2 500 грн - заборгованість по штрафах/пені, кількість днів прострочення - 68 днів (а.с. 13)
13 листопада 2020 року ТОВ ФК "Кредит-Капітал" на адресу відповідача ОСОБА_1 направило претензію, у якій повідомило про наявність у відповідача заборгованості у сумі 14 280 грн за кредитним договором № 8681752 від 26 березня 2019 року, укладеним з ТОВ «Мілоан», та про необхідність протягом семи днів погасити заборгованість перед ТОВ ФК "Кредит-Капітал" за вказаними реквізитами, що засвідчено копією цієї претензії вих. №18877532/1 від 13 листопада 2020 року (а.с. 21) та копією реєстру поштових відправлень від 20 листопада 2020 (а.с. 22 - 24).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, договір укладено сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ФК «Кредит-Капітал» через недоведення факту надання безпосередньо позивачем коштів відповідачу та укладення договору, виходячи з наступного.
У справі, що переглядається, установлено, що кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі на підставі оформлення та подання відповідачем ТОВ «Мілоан» відповідної анкети-заяви на кредит № 8681752 від 26 березня 2019 року, підписання позичальником одноразовим ідентифікатором та відправлення товариству електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір.
Установивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, апеляційний суд доходить висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, за яким з рахунку ТОВ «Мілоан», відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки ОСОБА_1 , зареєстрованої останнім у особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Районний суд, указуючи на недання оригіналу платіжного доручення № 8257702 від 26 березня 2019 року щодо перерахування відповідачеві 5 000 грн, не врахував, що стороною позивача надано належним чином завірену її копію і відповідачем не наведено належних обґрунтувань щодо невідповідності копії платіжного доручення її оригіналу.
Доказів того, що платіжна картка, на яку ТОВ «Мілоан» було здійснено перерахування коштів, належить не відповідачу, останнім суду не надано. Так само і не надано доказів, що кошти на цю картку позивачем не були перераховані.
При цьому, заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Відповідно, доводи сторони відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів відповідачу кредитодавцем ТОВ «Мілоан», не відповідають дійсності.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором.
У кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 8681752 від 26 березня 2019 року заборгованість становить 14 580 грн, з яких: 5 000 грн - прострочене тіло, 5 730 грн - прострочені відсотки, 1 050 грн - заборгованість за комісією, 2 500 грн - заборгованість за пенею за період з 20 квітня 2019 року по 27 червня 2019 року (а.с. 20).
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконунав, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, який не спростовано відповідачем, утворилася заборгованість у сумі 14 280 грн, з яких: 5 000 грн - прострочене тіло кредиту; 1 050 грн - прострочена заборгованість за комісією (пункт 1.5.1 договору); 5 730 грн - прострочені відсотки за період з 27 березня 2019 року по 27 червня 2019 року (пункти 1.5.2, 2.2.3 договору); 2 500 грн - заборгованість за пенею з 20 квітня 2019 року по 27 червня 2019 року (пункт 4.1 договору).
Твердження сторони відповідача про те, що вимога про стягнення 1 050 грн комісії за надання кредиту не може бути задоволена, оскільки положення договору про встановлення комісії за надання кредиту без зазначення, які саме послуги оплачуються за рахунок комісії, є нікчемними, не знайшли свого підтвердження, оскільки можливість стягнення комісії за надання кредиту передбачено пунктом 1.5.1 кредитного договору, який укладено між сторонами. З огляду на доведеність факту існування між сторонами грошового зобов'язання та обізнаність відповідача з умовами кредитування, є хибними його твердження про неправомірність нарахування комісії. Отже, визначена кредитним договором комісія є складовою загальної вартості кредиту та враховується при обчисленні загальної вартості кредиту для позичальника. Зазначене повністю узгоджується з положеннями ЗУ «Про споживче кредитування», який набрав чинності на час укладення між сторонами кредитного договору.
За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням судового рішення про задоволення позову ТОВ ФК «Кредит-Капітал» шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 8681752 від 26 березня 2019 року в сумі 14 280 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позову ТОВ ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2 270 грн судового збору (а.с. 1), а при подачі апеляційної скарги - 3 405 грн (а.с. 58).
Оскільки апеляційний суд скасовує в цілому рішення суду першої інстанції і задовольняє позов ТОВ ФК «Кредит-Капітал», з відповідача на користь позивача належить стягнути 5 675 грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 березня 2022 року - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 8681752 від 26 березня 2019 року в сумі 14 280 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) 5 675 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча Н.В. Шитченко
Судді Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова