Справа №586/344/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/644/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
Іменем України
31 жовтня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 586/344/19 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Ямпільського районного суду Сумської області від 12.11.2021 про повернення обвинувального акта,
установила:
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а обвинувальний акт повернути до суду першої інстанції для розгляду зі стадії підготовчого провадження, оскільки вважає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК, так як містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання. Зазначені судом недоліки ніяким чином не могли перешкодити призначенню справи до судового розгляду, суд не визначив строк для їх усунення, не зазначив про слідчі або інші процесуальні дії, які необхідно провести.
До Ямпільського районного суду Сумської області в порядку ст. 34 КПК від прокурора надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, разом з реєстром матеріалів досудового розслідування.
Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 12.11.2021 зазначений обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування із долученими матеріалами в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12019200250000045 від 10.02.2019 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, був повернутий прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення є суперечливими, з тексту обвинувачення суду першої інстанції є незрозумілим, коли саме та у якому році вчинені кримінальні правопорушення, допущені помилки у правописі, що позбавляє можливості роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення відповідно ст. 348 КПК.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, сторони кримінального провадження в судове засідання не з'явились, прокурор ОСОБА_9 надав письмове клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, тому колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі сторін кримінального провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта через його невідповідність вимогам п. 5 ч. 1 ст. 291 КПК, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення є суперечливими.
Однак такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та є явно необґрунтованими.
Так, відповідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, крім іншого, таке рішення як повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпні вимоги КПК до обвинувального акта містяться у ст. 291 цього Кодексу, а саме згідно ч. 1 даної статті обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором; обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем. При цьому згідно ч. 2 ст. 291 КПК, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Крім того, обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 4 ст. 291 КПК) і до нього додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Будь-яких обґрунтувань чи мотивів недотримання прокурором вказаних вище вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції у своєму рішенні не навів, чим істотно порушив вимоги КПК.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вимоги КПК щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації прокурором дотримані у повному обсязі, а обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні тощо) викладені чітко і конкретно у тому об'ємі, у якому вважає сторона обвинувачення у межах своєї дискреції.
Після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в обвинувальному акті міститься також сформульоване обвинувачення із зазначенням кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого та кваліфікуючих ознак вчиненого кримінального правопорушення.
Розкриваючи зміст поняття «сформульоване обвинувачення», колегія суддів враховує правовий висновок ВСУ з цього питання (постанова від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16), згідно якого «в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому». При цьому важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення у суді та для реалізації права на захист.
Колегія суддів бере до уваги і усталену прецедентну практику Європейського суду з прав людини 1950 р. (далі - ЄСПЛ), згідно якої «обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення», оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (п. 44 рішення від 27.02.1980 у справі «Девеер проти Бельгії» (Deweer v. Belgium), заява № 6903/75).
Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення ЄСПЛ від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» (Mattoccia v. Italy), що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про «пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами».
Повертаючись до обставин провадження, наведені у обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв'язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у цьому кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення не викликає сумнівів.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора у частині відсутності передбачених законом підстав для повернення обвинувального акта є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У той же час не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не визначив конкретні заходи, які має вжити прокурор для усунення недоліків та не встановив терміну для їх усунення, оскільки КПК не висуває таких вимог щодо змісту ухвали суду в разі прийняття відповідного процесуального рішення про повернення обвинувального акта.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч. 1 ст. 412 цього Кодексу істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 відповідає вимогам ст. 291 КПК, оскільки жодних недоліків, які б стосувалися неповноти, неправильності та відсутності необхідних відомостей в обвинувальному акті або були б пов'язані з невиконанням вимог ст. 291 КПК, судом першої інстанції встановлено не було, тому доводи апеляційної скарги прокурора заслуговують на увагу, а судове рішення підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Ямпільського районного суду Сумської області від 12.11.2021 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 185 КК України - скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4