Справа № 127/20785/22
Провадження № 3/127/6998/22
03 листопада 2022 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
31.08.2022 ДОП ВПУП ГУНП у Вінницькій області Урбанським М.М. складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, відносно ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеного протоколу ОСОБА_1 близько 04.00 год за адресою вул. Сучасна, 36 м. Вінниця (гостинний комплекс «Віла Венеція») не виконував неодноразове законне розпорядження (вимогу) про припинення правопорушення, шарпав працівників поліції, поводив себе зухвало та нахабно.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні цього правопорушення не визнав, вказуючи, що в готелі він проводив шлюбну ніч, з дружиною мали сварку. Поліцейські, які появилися лише згодом (після сварки), використали щодо нього спецзасіб (газовий балон) та вивели його з готелю, вели себе з ним некоректно, залякували.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов до таких висновків.
Згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст.245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу, інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність законного розпорядження або вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, яке випливає з прав працівника поліції, визначених у Законі України "Про Національну поліцію". Саме це розпорядження або вимога повинні бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП.
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки та виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок.
Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
При цьому, суд відмічає, що відповідальність настає не за всяке невиконання законних вимог працівника поліції, а лише за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків. Водночас, законне розпорядження або вимога поліцейського повинно ґрунтуватись на чітких приписах нормативних актів, які регулюють діяльність Національної поліції України, тобто відповідати засадам такої діяльності, визначеним, зокрема ст. 8 Закону України «Про національну поліцію», що у свою чергу кореспондується із положеннями ст. 19 Конституції України щодо дотримання правового порядку в Україні.
З аналізу ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих.
Відповідно до вищевказаної статті КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.
Тобто, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, органом, уповноваженим на складання протоколів про адміністративне правопорушення надані до суду наступні докази: адміністративний протокол серії ВАВ №429412 від 31.08.2022, рапорти поліцейських та протокол АА 3174237 про адміністративне затримання.
Разом з тим, фабула вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить зазначення даних щодо конкретних фактичних обставин вчинення особою правопорушення. Тобто вказане у ньому формулювання не розкриває суті в чому саме полягала законна вимога або розпорядження поліцейського та відповідно не можливо надати оцінку характеру дій особи, якій дане законне розпорядження або вимога були адресовані. Крім того, у графі «Свідки:…» протоколу вказано про відсутність відомостей щодо осіб, які були присутні під час події та можуть підтвердити обставину вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
При цьому суд відмічає, що рапорт поліцейського не може підміняти протокол про адміністративне правопорушення, вимоги щодо якого визначені нормами КУпАП, а тому зазначення у ньому інформації по обставинам вчинення правопорушення не свідчить про відповідність протоколу вимогам ст.256 КУпАП.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП та ст. 62 Конституції України, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду. Наразі в справі відсутні докази, що підтверджують наявність в діях особи дій, що утворюють склад правопорушення, а саме пояснення свідків правопорушення, понятих, відеозапис тощо.
Отже, надаючи оцінку кожному доказу, наявному в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, вважаю, що наданими матеріалами не доведено наявність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.185, п. 1 ст. 247, ст. 283, 284, 285 КУпАП,
Закрити провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: