Справа № 127/13378/22
Провадження № 2/127/1742/22
25.10.2022 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.,
секретаря Обертун Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_1 звернулась до суду з подовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, 03.01.2022 року ОСОБА_1 згідно з усним договором було надано автомобіль марки «TOYOTA COROLLA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , для роботи в таксі ОСОБА_3 . Однак ним, без згоди позивача, було передано ОСОБА_2 в користування автомобіль, який вчинив ДТП. 02.02.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності позивачу, під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2022 року в справі №127/4284/22 винуватцем ДТП визнано відповідача.
Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. 22.06.2022 року було надіслано адвокатський запит до страхової компанії AT «СГ «ТАС».
01.07.2022 року страхова компанія у відповідь на адвокатський запит повідомила, що виплат здійснено не було, оскільки потерпілі чи інші особи внаслідок ДТП не звертались, то виплати не здійснювались.
Враховуючи те, що внаслідок ДТП, яка сталась 02.02.2022 року потерпілих, чи постраждалих не було, оскільки Відповідач перевищивши швидкість не впорався з керуванням та здійснив наїзд на електроопору, то потерпілих не було.
В зв'язку з тим, що ніяких витрат позивачем отримано не було, нею за власні кошти 14.02.2022 року було замовлено у Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі експертне транспортно-товарознавче дослідження з метою встановлення розміру нанесеної матеріальної шкоди.
Згідно з висновком експертного дослідження від 04.02.2022 року №ЕД- 19/102-22/1965-АВ судовим експертом Федоренко О.П. було встановлено:
1. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », внаслідок його пошкодження, яке відбулось 02.02.2022 року, становила 148 230,00 грн.
2. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », внаслідок його пошкодження, яке відбулось 02.02.2022 року могло становити 213 605,79 грн.
Загальна сума нанесеної матеріальної шкоди становить 379 835,79 грн. На неодноразові усні звернення позивача до відповідача з метою відшкодування завданої матеріальної шкоди, відповідач зазначав, що в нього не має таких коштів та він не має можливості повернути зазначені кошти позивачеві. Враховуючи зазначене, для захисту своїх порушених прав позивач вимушена звернутись до суду з цим цивільним позовом та просить стягнути 148230 грн. - вартість матеріального збитку, 213605,79 грн. - вартість відновлювального ремонту, 10 000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Відзив на позовну заяву відповідачем подано не було.
В судовому засіданні відповідач проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. Зокрема, зазначив, що автомобіль марки «TOYOTA COROLLA» він отримав за усною домовленістю від ОСОБА_3 в обмін на автомобіль Хюндай, яким він керував раніше, для роботи на таксі. Також, вказав на те, що автомобіль «TOYOTA COROLLA» технічно не обслуговувася, до ДТП в автомобілі були несправнеа гальмівна система. Вважає, що розмір матеріальної шкоди завищений, а моральної шкоди позивачу взагалі не було завдано.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
03.01.2022 року ОСОБА_1 згідно з усним договором було надано автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , для роботи в таксі ОСОБА_3 . Однак ним, без згоди позивача автомобіль було передано ОСОБА_2 , який вчинив ДТП. Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль позивача.
02.02.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності позивачу під керуванням ОСОБА_2 . Автомобіль під керуванням ОСОБА_2 пошкодив електроопору, іншого учасника ДТП не було.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2022 року в справі №127/4284/22 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Постанова набрала законної сили 26.05.2022 р.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 11.08.2021 р., вищевказаний транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_1 .
Згідно з висновком експертного дослідження від 04.02.2022 року №ЕД- 19/102-22/1965-АВ було встановлено:
1. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », внаслідок його пошкодження, яке відбулось 02.02.2022 року, становила 148 230,00 грн.
2. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », внаслідок його пошкодження, яке відбулось 02.02.2022 року, могло становити 213 605,79 грн.
Разом з тим, висновком експертного дослідження № ЕД -19/102-22/1965-АВ року встановлено, що відновлювальний ремонт автомобіля «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищує його ринкову вартість на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», 2004 року випуску, станом на 02.02.2022 р. становить 148230,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
За проведення експертизи позивачем сплочено 1015 грн., про що подано фіскальний чек від 14.02.2022 року.
Згідно з Полісом № АТ/0631694 АТ «СГ» «ТАС» обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль, належний ОСОБА_1 , застраховано на строк дії з 17.07.2021 р до 16.07.2022 р. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, в розмірі 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним договором страхування виступає транспортний засіб «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , страхувальником зазначений ОСОБА_4 .
Цей же автомобіль придбаний ОСОБА_1 і перереєстрований на неї відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 11.08.2021 р.
08.02.2022 року позивачем було повідомлено страхову компанію АТ «СГ «ТАС» про вчинення ДТП. Однак, позивача усно було повідомлено про те, що у зв'язку з тим, що внаслідок ДТП не було постраждалих та потерпілих третіх осіб, витрати за страховим договором не здійснюватимуться. не було.
3 метою підтвердження цієї інформації представником позивача було надіслано адвокатський запит від 22.06.2022 р. до страхової компанії AT «СГ «ТАС».
01.07.2022 року страхова компанія у відповідь на адвокатський запит повідомила, що виплат здійснено не було, оскільки потерпілі чи інші особи внаслідок ДТП не звертались, то виплати не здійснювались.
Положеннями статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту, в тому числі є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.
Положеннями частини 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, який завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Під непереборною силою належить розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
Пунктом 8 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі- Постанова від 01.03.2013 року) судам роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, суд вважає, що відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки повинен нести відповідальність за шкоду, в тому числі й моральну, завдану таким джерелом, незалежно від наявності його вини.
Враховуючи те, що страхова компанія не здійснила страхове відшкодування, тому що це не передбачено полісом №АТ/0631694 обов'язковог страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транпортних засобів, у випадку, коли водій ОСОБА_2 винен у ДТП, внаслідок якої пошкодив електроопору, інші транспортні засоби не зазнали пошкоджень, то повний розмір завданої майнової шкоди підлягає стягненню з відповідача.
Відтак, сума страхового відшкодування в порядку ст.1194 ЦК України має бути стягнута з відповідача, як винуватця ДТП.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що завдана позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди майнова шкода дорівнює розміру матеріального збитку, визначеного у висновку експерта, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 148230 грн. З нього ж належить стягнути витрати на визначення такої шкоди в розмірі 1015 грн.
Крім того відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ст.23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст. 1167 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено, що внаслідок дій ОСОБА_2 , які призвели до пошкодження автомобіля позивача, їй була заподіяна моральна шкода. Однак, враховуючи усі встановлені судом обставини в справі, суд знаходить суму моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. завищеною, такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому, керуючись принципом розумності і справедливості, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» № 63566/00 § 23 ЄСПЛ від 18.07.2006).
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із проведенням експертизи.
З урахуванням вищевикладеного, суд задовольняє позов частково, а саме щодо майнової шкоди в розмірі 148230 грн., щодо моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати з оплати судового збору 1536 грн., за проведення транспортно-товарознавчого дослідження 1015 грн., за надання професійної правничої допомоги 12000 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1187, 1194, ст. ст. 4,76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , майнову шкоду у розмірі 148230 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., у відшкодування витрат із сплати судового збору 1536 грн., за проведення транспортно-товарознавчого дослідження 1015 грн., за надання професійної правничої допомоги 12000 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 01.11.2022 р.
Суддя