Справа №127/24199/22
Провадження № 2/127/3159/22
02 листопада 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика» про скасування наказу про відсторонення від роботи,
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Хейніса О.Г. звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика» про скасування наказу про відсторонення від роботи.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач просить зокрема, скасувати наказ про відсторонення від роботи.
При подачі позову позивач вказує як на підстави звільнення від необхідності сплати судового збору ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З викладеного вбачається, що суд може своєю ухвалою за клопотанням сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, при цьому враховуючи майновий стан сторони, а не звільнити від сплати судового збору.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі№ 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Таким чином, визначено, пільга щодо сплати судового збору при розгляді трудових спорів, не поширюється на позовні вимоги про скасування наказу про відсторонення від роботи.
Крім того за змістом вказаної вище норми відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру є правом суду, а не його обов'язком. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №904/9117/17.
Отже, звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 136 ЦПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2019 року (справа №821/1896/15-а).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Слід зазначити, що звільнення від сплати судового збору вирішується судом окремо у кожній справі на підставі наданих заявником доказів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).
Відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників судового процесу.
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Європейський суд з прав людини зазначив, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору до задоволення не підлягає, а тому вона має сплатити судовий збір за подання позовної заяви в розмірі, визначеному ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» відповідно до якого за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн) та надати суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA318999980313181206000002856.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКП «Фармацевтична фабрика» про скасування наказу про відсторонення від роботи - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна