Справа № 559/2772/22
Номер провадження 3/559/1437/2022
04 листопада 2022 року місто Дубно Рівненська область
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 ,
роз'яснивши ст. 268 КУпАП, -
До Дубенського міськрайонного суду Рівненської області надійшов адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02.11.2022 серії ВАВ №133784, 02.11.2022, близько 22 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 , гр.. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав її, погрожував, шарпав,бив, намагався нанести їй тілесні ушкодження, застосовував дії фізичного та психологічного характеру, що могло або завдало шкоди психологічному або фізичному здоров'ю потерпілої. Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст.173-2КУпАП, тобто вчинення насильства в сім'ї, а саме умисне вчинення діянь психологічного характеру, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.173-2КУпАП. - не визнав, пояснив, що не вчиняв жодних дій насильницького характеру по відношенню до дружини, остання знаходилася в нетверезому стані, що стало причиною того, що він зробив їй зауваження, а вона викликала поліцію.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, надані сторонами, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 2 статті 7 КУпАП передбачено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
До протоколу про адміністративне правопорушення в доведеність вини ОСОБА_1 посадовою особою, яка складала протокол долучено: заяву ОСОБА_2 та її пояснення від 02.11.2022, разом із тим, як вбачається із матеріалів, пояснення у ОСОБА_1 чи інших свідків, не відбиралися, таким чином, приходжу до висновку, що матеріали складенні лише зі слів ОСОБА_2 .
За таких обставин, факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, не доведений належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимогст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.
Аналіз вказаної норми приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1ст.173-2 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне вчинення домашнього насильства, а тому уповноважена особа, яка склала адміністративний протокол, зобов'язана довести наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на вчинення домашнього насильства.
Суду не доведено належними та допустимими факту вчинення домашнього насильства та умислу на його вчинення.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно дост.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що останні не містять беззаперечних та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та керуючись п.1 ст.247, ст.ст. 173-2, 245, 251, 252,283-285, 294 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя Р.В.Ралець