Справа № 405/5866/22
провадження № 1-кс/405/2803/22
01.11.2022 м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУПН в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.10.2022 року № 12022120000000901, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області, українцю, громадянину України, з базовою загальною освітою, одруженому, немаючому на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку, працюючому водієм Кременчуцького нафтопереробного комплексу, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
старший слідчий відділу СУ ГУПН в Кіровоградській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько о 11 год. 30 хв. 30.10.2022, в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) (п. 2.9. Водію забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобі - 2.64 ‰), керував автомобілем «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , рухався в світлу пору доби в межах населеного пункту смт Павлиш Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, а саме на території місцевого цвинтаря, при цьому грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну ..., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), через наявний стан алкогольного сп'яніння позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок його руху та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.
У подальшому, в зазначений час, на вказаному автомобілі, перед початком руху заднім ходом по території кладовища, рухаючись при цьому зі сторони вул. Сухомлинського, в порушення п.п. 10.1, 10.9 ПДР України (п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; 10.9 Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншими учасникам руху. Для забезпечення руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб), не контролюючи свої дії через стан алкогольного сп'яніння, самовпевнено не слідкував за дорожньою обстановкою, не впевнився, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху при здійсненні руху на транспортному засобі заднім ходом, який вимагає від водія надзвичайної уважності та обережності, не звернувся за допомогою до інших осіб, у результаті чого на відстані 0,71 м до лінії електроопори № 63Л118 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався по території цвинтаря та перебував біля задньої частини автомобіля «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , в результаті чого ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до медичного закладу, де помер.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
В обґрунтування пред'явленої підозри прокурор посилався на матеріали клопотання.
Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід - тримання під вартою, посилаючись на обґрунтування пред'явленої підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що викладені у клопотанні та неможливість їх запобіганню, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Підозрюваний у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими обставини зазначені прокурором в клопотанні підтримав, пояснив, що в день вчинення кримінального правопорушення він разом з іншими особами перебували на цвинтарі, були на поминках, він та всі хто там знаходилися вживали алкоголь та були у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, підозрюваний зазначив, що він проживає у будинку разом з матір'ю та бабусею, працює, має заробітки, а також вказав, що на даний час у своєму розпорядженні має власні кошти та бажає відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, просив застосувати до нього інший запобіжний захід, а саме: домашній арешт у певний час доби.
Захисник у судовому засіданні просив частково задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваного домашній арешт у нічний час. Вказав, що підозрюваний має соціальні зв'язки, працевлаштований. Крім того, підозрюваний має намір відшкодувати потерпілим шкоду завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Додав, що домашній арешт може запобігти зазначеним прокурором ризикам.
Дослідивши матеріали клопотання та надавши оцінку доказам, які додані до клопотання, заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько о 11 год. 30 хв. 30.10.2022, в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) (п. 2.9. Водію забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобі - 2.64 ‰), керував автомобілем «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , рухався в світлу пору доби в межах населеного пункту смт Павлиш Онуфріївської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області, а саме на території місцевого цвинтаря, при цьому грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну ..., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), через наявний стан алкогольного сп'яніння позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок його руху та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.
У подальшому, в зазначений час, на вказаному автомобілі, перед початком руху заднім ходом по території кладовища, рухаючись при цьому зі сторони вул. Сухомлинського, в порушення п.п. 10.1, 10.9 ПДР України (п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; 10.9 Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншими учасникам руху. Для забезпечення руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб), не контролюючи свої дії через стан алкогольного сп'яніння, самовпевнено не слідкував за дорожньою обстановкою, не впевнився, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху при здійсненні руху на транспортному засобі заднім ходом, який вимагає від водія надзвичайної уважності та обережності, не звернувся за допомогою до інших осіб, у результаті чого на відстані 0,71 м до лінії електроопори № 63Л118 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався по території цвинтаря та перебував біля задньої частини автомобіля «Богдан 211040», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до медичного закладу, де помер.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, (кримінальне провадження № 12022120000000901 від 30.10.2022 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 3 ст.286-1 КК України) органом досудового розслідування даного кримінального правопорушення є ГУНП в Кіровоградській області.
31.10.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 286-1 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким злочином, за який передбачено позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Щодо обґрунтованості підозри:
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.к. 9-13), протоколом огляду місця події (а.к. 16-19), протокол допиту свідка (а.к. 20-23), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.к. 25), повідомленням про підозру (а.к. 32-34) та іншими матеріалами.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий та прокурор вказали на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 та 5 ст. 177 КПК України.
Але зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя, при ризику вчинення ним подальших правопорушень, при ризику вчинення ним подальших правопорушень, при ризику спричинення ним порушень громадського порядку. Усі чотири ризики мають бути реальними і обгрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними та абстрактними.
Також, відповідно до рішення у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами.
Разом з тим, ввраховуючи практику ЄСПЛ, слідчим суддею відзначається, що у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Але, заслухавши думки підозрюваного та захисника стосовно можливості застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою та зважаючи на заперечення прокурора щодо можливості застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки підозрюваний, якщо вчинив дане кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, то обов'язково матиме можливість і зможе в подальшому знову керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, слідчий суддя критично ставиться до доводів прокурора щодо такого ризику, оскільки таке твердження прокурора грунтується лише на його припущенні. Більш того, переважна більшість ризиків, на які слідчий та прокурор посилалися у клопотанні та під час судового розгляду клопотання прокурором не доведені. Тобто, на підтвердження більшості, передбачених в клопотанні ризиків прокурором не було надано жодного доказу.
Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваному правопорушення, на даний час існує лише один ризик, а саме: ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість покарання та вагомості доказів обґрунтованості підозри, може незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні.
Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність лише одного ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КК України.
Інші ризики на які посилається слідчий в клопотанні та прокурор у судовому засіданні не доведенні.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
У відповідності до п.3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Мотивуючи неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, слідчий в своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу тримання під вартою та прокурор в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого застосовують загальні твердження, без належної аргументації з посиланням на певні обставини, а тому фактично не довели доцільність застосування до ОСОБА_4 виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також те, що жоден із більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тобто, слідчий суддя приходить до переконливого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя при вирішенні питання про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу також враховує те, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч.5 ст.9 КПК).Так, згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 178 ККПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, а тому при вирішення про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 є особою соціально адаптованою, має постійне місце проживання, працевлаштований, зі слів підозрюваного він матеріально забезпечений та має можливість відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, раніше не судимий, злочин вчинив з необережності, вину визнав.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини (пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Італії», «Лавентс проти Латвії»).
З урахуванням встановлених обставин, пояснень прокурора, підозрюваного та його захисника, а також практики ЄСПЛ, враховуючи наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, слідчий суддя не погоджуючись з думкою сторони захисту щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби дійшов висновку, що саме цілодобовий домашній арешт є достатнім запобіжним заходом, що забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому визнає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід домашній арешт, заборонивши останньому цілодобово залишати житло та поклавши на нього обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком до 31.12.2022 року.
Отже, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.176-197, 369-372 КПК України,
клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід - домашній арешт, який полягає у забороні до 31.12.2022 року, залишати цілодобово житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 31.12.2022 року наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту у якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомити слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи;
4) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні за винятком їх участі у процесуальних діях;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, що дають право на виїзд з України в в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Контроль за виконанням ОСОБА_4 , зазначених обов'язків покласти на СУ ГУНП в Кіровоградській області.
Звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду негайно та доставити за місцем його постійного проживання.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на нього обов'язків визначити до 31.12.2022 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_9