Справа № 517/678/22
Провадження № 2-н/517/22/2022
про відмову у видачі судового наказу
03 листопада 2022 рокусмт. Захарівка
Суддя Фрунзівського районного суду Одеської області Гончар І.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Як визначено ст. 181 СК України та Пленумом ВСУ № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
Матеріалами справи встановлено, що звертаючись до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання спільної дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 в обґрунтування вимог заяви не долучено будь-яких доказів, що підтверджують факт перебування дитини на її утриманні.
Також, з матеріалів справи вбачається, що мати дитини ОСОБА_1 та батько дитини ОСОБА_2 проживають у зареєстрованому шлюбі за однією адресою.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, встановлено, що заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина порушені вимоги ст. 163 ЦПК України.
Тобто, право на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дітей має той з батьків, або інших законних представників дітей, разом з яким проживає дитина та знаходиться на утриманні.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, суддя не вбачає факту виникнення у заявниці права вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання спільної дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 161, 165, ст. ст. 259-261 ЦПК України, ст. 183 Сімейного кодексу України, суддя -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому відповідно до ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення.
Суддя: І.В. Гончар