(заочне)
01.11.2022
м. Одеса
Справа № 522/23588/21
Провадження № 2/522/393/21
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді - Ярема Х.С.
при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.
розглянув у судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.
08.12.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування кв. АДРЕСА_1 .
22.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Позивач просив справу розглядати за його відсутності.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд направляв поштову кореспонденцію за зареєстрованим місцем проживання відповідача. На адресу суду повернулись поштові відправлення з причин їх не вручення адресату, тому в розумінні п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається врученою.
На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 06.12.2021 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . В квартирі залишається зареєстрованим член сім'ї колишнього власника квартири ОСОБА_2 , який не мешкає там з 2020 року. Проте факт реєстрації місця проживання відповідача створює для позивача як для нового власника перешкоди у користуванні квартирою.
Судом встановлені такі фактичні обставини справи.
06.12.2021 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2021.
З 14.04.2005 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
07.12.2021 складено акт про те, ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації з 2020 року. Акт складено мешканцями сусідної квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
Вирішуючи спір суд виходив з наступного.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень порушень свого права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.
Суду не надано доказів того, що відповідач є членом сім'ї позивача, тому відсутні підстави для застосування вимог статті 405 ЦК України.
Верховний Суд України у постанові від 15.05.2017 у справі № 734/387/15-ц, зауважив, що «право користування житловим приміщенням може виникати та існувати лише в членів сім'ї власника будинку»; «право відповідачки на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України».
Крім того, в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 638/13030/13-ц, зроблено наступні висновки: «Припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім'ї права користування житлом, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів. Право користування житлом для членів сім'ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім'ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло.»
Як убачається з матеріалів справи, предмет спору становлять вимоги позивача про позбавлення відповідача права користування квартирою з тих підстав, що відповідач не є членом сім'ї позивача, немає договірних відносин із позивачем як власником квартири щодо права користування квартирою, зареєстрований за адресою спірної квартири, не несе тягар утримання житла та порушує право позивача як власника спірного нерухомого майна на реалізацію права користування та розпорядження належним на праві власності майном.
За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень своїх прав шляхом визнання особи відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 04.11.2022.
Суддя Ярема Х.С.