25.10.2022
м. Одеса
Справа № 522/23227/21
Провадження № 2/522/383/22
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Ярема Х.С.
при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянув у судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за договором позики.
1.02.12.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
2.З урахувань збільшених позовних вимог позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 25.02.2014, що станом на 11.07.2022 становить 1 020 295,50 грн., а також пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 535 948,44 грн. за період з 16.11.2020 по 16.11.2021.
3.22.12.2021 відкрито провадження у справі. 01.06.2022 закрито підготовче провадження.
4.22.08.2022 ОСОБА_2 особисто отримала копію позову, ознайомилась з матеріалами справи.Відзив на позов з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву відповідачем не подавався. 25.08.2022 ОСОБА_2 була в судовому засіданні та особисто повідомлена про час та дату наступного судового засідання. Відповідач в судове засідання не з'явилась, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, причини неявки перед судовим засіданням не подавала. Після закінчення розгляду справи відповідач в день засідання подала заперечення на позовну заяву, які зареєстровані в автоматизованій системі документообігу суду за вх. №74471/22 25.10.2022 о 16:26:06 годині, тобто після закінчення розгляду справи, що підтверджується Актом реєстрації вхідного документа від 26.10.2022. Подавши письмові заперечення особисто 25.10.2022, відповідач в судове засідання не з'явилась.
5.В судовому засіданні 25.08.2022 відповідач зазначила, що отримувала кошти від позивача, проте наразі її матеріальний стан не дозволяє повернути борг.
6.Заперечення на позов, де відповідач частково заперечує проти позову, що надійшли до суду 25.10.2022, суд не приймає до уваги, як такі, що подані з пропуском процесуального строку, встановленого на подання відзиву на позов (строк зазначено в ухвалі про відкриття провадження), без клопотання про поновлення цього строку та зареєстровані у справі після закінчення розгляду справи.
7.Позовні вимоги вмотивовані тим, що 25.02.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір безвідсоткової позики, за умовам якого остання отримала позику в розмірі 235 000 гривень (що є еквівалентом 23 500 доларів США, за курсом продажу доларів США, який встановлений в операційних касах ПАТ «Альфа-банк» на день укладення даного договору) та 54 200 гривень (що є еквівалентом 3 870 євро, за курсом продажу євро, який встановлений в операційних касах ПАТ «Альфа-банк» на день укладення даного договору).
Боржник зобов'язалась повернути позику у строк до 25.08.2014. Додатком до договору позики від 25.02.2014 строк повернення боргу було продовжено до 26.10.2020. ОСОБА_2 кошти у встановлений строк не повернула. Станом на 11.07.2022 борг становить 1 020 292,50 грн. Крім того, позивачем за невиконання боржником зобов'язань нараховано пеню за період з 16.11.2020 по 16.11.2021 у розмірі 535 948,44 грн.
Судом встановлено такі обставини справи.
8. 25.02.2014 між ОСОБА_1 (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено в простій письмовій формі Договір безвідсоткової позики.
9.За умовами договору (пункт 3) ОСОБА_2 отримала позику в сумі в розмірі 235 000 гривень, що є еквівалентом 23 500 доларів США за курсом продажу доларів США, встановленим в операційних касах ПАТ «Альфа-банк» на день укладення даного договору та 54 200 гривень, що є еквівалентом 3 870 Євро за курсом продажу Євро, встановленим в операційних касах ПАТ «Альфа-банк» на день укладення даного договору.
10.Пунктом 4 договору передбачено, що підписуючи даний договір, позичальник засвідчує, що кредитор передав йому передбачену пунктом 3 цього договору суму позики до підписання договору. Підпис позичальника на договорі є підтвердженням отримання суми позики. Позичальник додає до договору власноручно написану розписку про отримання коштів.
11.Пунктом 6 договору передбачено, що позика надається на 6 місяців. Позичальник повинен повернути всю суму боргу в строк до 25.08.2014 шляхом передачі коштів кредитору особисто за адресою АДРЕСА_1 .
12.Пунктом 11 договору визначено, що у разі, якщо позичальник прострочить строк повернення позики кредитору, позичальник зобов'язаний додатково виплатити кредитору пеню в розмірі 0,2 % від невиплаченої суми в строк, за кожний день прострочення з наступного дня за днем, в який відповідний платіж мав відбутися до повного виконання зобов'язань. Сторони домовились, що пеня нараховується і сплачується на протязі всього часу дії заборгованості, до дня її повного погашення.
13.25.02.2014 між ОСОБА_1 (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) було складено письмову розписку проте, що позичальник отримала кошти від кредитора за договором від 25.02.2014 та зобов'язується повернути борг в строк до 25.08.2014. Розписка підписана ОСОБА_2 .
14.25.06.2020 ОСОБА_2 підписала розписку як додаток до договору безвідсоткової позики від 25.02.2014, за якою зобов'язалась повернути 23 500 доларів США та 3 870 Євро до 26.10.2020, а саме 1 000 доларів США буде повернута на протязі вересня 2020 року та з коштів, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_2 , яку вона набуде у власність 26.09.2020.
Висновки суду.
15.Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
16.Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
17.Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
18.Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.
19.Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов'язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов'язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постановах від 05 вересня 2018 року у справі № 756/8630/14-ц, провадження № 61-8792св18, та від 08 квітня2021 року у справі № 500/1755/17, провадження № 61-1899св20.
20.Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
21.Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
22.Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
23.За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
24.За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
25.Отже, договором та розпискою від 25 лютого 2014 року підтверджується факт укладення договору позики, факт отримання коштів позичальником - ОСОБА_2 від кредитора - ОСОБА_1 в сумі 235 000 грн. (що еквівалентно 23 500 дол. США) та 54 200 грн. (що еквівалентно 3 870 євро), а також містить умови про строк виконання зобов'язання щодо повернення позичених коштів.
26.Копія договору, розписки наявні в матеріалах справи, а оригінали досліджувалися в судовому засіданні.
27.Факт того, що вказана розписка виконана позичальником особисто відповідач не заперечила.
28.Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
29.Заперечення відповідача та докази проте, що нею як позичальником частково повернуто борг в розмірі 10 000 доларів США, суд до уваги не приймає, з огляду на подання цих доказів після закінчення розгляду справи. Відтак, подання доказів вже після ухвалення судом рішення, тобто після закінчення судового розгляду справи, суд розцінює як свідоме нехтування та невиконання відповідачем своїх процесуальних прав та обов'язків.
30.Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договору даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
31.Положення статті 1049 ЦК України визначають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
32.З вказаного договору від 25 лютого 2014 року та додатку до нього від 25 червня 2020 року судом встановлено, що відповідач отримав від позивача кошти і зобов'язався повернути обумовлену суму в строк до 26 вересня 2020 року.
33.Пунктом 5 договору від 25 лютого 2014 року передбачено, якщо на момент повернення позики курс долара США та Євро, який встановлюється в операційних касах в ВАТ «Альфа-Банк» зміниться відносно вказаного в п.3 Договору курсу, то сума позики підлягає перерахунку.
34.Таким чином, судом установлено, що договір, розписка містить дату її складання, місце її складання, отримання грошових коштів в конкретно визначеній сумі та зобов'язання щодо їх повернення, строк повернення, який зазначений як 26 вересня 2020 року.
35.Доказів виконання зобов'язань відповідачем матеріали справи не містять.
36.Таким чином, суд приходить до висновку, що в обумовлений сторонами договору строк відповідач зобов'язань щодо повернення боргу не виконала, тому законною є вимога кредитора (позивача) про стягнення основної суми боргу з відповідача в розмірі 1 020 292,50 грн.
37.Крім того, відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
38.Пунктом 11 договору визначено, що у разі, якщо позичальник прострочить строк повернення позики кредитору, позичальник зобов'язаний додатково виплатити кредитору пеню в розмірі 0,2 % від невиплаченої суми в строк, за кожний день прострочення з наступного дня за днем, в який відповідний платіж мав відбутися до повного виконання зобов'язань. Сторони домовились, що пеня нараховується і сплачується на протязі всього часу дії заборгованості, до дня її повного погашення.
39.Станом на 16.11.2020 (відповідно до курс долара США та Євро, який встановлюється в операційних касах в ВАТ «Альфа-Банк») борг відповідача становив 732 170,30 грн.
40.Отже, за період з 16.11.2020 по 16.11.2021 пеня в розмірі 535 948,44 грн. нарахована виходячи з суми боргу 732 170,30 грн. та розрахункової ставки 73 % на рік (0,2% відсотки за день).
41.За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
42.Зважаючи на результат вирішення спору, - на користь позивача, за правилами ст. 141 ЦПК України з відповідача також на користь позивача підлягають стягнення судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 11 350 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики в розмірі 1 020 292 (один мільйон двадцять тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 50 (п'ятдесят) копійок, що еквівалентно 23 500 доларів США та 3 870 євро станом на 11.07.2022 по курсу НБУ та стягнути пеню у розмірі 535 948 (п'ятсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 11 350 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят) гривень.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 04.11.2022.
Суддя Ярема Х.С.