Справа № 522/10570/22
Провадження № 2/522/4457/22
02 листопада 2022 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
До Приморського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків поданої позовної заяви та надання доказів у підтвердження підсудності даної справи Приморському районному суду м. Одеси.
На виконання вимог указаної ухвали, від позивача, в інтересах якої діє представник - адвокат Непомнящий О.В., до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній указує, що позивач та відповідач є внутрішньо переміщеними особами з території проведення ООС, а саме з Луганської області. Позивач з 2014 року фактично проживає у м. Одесі, має на утриманні неповнолітнього сина, який проживає з нею, у підтвердження чого додала копію Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (ч. 2 ст. 28 ЦПК України).
З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що Цивільний процесуальний кодекс України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Тобто, якщо предметом позову є розірвання шлюбу (за умови наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 28 ЦПК України), то позивач може застосувати правила альтернативної підсудності.
У позовній заяві позивачем місцем проживання відповідача зазначено за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповідей, наданих на запити суду в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 зареєстрованим чи знятим з реєстрації по м. Одесі та Одеській області не значиться. Також відповідач не значиться зареєстрованим і в Києві та Київській області.
Позивач, обґрунтовуючи підсудність даної позовної заяви Приморському районному суду м. Одеси посилалася на ч. 2 ст. 28 ЦПК України та зазначила, що є внтрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що для цілей визначення територіальної підсудності даної справи до уваги слід брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) позивача, як того вимагає стаття 28 ЦПК України.
На підтвердження адреси проживання позивачем додано до позовної заяви довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.11.2014 № 5105-1818, відповідно до якої зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 , а фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
При цьому суд зауважує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) позивача.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 N 1382-IV (зі змінами та доповненнями) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VІІ) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
У частині першій статті 4 Закону № 1706-VІІ передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VІІ довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що надана позивачем довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.11.2014 № 5105-1818 не є документом, який в розумінні ст. 28 ЦПК України, вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивача у Приморському районі м. Одеси.
Як слідує з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.11.2014 № 5105-1818, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 , що територіально належить до юрисдикції Артемівського районного суду м. Луганська.
Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 27/0/38/14 від 02.09.2014 «Про визначення територіальної підсудності справ» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Артемівського районного суду м. Луганська на Білокуракинський районний суд Луганської області.
Разом з тим, відповідно до розпорядження Верховного суду від 06.03.2022 № 1/0/9-22, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Білокуракинського районного суду Луганської області на Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає справу на розгляд іншого суду.
Разом з тим, суд зазначає, що ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
З наведеного вище слідує, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Отже, оскільки зареєстроване у встановленому порядку місце проживання позивача знаходиться на території, на яку не поширюється юрисдикція Приморського районного суду м. Одеси, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження реєстрації свого місця проживання чи перебування на території Приморського району м. Одеси, справу слід направити на розгляд за підсудністю до суду, якому визначено підсудність судових справ відповідно до розпорядження Верховного суду від 06.03.2022 № 1/0/9-22, а саме до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст. ст. 28, 31 ЦПК України,
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передати на розгляд за підсудністю до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області (52800, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Шахтарської Слави, 16)
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її підписання.
Суддя Т. Ю. Федчишена