Справа № 509/5758/21
03 листопада 2022 року 'смт. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Панасенка Є.М.
при секретарі судового засідання Степановій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бороган В.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ майна та визнання права спільної часткової власності,-
22 серпня 2022 року Овідіопольським районним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 509/5758/22, яким позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.01.2004 року по 12.06.2021 року. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступне майно:
- житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 91,9 м.кв., житловою площею 71,1 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
В порядку поділу спільного майна, визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на об'єкти нерухомого майна, а саме:
- Ѕ житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 91,9 м.кв., житловою площею 71,1 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Ѕ земельної ділянки загальною площею 0,1449 га, кадастровий номер 5123781400:02:001:0165, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на:
- Ѕ житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 91,9 м.кв., житловою площею 71,1 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- Ѕ земельної ділянки загальною площею 0,1449 га, кадастровий номер 5123781400:02:001:0165, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
30 серпня 2022 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , а саме просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати які становлять: винагороду у розмірі 73 127,20 грн., що становить 2 000, 00 доларів США за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді загальної фіксованої суми.
В судове засідання сторони не з'явилися, були повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви належним чином.
Адвокатом Бороган В.В. подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, раніше подану заяву про винесення додаткового рішення відповідач підтримує у повному обсязі.
Адвокатом Поповим І.Д. в інтересах позивача до суду подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, а також просив суд провести судове засідання за відсутності сторони позивача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 будучи повідомленою належним чином про час, дату та місце розгляду справи до суду не прибула, додаткових заяв чи клопотань також не надсилала.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.08.2022 року у справі № 509/5758/22, позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 01.01.2004 року по 12.06.2021 року. Також визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нерухоме майно та визнано за позивачем право власності (1/2 частину) на два об'єкти нерухомого майна,
В позовних вимогах стосовно встановлення факту постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу з липня 1989 року по 31 грудня 2003 року, а також стосовно поділу рухомого майна, а саме транспортного засобу «Ауді А6», 2004 року виготовлення; реєстраційний номер НОМЕР_3 , даним судовим рішенням позивачу відмовлено.
Отже, на переконання суду, вказаним рішенням суду задоволено основний обсяг позовних вимог позивача ОСОБА_2 .
Також вказаним рішенням вирішено питання про судові витрати за даним позовом у виді судового збору та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 судові витрати у виді судового збору в розмірі половини сплаченої суми позивачем, тобто 1727 грн..
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник відповідача в своїй заяві посилається на те, що в рішенні Овідіопольського районного суду від 22 серпня 2022 року по справі № 509/5758/22 не вирішено питання щодо відшкодування судових витрат пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги адвоката у сумі 73127,20 грн., що становить 2000 доларів США визначеній у Договорі у вигляді загальної фіксованої суми.
Так, зазначене судове рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.08.2022 року дійсно не містить посилання на вирішення питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Так, 30.08.2022 року представником відповідача разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надано:
- Договір №22/10 про надання правової допомоги від 22.10.2021 року;
- Акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги №22/10 від 22.10.22022 року;
- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1544 на ім'я Бороган В.В.
В заяві зазначено, що 22 жовтня 2021 року між адвокатським бюро «Бороган» в особі керуючого бюро - адвоката Борогана Валентина Володимировича та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №22/10 про надання правової допомоги, відповідно якого відповідач зобов'язаний сплатити винагороду адвокатському бюро за участь адвоката у справі у сумі 2000 доларів США, по курсу НБУ на день оплати. Оскільки стороною по справі в договорі у повній мірі підтверджено розмір винагороди за надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми - 2 000,00 доларів США по курсу НБУ на день оплати, тому це є підставою для ухвалення додаткового рішення суду про стягнення з відповідача судових витрат за надання правової допомоги.
В запереченнях на подану заяву, представник позивача адвокат Попов І.Д. зазначив наступне. Щодо наданої до суду, належним чином завіреної копії договору укладеного між адвокатським бюро «Бороган» в особі керуючого бюро - адвоката Борогана Валентина Володимировича та відповідача у справі Кузьмич Леоніда Кириловича Пунктами 4.1, 4.2 вказаного договору передбачено:
-п.4.1 якщо інше не встановлено додатковою угодою до договору, винагорода адвокатського бюро у справі зазначеній у п. 2.1. договору становить 2000.00 доларів США по курсу НБУ на день оплати.
-п.4.2 оплата здійснюється наступним шляхом: в день підписання договору 1000 доларів США; залишок упродовж 5 днів за виставленим рахунком. У разі незгоди з виставленим рахунком клієнт у 10 денний строк направляє адвокатському бюро вмотивовані заперечення.
-3.2 клієнт зобов'язується оплатити роботу адвокатського бюро у розмірі та строки, встановлені у даному договорі.
Доданими до заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвокатом Бороган В.В. до Овідіопольського районного суду Одеської області, про ухвалення додаткового рішення суду, не надано доказів виконання умов договору в частині виконання зобов'язань клієнта в частині його п.4.2., 3.2 щодо термінів сплати винагороди адвокатського бюро у справі зазначеній у п. 2.1. договору.
Так, адвокатом Бороган В.В. не надано до суду доказів сплати відповідачем в день підписання договору 1000 доларів США, а також доказів надання відповідачу ОСОБА_1 будь якого виставленого рахунку, що підлягає сплаті упродовж 5 денного строку та доказів сплати ОСОБА_1 коштів на рахунок адвокатського бюро «Бороган», або будь якої додаткової угоди про зміну умов договору про надання правової допомоги укладеного між адвокатським бюро «Бороган» та ОСОБА_1 , від 22 жовтня 2021 року, щодо зобов'язання ОСОБА_1 до сплати винагороди адвокатському бюро «Бороган» за участь адвоката адвокатського бюро у справі зазначеній у п. 2.1 вказаного договору Договором не передбачено що, адвокатське бюро або адвокат, за власної ініціативи, мають право або обов'язок на представництво інтересів клієнта у разі порушення ним умов договору. Таким чином адвокат приходить до висновку що адвокатське бюро, через невиконання клієнтом умов договору, будь яких зобов'язань перед ним не має та не мало впродовж судового розгляду справи.
Разом з тим, адвокат Бороган В.В., діючи як самозанята особа, без відповідних повноважень наданих йому адвокатським бюро і відсутність договору між ним та клієнтом за власною ініціативою виконував роботу з представництва інтересів відповідача.
На думку позивача ОСОБА_2 , договір про надання правової допомоги, укладений між адвокатським бюро «Бороган» в особі керуючого бюро - адвоката Борогана Валентина Володимировича від 22 жовтня 2021 року носить формальний характер та ніяким чином не зобов'язує сторони виконувати його умови, а подання представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Бороган В.В. до Овідіопольського районного суду Одеської області заяви про ухвалення додаткового рішення суду, яким він просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу є нічим іншим як зловживанням процесуальними правами, оскільки сторона відповідача, в порушення вимог ст. 178 ЦПК України, приховувала наявність можливих судових витрат протягом розгляду справи.
Щодо акту приймання-передачі виконаної роботи по договору про надання правової допомоги № 22/10 від 25 серпня 2022 року. Стороною відповідача до суду надано акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №22/10 від 22.10.2022, складеного 25 серпня 2022 року, відповідно якого адвокатом клієнту надана правова допомога у вигляді: надання правової консультації, вивчення документів, формування правової позиції, вивчення матеріалів, аналізу судової практики з аналогічних спорів, підготовка відзиву на позовну заяву, підготовки письмової промови, участі у судових засіданнях, вартість якої складає 73127,20 грн. Однак представник позивача вказує у запереченнях, що розмір витрат на оплату послуг адвоката вказаних в акті є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а робота із підготовки відзиву на позовну заяву адвокатом не виконувалась, оскільки відзиву на позов до суду не надходило. Відповідач не скористався своїм правом щодо подання до суду відзиву на позовну заяву та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи до суду не надав. Враховуючи викладене, на підставі правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 551/1136/17, відповідно якої Верховним Судом України відмовлено заявнику у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним разом із першою заявою по суті спору не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи сторона позивача просила суд ухвалити додаткове рішення суду яким у задоволенні заяви адвоката Бороган В.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, визначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. А у рішенні Європейського суду у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині обґрунтованості понесених ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у заявленому розмірі, суд також звертає увагу на положення ст. 137 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У цій частині суд звертає увагу, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам за відповідним клопотанням іншої сторони.
В іншому випадку, таке необґрунтоване зменшення є втручанням у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. по справі № 910/13071/19.
Крім того, суд враховує правову позицію Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладену в Постанові від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19, відповідно до якої: «Судова колегія зазначає, що аналізуючи положення ЦПК України, суд прийшов до висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137 ЦПК України).
Дослідивши матеріали цивільної справи суд зазначає, що 17 грудня 2021 року представник відповідача адвокат Бороган В.В. подав до суду письмові пояснення. Зазначив, що наданими до суду доказами позивачем не доведено факти ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю. Відзиву на позовну заяву сторона відповідача до суду не подавала. Заяв по суті справи та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи сторона відповідача до суду не надала.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Частиною першою ст.134 ЦПК України передбачено що, разом з першою заявою по суті справи кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно частини другої ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно п. 8 частини 3 ст. 178 ЦПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Частиною другою ст. 134 ЦПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Аналогічною є правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 551/1136/17, відповідно якої Верховним Судом України відмовлено заявнику у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним разом із першою заявою по суті спору не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Також, аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, про що вказано в постанові Верховного суду від 08.04.2021 року у справі № 161/20630/18.
Відповідно до правової позиції постанови ВП ВС від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18, згідно із частиною другою статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.
Як зазначалося, відповідач не скористався своїм правом щодо подання до суду відзиву на позовну заяву та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи до суду не надав, а тому дослідивши матеріали справи, розглянувши письмові докази, суд прийшов до висновку про ухвалення додаткового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви адвоката Бороган В.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 134,141, 270,280-282, ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви адвоката Бороган Валентина Володимировича про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Є. М. Панасенко