Справа №521/16692/22
Провадження № 2-з/521/198/22
07 листопада 2022 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -
04.11.2022 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Разом з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, шляхом:
- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 282 від 06.03.2018 року до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі;
- накладення арешту на земельну ділянку розміром 0,0368 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 1487 від 06.11.2017 року до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.
В обґрунтування заявлених вимог, заявниця посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову, тягне за собою реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Суд дослідивши матеріали справи вважає, що дана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту з національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів, якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , за № 282 від 06.03.2018 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,0368 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за № 282 від 06.11.2017 року.
Враховуючи предмет та обставини позову, суд вважає, що не забезпечення позову призведе до можливого безперешкодного відчуження спірної квартири та земельної ділянки на користь третіх осіб і, як наслідок, до фактичної неможливості виконання майбутнього рішення суду і поновлення порушених прав останньої.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 п. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Суд вважає, що зустрічне забезпечення у даній справі не підлягає застосуванню.
Суд встановив, що заявлений позивачкою вид заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття даного виду забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення у разі відчуження відповідачем вказаного майна на користь третіх осіб.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153-154, 260, 263 ЦПК України, СУД -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними- задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 282 від 06.03.2018 року до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі;
Накласти арешт на земельну ділянку розміром 0,0368 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137300:55:013:0007, яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу № 1487 від 06.11.2017 року до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
СУДДЯ: І.А. Бобуйок