Справа № 521/12014/22
Провадження № 2/521/3748/22
02 листопада 2022 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мирончук Н.В.,
секретаря судового засідання - Філімончук М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дітей,
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дітей.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказала наступне.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, від 23.05.2017 року, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Від шлюбу у сторін є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач стверджує, що діти проживають з нею та знаходяться на її утриманні.
Також, позивач вказала, що відповідач ОСОБА_2 не цікавиться дітьми та не надає будь-якої матеріальної допомоги.
Крім того, позивач вказала, що відповідач є фізично здоровою людиною, проходить службу в ЗСУ, отримує заробітну плату у розмірі 100000,00 грн., а тому може і зобов'язаний брати участь в утриманні дітей.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі по 16990,00 грн. на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, а також стягнути сплачений судовий збір, у розмірі 992,40 грн.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси, від 14.09.2022 року, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Враховуючи викладене, сторони у судове засідання не викликалися.
Разом з тим, на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він вказав, що, дійсно, у сторін є діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач вказав про існування рішення Малиновського районного суду м. Одеси, від 12.04.2017 року, по цивільній справі № 521/12014/22, яке набрало законної сили та яким було стягнуто з нього, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходу, щомісячно, до повноліття старшої дитини, а після досягнення повноліття старшої дитини, у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, щомісячно, до повноліття дитини.
Також, як вказав відповідач, не відповідає дійсності твердження позивача, що він не бере участі у вихованні та утриманні дітей, на підтвердження чого надав відповідні докази.
На думку відповідача, позивач не бажає працювати, а бажає, щоб відповідач повністю утримував дітей та її, незважаючи на те, що вона проживає у цей час разом з іншим чоловіком.
Стосовно тверджень позивача, що відповідач отримує заробітну плату у розмірі 100000,00 грн., відповідач вказав, що в середньому його заробітна плата складає 22 тисячі грн..
Крім того, відповідач заперечував проти стягнення з нього судового збору на користь позивачки, а також просив стягнути з позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 3000,00грн.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, від 23.05.2017 року, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 13).
Від шлюбу у сторін є діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 11 - 12).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, від 12.04.2017 року, по цивільній справі № 521/2075/17, яке набрало законної сили, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходу, щомісячно, до повноліття старшої дитини, а після досягнення повноліття старшої дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, щомісячно, до повноліття дитини (а. с. 43 - 44).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене, судом не досліджуються обставини встановлені зазначеним судовим рішенням.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів , інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач звернулась до суду про стягнення аліментів 18.08.2022 року.
Предметом спору у цивільних справах № 521/12014/22 та № 521/2075/17, є стягнення аліментів.
Як вбачається із заявлених позовних вимог, позивачем вимоги про:
- збільшення чи зменшення розміру аліментів;
- зміну способу стягнення аліментів;
- стягнення додаткових витрат;
- стягнення аліментів за минулий час;
- стягнення заборгованості за аліментами;
- стягнення неустойки (пені) у зв'язку з виникненням заборгованості по сплаті аліментів; -
до суду не заявлялись.
Тобто, на час звернення позивачки до суду з позовом про стягнення аліментів, існує рішення суду про стягнення аліментів, строк стягнення за яким спливає разом з повноліттям дітей, а саме: 1/3 частини від усіх видів доходу ОСОБА_2 , щомісячно, до повноліття старшої дитини, а після досягнення повноліття старшої дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу ОСОБА_2 , щомісячно.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що права стягувача аліментів реалізовуються та є захищеними рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, від 12.04.2017 року по справі №521/2075/17, яке набрало законної сили, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Дана обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, а тому суд не досліджує інші обставини на підтвердження або спростування позову.
Стосовно позиції відповідача щодо необхідності закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, то суд зазначає, що вимоги позову, які заявлялись позивачкою у цивільній справі № 521/2075/17, та за якими було ухвалено рішення суду не є тотожними вимогам, які заявляються у даній цивільній справі, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі.
Щодо вимог відповідача у відзиві на позов про стягнення з позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідачем до відзиву на позов долучено договір про надання правової допомоги та докази понесення ним витрат на правову допомогу, у розмірі 3000,00 грн. (а. с. 40 - 41).
Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, а тому суд вважає за можливе стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правову допомогу, у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 180 - 182 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 264, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі по 16990,00 грн. на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, а також сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн., відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), витрати на правову допомогу, у розмірі 3000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя: Н.В. Мирончук