Справа № 521/10045/21
Провадження № 2/521/625/22
02.11.2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.
за участю секретаря судового засідання Трояненко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЖЕНЕВА», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
1.Описова частина
У липні 2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернулася представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янковська І.В, позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЖЕНЕВА», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна , приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 28.12.2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 підписано заяву № 005-15125-281213, відповідно до якої ПАТ "Дельта Банк" повинен був сплатити ОСОБА_1 кошти за товар, у сумі 35506,00 грн. "Право вимоги" за вказаною "Заявою", на підставі договору про відступлення права вимоги № 449/К від 11.05.2018 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія Женева".
08.11.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 7537, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Женева " за період з 11.05.2018 р. по 22.10.2019 р. коштів у загальному розмірі 40 495,73 грн, в тому числі:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 30521,85;
- прострочена заборгованість за по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3,18 грн;
- строкова заборгованість за комісією становить 4376,32 грн;
- строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 594,38 грн.
Крім того, за вчинення виконавчого напису з ОСОБА_1 стягнуто 650,00 грн.
Про вказаний факт ОСОБА_1 стало відомо після отримання постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 03.12.2019 № 60675390, та в подальшому, з Єдиного реєстру боржників та з матеріалів виконавчого провадження № 60675390 відкритого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А.
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А 21.11.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису. Того ж дня, приватним виконавцем Клітченко О.А. винесено постанову про стягнення основної винагороди з позивача у сумі 4114,57 грн.
03.12.2019 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , який ніс службу у Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Стягнення проводились із заробітної плати позивача. Всього за вказаним виконавчим провадженням із заробітної плати ОСОБА_1 утримано - 10311,74 грн.
Позивач вважає, що вищевказаний виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 08.07.2021 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу передано судді 09.07.2021 року.
23.07.2021 р. судом отримано інформацію з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до ст. 187 ЦПК України про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача.
26.07.2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
24.09.2021 року від ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» до суду надійшов Відзив (вх. № 44988), в якому зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позову, а також клопотання (вх. № 44984), в якому просив суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янковська І.В, надала до суду клопотання, згідно якого просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02.11.2022 року підготовче провадження по цивільній справі було закрито та признаено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання сторони не з'явились, сповіщались належним чином. Від Позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Так встановлено, 08.11.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 7537, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Женева " за період з 11.05.2018 по 22.10.2019 коштів у загальному розмірі 40 495,73 грн, в тому числі:
- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 30521,85;
- прострочена заборгованість за по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3,18 грн;
- строкова заборгованість за комісією становить 4376,32 грн;
- строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 594,38 грн.
Крім того, за вчинення виконавчого напису з ОСОБА_1 стягнуто 650,00 грн.
28.12.2013 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 підписано заяву № 005-15125-281213, відповідно до якої ПАТ "Дельта Банк" повинен був сплатити ОСОБА_1 кошти за товар, у сумі 35506,00 грн. "Право вимоги" за вказаною "Заявою", на підставі договору про відступлення права вимоги № 449/К від 11.05.2018 перейшло до ТОВ "Фінансова компанія Женева".
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А 21.11.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого напису.
03.12.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , який ніс службу у Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Стягнення проводились із заробітної плати позивача. Всього за вказаним виконавчим провадженням із заробітної плати ОСОБА_1 утримано - 10311,74 грн.
В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження отримання позивачем вимоги від відповідача.
3. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
В свою чергу ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII (надалі за текстом - Закон) передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону (в редакції чинній на час вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі за текстом - Порядок).
Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Згідно підпунктів 3.2. і 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
При цьому, згідно підпунктів 6.1. і 6.2. пункту 6 глави 16 розділу ІІ Порядку, за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
Відповідно до підпунктів 7.1. і 7.3. пункту 7 глави 16 розділу ІІ Порядку, у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов'язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.
Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Із підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку слідує, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
За змістом вищевказаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов'язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 і від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц з подібних правовідносин.
Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) та застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц (провадження № 61-35277св18).
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Положеннями частин 1-3 статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положенням ч.2 і 3 ст. 83 ЦПК України встановлено процесуальні обов'язки позивача подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Крім того, пункт 4 ч.2 ст. 43 ЦПК України передбачає обов'язок учасників справи подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
В свою чергу відповідач не надав до суду ні відзиву на позовну заяву, ні жодних доказів щодо виконання ним обов'язку про повідомлення боржника стосовно порушення кредитного зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження отримання позивачем вимоги від відповідача, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості оспорити вимогу або ж виконати її, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Згідно змісту виконавчого напису він вчинений на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Однак, суд звертає увагу на ту обставину, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 625/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 625/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Установлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 19.01.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 625/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Відповідно до Постанови ВП ВС від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17 кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Аналогічна позиція закріплена в Постанові ВС від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, недоведеності безспірності вимог стягувача, відтак позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи та підлягає задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення 12219,74 грн. судових витрат, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішеннях ЄСПЛ умовою для стягнення судових витрат зі сторони, що програла, є наявність факту їх сплати позивачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
До суду надано Додаток № 2 від 06.07.2021 до Договору про надання правничої допомоги № 08/06-2021 від 08.06.2021 року, згідно якого вартість допомоги наданої позивачу адвокатом Янковською І.В. складає 1000 грн., однак доказів про сплату позивачем вказаної суми, щодо понесених витрат не надано. Тобто, до заяви не додано платіжний банківський документ про фактичне проведення перерахування (внесення) будь-яких коштів позивачем на рахунок адвоката, як відсутні і інші банківські документи на підтвердження отримання адвокатом сплачених відповідачем коштів за надання професійної правничої допомоги у сумі 1000 грн.
Відтак, відповідно відсутні підстави для стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не доведено, що фактично ці витрати були сплачені.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Відомовляючи у стягненні судових витрат у розмірі 10311,74 грн. суд виходив з наступного. Як бвачається зі змісту позовної заяви грошові кошти у розмірі 10311,74 грн. є сумою звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , який ніс службу у Одеському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а тому дана сума не відноситься до судових витрат і відповідно до ст. 141 ЦПК України, не підлягає розподілу між сторонами.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції про сплату № 30331 від 07.07.2021 року позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн.
Враховуючи, що судом частково задоволено позов, тому суду вважає необхідним стягнути з ТОВ "ФК "Женева" ЄДРПОУ 40888017 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 908 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЖЕНЕВА», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08.11.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за № 7537 про стягнення заборгованості з громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який є боржником за кредитним договором № 005-15125-281213 від 28.12.2013, укладеним з ПАТ "Дельта Банк" ЄДРПОУ 34047020, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору відступлення прав Вимоги за кредитними договорами 449/К від 11.05.2018 є ТОВ "ФК "Женева" ЄДРПОУ 40888017, іменований - Стягувач, заборгованість за кредитним договором 005-15125" 2181213 від 28.12.2013. Стягнення заборгованості проводиться за період з 11.05.2018 по 22.10.2019. Сума заборгованості складає 40495,73 грн.
Стягнути з ТОВ "ФК "Женева" ЄДРПОУ 40888017 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 908 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.11.2022 року.
Суддя Леонов О.С.
02.11.22