Справа № 521/9487/22
Провадження № 2/521/3376/22
29 вересня 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мирончук Н.В.,
секретаря судового засідання - Філімончук М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
В обґрунтування своїх вимог, позивач вказала, що 09.10.1996 року, між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 як покупцями, та ОСОБА_2 , як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу № 17212 квартири АДРЕСА_1 .
Як вказала позивач, вказаний договір купівлі-продажу був укладений на Одеській Товарній Біржі та був зареєстрований в день укладання в журналі реєстрації угод під № 17212, від 09.10.1996 року.
Позивач стверджує, що сторонами договору були обумовлені усі істотні умови угоди, та продавець засвідчила факт належності їй вказаного нерухомого майна та надала оригінали правовстановлюючих документів, на підставі яких вона була власником майна, а саме Свідоцтво про право власності на житло, видане УЖКГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів 20.09.96 р., за № 692 та зареєстрованого у ОМБТІ та РОН м. Одеси 27.09.96 року, в кн.23к, стор. 199, реєстрі №193.
Як вказала позивач, вказаний об'єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.1996 р. вони зареєстрували в ОМБТІ та РОН м. Одеси, про що був зроблений відповідний запис в реєстрову книгу під № 193 на стор. 46 в кн. 3 дод.к від 05.11.1996 року.
Таким чином, позивач стверджує, що сторони договору, виконавши всі умови договору купівлі-продажу від 09.10.1996 р., вважали, що набули право власності на вищевказаний об'єкт нерухомості.
Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, належну їй 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , вона ОСОБА_1 успадкувала, про що свідчить Свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 січня 2022 року.
Також, як стверджує позивач, наразі вона має намір розпорядитися належною їй часткою квартири, однак при зверненні у нотаріальну контору, нотаріус звернув її увагу, що у вищезазначеному договорі в числі учасників правочину є неповнолітні особи, які не могли бути членами біржі. Посвідчити угоду нотаріально не вбачається можливим, так як покупець ОСОБА_6 , померла.
Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , як покупцями, та ОСОБА_2 , як продавцем, договір купівлі-продажу № 17212 квартири АДРЕСА_1 , та зареєстрований 09.10.1996 року на Одеської Товарної Біржі - дійсним.
Позивач в судове засідання не з'явилась, до канцелярії суду її представник подала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги просила задовольнити (а. с. 46).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а. с. 40, 45), будь-яких заяв чи клопотань щодо розгляду справи від них не надійшло.
Треті особи до суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, в яких не заперечували проти задоволення позову (а. с. 31, 35, 37).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.10.1996 року, між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 як покупцями та ОСОБА_2 , як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу № 17212 квартири АДРЕСА_1 (а. с. 12).
Як вказала позивач, вказаний договір купівлі-продажу був укладений на Одеській Товарній Біржі та був зареєстрований в день укладання в журналі реєстрації угод під № 17212, від 09.10.1996 року.
Право власності на 4/5 квартири АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 » в ОМБТІ та РОН м. Одеси, про що був зроблений відповідний запис в реєстрову книгу під № 193 на стор. 46 в кн. 3 дод., від 05.11.1996 року (а. с. 13).
Крім того, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , також, підтверджується відповіддю КП «БТІ» ОМР № 3252, від 14.06.2021 року (а. с. 19).
Згідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 84, спадкова справа № 12/2021, спадкоємцем майна ОСОБА_6 - 1/5 частки квартири під АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 14).
Судом встановлено, що на даний час позивач не може в повній мірі реалізовувати своє право власності на нерухоме майно, оскільки у діючих на час укладання зазначеного договору в 1996 році та діючих правових нормах на даний час, є протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» №1957 ХІІ від 10.12.91 року, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, встановлених законом. Суд, за позовом сторони, яка виконала усі умови угоди, може визнати таку угоду дійсною.
Згідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року, зі змінами №15 від 15.05.1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними, з підстав недодержання нотаріальної форми», визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі - продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі - продажу квартири, виконання договору відбулося.
Статтею 41 Конституції України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає з моменту посвідчення договору, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним, якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм права та доказів, вивчених у судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Керуючись ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» №1957 ХІІ від 10.12.91 року, ст. ст. 16, 220, 334, 638, 658 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 280 - 284 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним, задовольнити.
Визнати дійсним укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , як покупцями, та ОСОБА_2 , як продавцем, договір купівлі-продажу № 17212 квартири АДРЕСА_1 , та зареєстрований 09.10.1996 року на Одеській Товарній Біржі.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя: Н.В. Мирончук