Справа № 503/763/22
Провадження № 2/503/245/22
02 листопада 2022 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Журби С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
Позивач подала до суду вище вказаний позов посилаючись на ту обставину, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому також зареєстрований відповідач у справі ОСОБА_2 , який є колишнім власником зазначеного житлового будинку. Однак, відповідач в житловому будинку фактично не проживає останні одинадцять років та добровільно з реєстраційного обліку в ньому також не знімається, чим чинить позивачеві перешкоди у праві користування будинком. Тому позивач подав до суду дану позовну заяву, в якій просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
31.08.2022 року ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін. Одночасно роз'яснено відповідачу його право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Кодимського районного суду Одеської області відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.
У встановлений судом строк відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов (відзиву).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідоми, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 13 ст. 128 ЦПК України та наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2013 року № 119 «Про реалізацію проекту надсилання судами SMS-повідомлень учасникам судового процесу (кримінального провадження) у місцевих та апеляційних загальних судах», про що свідчить відповідна довідка від 30.09.2022 року. При цьому, в змісті своєї позовної заяви позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також відзначив про підтримку ним позовних вимог в повному обсязі, а також 30.09.2022 року подав до суду окрему письмову заяву, в якій додатково підтримав свою вище наведену позиція та зазначив про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-6, 8 п.4 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 6600001312331 із судовою повісткою, яке надсилалось на адресу його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної довідки Слобідської селищної ради від 29.08.2022 року № 02-17/680, отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, та яке повернуто поштою до суду неврученими із відміткою у довідці Ф.20 про відсутність адресата за вказаною адресою. В свою чергу згідно п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, відповідачем не подано відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 , про що свідчить копія договору купівлі-продажу житлового будинку укладений 18.01.2019 року між представником продавця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 і покупцем ОСОБА_1 та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кодимського районного нотаріального округу Одеської області та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформований 18.01.2019 року за № 153161385.
При цьому, пункт 3.1 вище зазначеного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.01.2019 року передбачав, серед іншого, обов'язок продавця - ОСОБА_2 знятись з реєстраційного обліку за місцем знаходження відчужуваного будинку.
Проте до теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 , який є колишнім власником житлового будинку, не виконав взятих на себе, як продавця, обов'язків щодо зняття себе з реєстраційного обліку за місцем знаходження відчужуваного будинку, внаслідок чого продовжує бути зареєстрованим в ньому, що підтверджує відповідний запис зроблений в домовій книзі розпочатій 10.12.1986 року на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також відповіддю-повідомленням Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області від 29.08.2022 року № 02-17/680 на запит суду.
Водночас фактично в житловому будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 не проживає з 2010 року, про що свідчить акт, складений 03.02.2022 року депутатом Слобідської селищної ради Олексіною Л.К. в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В свою чергу письмові заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 03.02.2022 року суд оцінює як недопустимі докази, оскільки заяви від даних осіб не посвідчені у передбаченому порядку.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно пункту 1 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Водночас, згідно пункту 1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1-2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
При цьому, згідно ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В свою чергу, згідно ч.1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином внаслідок відчуження житлового будинку за договором купівлі-продажу відбулось припинення права відповідача ОСОБА_2 на користування зазначеним житловим будинком, як своєю власністю, зокрема для свого проживання у ньому, а взяті на себе за договором зобов'язання щодо зняття себе з реєстраційного обліку у відчуженому житловому будинку відповідач ОСОБА_2 не виконав.
Водночас із цим ч.2 ст. 5 ЦПК України передбачає, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанов Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, пункт 57 та від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 72).
В свою чергу застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
В свою чергу нормами ст. 72 ЖК України передбачена можливість визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а ст. 107 ЖК України і ст. 405 ЦК України передбачено підстави саме втрати права користування житлом (жилим приміщенням).
Ураховуючи вище викладене суд вважає, що позов обґрунтований у зв'язку з чим його необхідно задовольнити у повному обсязі, а відповідача необхідно визнати таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений останнім за подання до суду позовної заяви.
Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко