Справа № 503/764/22
Провадження № 2/503/246/22
19 жовтня 2022 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Журби С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
Позивач подала до суду вище вказаний позов посилаючись на ту обставину, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому з 07.10.2014 року також зареєстрована відповідач у справі ОСОБА_2 , яка не є членом її сім'ї. Однак, відповідач у вказаному будинку фактично не проживає, але і добровільно з реєстраційного обліку в ньому також не знімається, чим чинить позивачеві перешкоди у праві користування будинком. Тому позивач подала до суду дану позовну заяву, в якій просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
24.08.2022 року ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін. Одночасно роз'яснено відповідачу її право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Кодимського районного суду Одеської області відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 13 ст. 128 ЦПК України та наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2013 року № 119 «Про реалізацію проекту надсилання судами SMS-повідомлень учасникам судового процесу (кримінального провадження) у місцевих та апеляційних загальних судах», про що свідчить відповідна довідка від 22.09.2022 року. При цьому, в змісті своєї позовної заяви позивач заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, в якому також відзначила про підтримку нею позовних вимог в повному обсязі. Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-6, 8 п.4 ст. 128 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № 6600001312390 із судовою повісткою, яке надсилалось на адресу її зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної довідки Кодимської міської ради від 22.08.2022 року № 03-17/2185, отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, та яке повернуто поштою до суду неврученими із відміткою у довідці Ф.20 про відсутність адресата за вказаною адресою. В свою чергу згідно п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 виданого Лисогірською сільською радою Кодимського району Одеської області 27.10.2005 року. В зазначеному житловому будинку з 07.10.2014 року зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується наданим старостою с. Лисогірка витягом № 45 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, а також відповіддю-повідомленням Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 22.08.2022 року № 03-17/2185 на запит суду. Однак, фактично в житловому будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 не проживає з дня своєї реєстрації у ньому - 07.10.2014 року, про що свідчить акт, складений 05.04.2022 року старостою села Лисогірки Кодимської ТГ Подільського району Одеської області ОСОБА_3 в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. При цьому, відповідач ОСОБА_2 добровільно з реєстраційного обліку в будинку не знімається, чим чинить позивачеві перешкоди у праві користування житловим будинком.
В свою чергу письмові заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 05.04.2022 року суд оцінює як недопустимі докази, оскільки заяви від даних осіб не посвідчені у передбаченому порядку.
Водночас, зі змісту позову виходить, що відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача ОСОБА_1 , яка є власником житла.
За порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Такий висновок зазначений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 591/4595/16-ц (провадження № 61-28757св18).
Відповідно до положень ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб
Згідно ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Водночас із цим ч.2 ст. 5 ЦПК України передбачає, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанов Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, пункт 57 та від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 72).
В свою чергу застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
В свою чергу нормами ст. 72 ЖК України передбачена можливість визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а ст. 107 ЖК України і ст. 405 ЦК України передбачено підстави саме втрати права користування житлом (жилим приміщенням).
Ураховуючи вище викладене суд вважає, що позов обґрунтований у зв'язку з чим його необхідно задовольнити у повному обсязі, а відповідача необхідно визнати такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.
Ураховуючи, що позивачу ОСОБА_1 ухвалою суду від 24.08.2022 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 383, 391 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , до ОСОБА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП невідомий, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко