Справа № 503/1153/22
Провадження №3/503/888/22
20 жовтня 2022 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП,
встановив:
01 жовтня 2022 року складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 300497, згідно змісту якого ОСОБА_1 , будучи протягом року підданою адміністративному стягненню за ч.2 ст. 184 КУпАП, в порушення вимог ч.2 ст. 150 СК України не належним чином виконує свої батьківські обов'язки по забезпеченню необхідних умов для проживання та розвитку свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який часто ходить вулицями без нагляду, пропускає навчання, а в ніч з 12 на 13 вересня 2022 року не ночував вдома, при цьому пропускає навчання, мати впливу на сина не має, у зв'язку із чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з'явилася, про поважність причин неявки суду не повідомила, про місце і час розгляду справи була своєчасно сповіщена належним чином, у відповідності до вимог ст. 2772 КУпАП, про що свідчить відповідна довідка про доставку їй 11.10.2022 року судової повістки у вигляді SMS-повідомлення на номер телефону зазначений у змісті протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 300497 від 01.10.2022 року (а.с.2), який підписаний ОСОБА_1 без яких-небудь заперечень щодо їх змісту, зокрема відомостей про номер її контактного телефону. Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило. Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема, рішення «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. З аналізу постанови Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №0870/8014/12 вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. За перелічених вище обставин суд вважає, що неявка ОСОБА_1 на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останньої від участі в судовому засіданні з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, ч.2 ст. 268 КУпАП не визнає обов'язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 184КУпАП. У зв'язку з вище викладеним суд вважає за можливе розглянути справу під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступне.
Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 30.06.2022 року у справі № 503/469/22 (а.с.6-7), яка набрала законної сили 11.07.2022 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП із застосуванням до неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідно до ч.1-3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 2 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення вчинення тих самих дій, що передбачені частиною першою цієї статті. При цьому, ч.1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні вказаного правопорушення повністю доказана, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення та дослідженими доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 300497 від 01.10.2022 року (а.с.2), який підписаний ОСОБА_1 без яких-небудь заперечень щодо обставин викладених в ньому та із зазначенням у графі пояснень по суті порушення того, що остання згодна з складеним щодо неї протоколом і в подальшому буде краще дивитися за сином; копією постанови суду від 30.06.2022 року у справі № 503/469/22 (а.с.6); письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 13.09.2022 року (а.с.9), в яких останній повідомив обставини тривалого перебування у нього вдома неповнолітнього ОСОБА_2 , зокрема у нічний час, а також обставини проводження останнім свого дозвілля без нагляду; а також письмовими поясненнями самої ОСОБА_1 від 13.09.2022 року (а.с.3), в яких остання зазначила, що її син дійсно не ночував вдома і їй не відомо, де він був, а також визнала відсутність свого впливу на сина.
Однак при цьому, суд вважає, що обставини «часто ходить вулицями без нагляду» безпідставно включені у зміст протоколу про адміністративне правопорушення при викладенні суті останнього, оскільки саме по собі перебування неповнолітнього на вулиці без нагляду дорослих не є протиправним, так як дітям заборонено перебувати без супроводу батьків у громадських місцях саме з 22:00 до 06:00 год. Однак будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження перебування неповнолітнім ОСОБА_2 , 2009 року народження, в громадських місцях без супроводу дорослих саме з 22:00 до 06:00 год до матеріалів справи не надано. Крім того, до матеріалів не додано належних доказів обставини «пропуску навчання», зокрема інформації із відповідного закладу освіти. У зв'язку з чим суд вважає, що згадані обставини об'єктивної сторони правопорушення підлягають виключенню із змісту пред'явленого адміністративного обвинувачення за їх необґрунтованістю та недоведеністю.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня її вини, майнового стану, не знаходячи обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає необхідним застосувати до порушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією за вчинення даного адміністративного правопорушення.
Крім цього, згідно вимог ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. В свою чергу ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI передбачає, що ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,2 грн.
Керуючись ст. 23-24, 27, 33-35, 401, 184 ч.2, 213, 221, 246, 251-252, 268, 280, 283-284 КУпАП,
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 184 КУпАП і застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
Роз'яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату. У разі несплати штрафу, постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д. В. Вороненко