03 листопада 2022 року
м. Рівне
Справа № 559/2266/20
Провадження № 22-ц/4815/474/22
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «ФК «Женева» покликається на те, що між позичальником, яким є ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Платинум банк» 08.07.2015 року був укладений Кредитний Договір № 4880/186DCLRG1PT, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 27 497,43 грн. строком до 07.07.2020 року зі сплатою 0,1 % річних. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти.
22.03.2018 року між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Платинум банк» відступило ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА», а ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 4880/186DCLRG1PT від 08.07.2015 року. Таким чином, ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» наділено правом грошової вимоги до Відповідачів, а ПАТ «Платинум банк» втратив такі права.
За період користування кредитними коштами, Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 21.08.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 36298,52 грн., з яких:
заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 26 867,23 грн.,
заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 631,17 грн.,
заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8, 84 грн.,
3% річних - 2 421,06 грн.,
інфляційне збільшення боргу - 5 384, 19 грн.,
нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 986,03 грн.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" подало апеляційну скаргу, в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт не погодився з підставою відмови в позові, якою стала наявність виконавчого напису нотаріуса від 20 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 цього боргу, посилаючись на те, що виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню. Крім того вказує, що вчинення виконавчого напису не позбавляє стягувача права звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК ).
Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченого виконання, а штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 ЦК).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Діюче законодавство (глава 47 ЦК) передбачає порядок та підстави заміни сторони у зобов'язанні, в тому числі кредитора.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК).
Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора (стаття 518 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, 08.07.2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Платинум банк» був укладений Кредитний Договір № 4880/186DCLRG1PT, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 27 497,43 грн. строком до 07.07.2020 року зі сплатою 0,1 % річних (а.с. 8-12).
Узгоджено, що розмір пені становить 0,30 % від простроченої суми за кожний день прострочення. (пункт 3.3).
22.03.2018 року між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Платинум банк» відступило ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА», а ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 4880/186DCLRG1PT від 08.07.2015 року. Таким чином, ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» наділено правом грошової вимоги до Відповідачів, а ПАТ «Платинум банк» втратив такі права (а.с. 23-30).
Право вимоги, яке переходить до нового кредитора, зазначено в Додатку № 1 (пункт 2 Договору № 147).
Відповідно до Додатку № 1 за Кредитним договором банком передано позивачу вимогу щодо сплати тіла кредиту 26 867,23 грн. та залишок за процентами 3 434,17 грн. (а.с. 30).
16.01.2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Женева" та ТзОВ «Вердикт Капітал» уклали договір №16/01-01-П про відступлення прав вимоги та заміну кредитора, згідно з яким відбулося переуступлення прав вимог за договором кредиту №4880/186DCLRG1PT (а.с. 65-75).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги укладеним 16 січня 2021 року між ТОВ "ФК "Женева" та ТОВ "Вердикт Капітал" новому кредитору перейшло право вимоги за кредитним договором щодо сплати тіла кредиту 26 867,23 грн. та щодо сплати процентів, комісії 62820,28 грн. (а.с. 73)
20 серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2847, звернено стягнення з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_2 , виданий Дубенським МВ УМВС України в Рівненській області 05.12.1996 року, яка є боржником за кредитним договором 4880/186DCLRG1PT від 08.07.2015 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «ПЛАТИНУМ БАНК», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (а.с. 118).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04.03.2021 року виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що відповідач в січні 2020 року звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже, не можливо погодитись з висновками місцевого суду про те, що задоволення позову порушить гарантії встановлені ст. 61 Конституції України.
Також суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Вердикт Капітал" не надано доказів того, що на момент переходу до нього права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги від 16.01.2021 року за №16/01-01-П, існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на умовах, зазначених в позовній заяві, в тому числі щодо початкових сум тіла кредиту, проценту, пені.
Колегія суддів враховує, що станом на 21 серпня 2020 року ФК «ЖЕНЕВА» визначила кредитну заборгованість ОСОБА_1 в загальному розмірі 36298, 52 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 26 867,23 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 631,17 грн., заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8, 84 грн., 3% річних - 2 421,06 грн., інфляційне збільшення боргу - 5 384, 19 грн., нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 986,03 грн. (а.с. 16-22).
Позивач обґрунтовує заборгованість виключно договорами відступлення прав вимог та кредитним договором, розрахунками заборгованості, які у свою чергу не містять інформації про отриману відповідачкою суму коштів, складових, даних про внесення відповідачкою платежів і їх розподіл, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
Однак, доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Емітенти зобов'язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов'язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України.
Пунктом 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.
Пунктом 4.10. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Пунктом 5.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них.
Проте як первісний позивач ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» так і ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту в сумі 26867,23 грн., його погашення, якщо таке відбувалося (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше), не надано належного розрахунку заборгованості за кредитним договором, з якого вбачалося б, яким саме чином та за який період обчислені кожна зі складових зазначеної загальної суми заборгованості та не підтверджено заборгованості відповідачки за кредитним договором станом на дату придбання права вимоги.
Відповідач заперечує не тільки щодо укладення договору, а й стверджує про відсутність доказів щодо надання банком коштів у розмірі 27 497 грн. 36 коп.
Оригінали документів, які б спростовували такі заперечення не досліджувались та позивачем не надавались. Клопотань про проведення почеркознавчої експертизи не заявлялось.
Слід зазначити, що відповідно до витягу з Реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються, який є Додатком № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 16/01/01-П від 16 січня 2021 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 4880/186DCLRG1PT від 08.07.2015 року станом на дату відступлення права вимоги, тобто на 16.01.2021 року становить 89687,51 грн., та складається з: сума заборгованості за основним зобов'язанням - 26867,23 грн.; сума заборгованості за нарахованими процентами, комісіями - 62820, 28 грн., сума пені - 0 грн., що не відповідає розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи.
Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір. Отже позов не доведено.
За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий: Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Шимків С.С.