Справа № 161/19405/19 Провадження №11-кп/802/628/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
03 листопада 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019030010000585 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 , яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луцька, Волинської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працює, інвалід ІІ групи, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначено обчислювати з моменту приведення даного вироку до виконання.
Цивільний позов заступника директора КП «Луцька міська клінічна лікарня» ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої ОСОБА_11 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь КП «Луцька міська клінічна лікарня» 38 621 грн. витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої ОСОБА_11 .
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_11 у відшкодування матеріальної шкоди 66 606 грн. та 50 000 грн. моральної шкоди, а також 15 000 грн. витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги.
Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно із вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він 18 лютого 2019 року о 19:45 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «Volvo S60» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Василя Мойсея в напрямку вул. Стрілецької зі сторони проспекту Перемоги м. Луцька Волинської області, в крайній лівій смузі руху зі швидкістю 50 км/год., проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, всупереч вимогам п. п. 2.3(б), 12.1, 12.3 ПДР України, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не зупинився щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд передньою частиною автомобіля на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка здійснювала перетин проїзної частини дороги з права на ліво відносно руху автомобіля, поза пішохідним переходом, навпроти буд. № 4 на пр. В.Мойсея.
Внаслідок вищевказаних грубих порушень Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_8 , своїми необережними протиправними діями, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, спричинив пішоходу ОСОБА_11 , згідно висновку судово-медичної експертизи №261 від 18 квітня 2019 року, тілесне ушкодження у вигляді: важкої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому основи черепа, забою головного мозку з субарахноїдальним та вентрикулярним крововиливами; закритої травми грудної клітки у вигляді множинних двобічних переломів ребер (справа 3,4,5,8,9,10; зліва 2,3,11) з двобічним забоєм легень та двобічним гемотораксом, закритого лінійного перелому тіла та остистого відростка 10-го грудного хребця, закритого перелому поперечних відростків від 1-го до 4-го поперекових хребців справа, закритого відламкового подвійного перелому лівої плечової кістки у верхній третині та середній третині зі зміщенням; закритого травматичного пошкодження медіальної колатеральної зв'язки правого колінного суглобу та закритого краєвого перелому головки правої малогомілкової кістки без зміщення з гемартрозом правого колінного суглоба; закритого краєвого перелому зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки без зміщення та закритого травматичного пошкодження медіальної колатеральної зв'язки лівого колінного суглоба з гемартрозом лівого колінного суглоба; закритого подвійного багатовідламкового перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням; за ступенем тяжкості черепно-мозкова травма відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, травма грудної клітки, перелом кісток та пошкодження зв'язок колінних суглобів за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
У прямому причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками є грубі порушення водієм ОСОБА_8 є п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, Правил дорожнього руху України.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 оскаржує вирок через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що висновок суду про доведеність його винуватості обґрунтований виключно припущеннями та недопустимими доказами. Подає заперечення на ухвалу слідчого судді від 27 січня 2020 року якою, на його думку, безпідставно відмовлено у поданій ним заяві про відвід суддів усього суду, мотивуючи його тим, що дочка потерпілої працює помічником судді у Луцькому міськрайонному суді. Вказує, що судом безпідставно не взято до уваги показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , як безпосередніх очевидців даної пригоди, які показали про обмежену видимість проїзної частини дороги та відстань виявлення ними потерпілої на проїзній частині. Протокол слідчого експерименту від 12 вересня 2019 року, із додатками до нього, через допущені, в ході проведення даної слідчої дії порушення, які обвинувачений вважає істотними, а висновок інженерно-транспортної експертизи № 406 від 18 жовтня 2019 року, як похідний доказ - недопустимими. Вказує на неможливість об'єктивного та своєчасного виявлення ним, як водієм, у виниклій дорожній обстановці, на шляху руху небезпеки - пішохода. У зв'язку із цим, просить повторно дослідити докази, надані суду сторонами кримінального провадження, вирок суду скасувати і призначити новий судовий розгляд у іншому територіально наближеному суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити, прокурора та представника потерпілої, які заперечили апеляцію, а представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 ствердив про проведення слідчого експерименту з його присутністю, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України обвинувальний вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Як убачається із змісту оскаржуваного вироку, судом першої інстанції вказаних вимог закону було дотримано.
Диспозиція статті 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, яка керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК України, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК України, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.
Судом першої інстанції, при розгляді матеріалів даного кримінального провадження, установлено, що ОСОБА_8 допущено грубі порушення п. п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, які перебувають у прямому причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
Такий висновок суду обґрунтований частково показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_11 , даними протоколу огляду місця події, протоколу огляду документу (відеозапису), оглянутими та дослідженими відеозаписами з камери спостереження, протоколу проведення слідчого експерименту, висновками експертів.
Обвинувачений, не визнавши своєї винуватості у вчиненні даного злочину, в суді показав, що потерпілу ОСОБА_11 , яка переходила проїзну частину поза пішохідним переходом по пр. Мойсея у м. Луцьку, побачив за 10-15 м, після чого почав різко гальмувати проте, наїзд на пішохода уникнути не зміг.
Однак, позиція обвинуваченого ОСОБА_8 про його невинуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), спростовується сукупністю належним чином оцінених та безпосередньо досліджених судом доказів, зокрема даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 18 лютого 2019 року, яким зафіксовано наслідки даної пригоди; протоколу огляду документу (відеозапису) від 20 лютого 2019 року, яким зафіксовано момент дорожньо-транспортної пригоди; протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 11 квітня 2019 року, згідно якого у медичній документації зафіксовано хід лікування потерпілої ОСОБА_11 , унаслідок ДТП; довідкою КП «Луцька міська клінічна лікарня» від 13 травня 2019 року щодо розміру понесених витрат, у зв'язку із лікуванням потерпілої, оглянутим та дослідженим судом відеозаписом з камери спостереження; протоколом слідчого експерименту від 12 вересня 2019 року, проведеного з участю представника потерпілого ОСОБА_7 , а також висновками експертів, які є науково-обґрунтованими та ставити під сумнів які у колегії суддів підстав немає.
Висновком експерта № 79 від 14 березня 2019 року установлено, що на момент експертного огляду рульове керування, робоча гальмова та ходова система автомобіля марки «Volvo S60» н.з. НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані.
Відповідно до висновку експерта № 261 від 18 квітня 2019 року у потерпілої ОСОБА_11 виявлено та зафіксовані тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок ДТП.
Згідно висновку експерта № 406 від 18 жовтня 2019 року, у заданій дорожній ситуації, водій автомобіля марки «Volvo S60», н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 , шляхом застосування екстреного гальмування в момент об'єктивного виявлення пішохода на смузі руху автомобіля і з технічної точки зору дії вищевказаного водія знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньої ситуації.
Зазначені докази здобуті на етапі досудового розслідування, в ході проведення слідчих (розшукових) дій, у відповідності до положень КПК України, без допущення істотних порушень прав та свобод, як безпідставно зазначає обвинувачений.
При проведенні слідчого експерименту з участю представника потерпілої - ОСОБА_7 , невідповідностей його положенням ст. 240 КПК України, не вбачається. Усі недоліки, про які зазначає обвинувачений у апеляційній скарзі, не є суттєвими. Доводи про неправомірність дій органу досудового розслідування, які обвинувачений пов'язує із відмовою щодо проведення даної слідчої із його участю, були предметом перевірки слідчим суддею при розгляді скарги захисника ОСОБА_9 .
Показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які безпосередньо надавались суду, обґрунтовано не взяті ним до уваги. Дані свідки не змогли дати чітких та послідовних показань щодо обставин вчиненого, які вони не пам'ятають по спливу часу. Зазначений ними, як водіями, момент виявлення потерпілої (перешкоди) на проїзній частині, в силу різних супутніх обставин: розташування транспортних засобів на проїзній частині, напрямку їх руху, швидкості, тощо, не є аналогічним та обов'язковим по відношенню до обвинуваченого.
Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_8 про розгляд даного кримінального провадження упередженим судом через те, що помічник судді даного суду є дочкою потерпілої. В ході судового розгляду з цих підстав захисником заявлявся відвід усім суддям Луцького міськрайонного суду, який був визнаний суддею цього суду безпідставним. Обставина, про яку зазначає сторона захисту, не є такою, що усуває участь ОСОБА_14 від розгляду даного провадження, і в розумінні положень ст. 75 КК України. Тобто, підстав вважати про розгляд даної справи упередженим чи незаконним судом, не встановлено і колегією суддів.
У даній ситуації, обвинуваченим, як водієм транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не враховано дорожньої обстановки (темної пори та недостатньої видимості), не вибрано такої швидкості руху, яка б у разі виникнення небезпеки або перешкоди для руху дала йому можливість зменшити швидкість аж до зупинити транспортного засобу.
Тому, висновок суду щодо наявності в його діях порушень пунктів ПДР України, як головної, вирішальної умови, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у даній дорожньо-транспортній пригоді, тобто його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за наведених обставин, є законним та обґрунтованим.
У відповідності до ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Хоча за змістом поданої апеляційної скарги обвинувачений не зазначає про призначення йому явно суворого покарання, не просить про звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, однак, з урахуванням даних про особу винного,конкретних обставин вчиненого, зокрема неправомірної поведінки потерпілої, яка, як учасник дорожнього руху, тобто особа, що бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі та зобов'язана дотримуватись ПДР України в однаковій мірі, як і водії, переходила проїзну частину у невстановленому для цього місці, поза пішохідним переходом, колегія суддів не може погодитись та залишити в силі оскаржуване рішення суду в частині призначення покарання, за умов його реального відбуття.
Згідно приписів ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Положеннями ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Висновки місцевого суду у цій частині пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загалом, погоджуючись із видом та розміром призначеного ОСОБА_8 основного та альтернативного покарання, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України, колегією суддів вбачається доцільним звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, у зв'язку із чим, вирок суду, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, слід змінити.
Мотивами прийнятого рішення є вчинення обвинуваченим необережного тяжкого злочину, пов'язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке не є таким, що у відповідності до ч. 1 ст. 75 КК України, унеможливлює застосування даної норми кримінального закону. При оцінці характеризуючих даних ОСОБА_8 враховується його вік, те, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, за яким характеризується виключно позитивно, тобто у нього наявні міцні соціальні зв'язки, є інвалідом ІІ групи, має одного із батьків - матір, яка є інвалідом ІІІ групи.
Згідно даних досудової доповіді, виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк, а рівень ризику небезпеки для суспільства, оцінений, як низький. На думку органу пробації, виконання покарання можливе у порядку нагляду та застосуванню соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобіганню вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому, як з боку органу пробації, так і залучивши до проведення цих заходів інші органи та установи. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов'язків: 1)періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи і проживання. А також позбавити права керувати транспортними засобами.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного йому судом основного покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - зміні.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає передбачені ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи і проживання.
В решті вирок - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: