печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54918/21-ц
19 вересня 2022 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Ковалівській В.В.,
за участю:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири дійсним та визнання права власності на квартиру, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить: визнати дійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 20.06.2021 року між позивачем та відповідачем; визнати за позивачем право власності на вказану квартиру.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 09.11.2000 року відповідач, який є батьком позивача, купив за 6 914 грн. однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 09.11.2000 року № 4038.
Грошові кошти на придбання вказаної квартири відповідачу надав позивач, з приводу чого сторони не мають спору.
25.09.2012 року зареєстровано місце проживання у спірній квартирі позивача; інші особи в цій квартирі не зареєстровані.
17.09.2014 року за власні грошові кошти позивач установив в цій квартирі вікна та балконні двері.
20.06.2021 року між позивачем та відповідачем укладено в простій письмовій формі договір дарування спірної квартири, у якому сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з актом від 21.06.2021 року, підписаним сторонами, відповідач передав позивачу документи про право власності на спірну квартиру і ключі від вхідних дверей до цієї квартири.
Проте, нотаріально посвідчити договір дарування виявилось неможливим з огляду на те, що на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим відсутні нотаріуси, що діють відповідно до законодавства України, а відповідач через похилий вік та інвалідність, що підтверджується довідкою МСЕК 000785, не в змозі виїхати на підконтрольну Україні територію для нотаріального посвідчення договору.
Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 220, 319, 321, 328, 334, 626, 628, 719, 722 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.10.2021 року визначено підсудність позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири дійсним та визнання права власності на квартиру Печерському районному суду м. Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири дійсним та визнання права власності на квартиру залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири дійсним та визнання права власності на квартиру та призначено підготовче засідання у справі на 14.03.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 05.08.2022 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.08.2022 року закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 19.09.2022 року.
Позивач у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі; позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; відзив на позов не подав; подав до суду заяву про визнання позову у цивільній справі № 757/54918/21-ц, у якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що згідно з копією договору дарування квартири від 20.06.2021 року, укладеного в простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дарунок квартиру АДРЕСА_1 на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.
Зазначена квартира належала ОСОБА_2 на праві власності відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 09.11.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу Хоміч Н.С., зареєстрованого в реєстрі за № 4038.
Згідно з копією акту від 21.06.2021 року, підписаного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу квартири від 09.11.2000 року № 4038, ключі від вхідних дверей вказаної квартири.
Статтею 129 Конституції України, встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За положеннями ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За приписами ч. 2 ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Підставою для визнання дійсним спірного договору дарування квартири позивач зазначає те, що сторони договору були позбавлені можливості нотаріального посвідчення цього договору як на окупованій території Автономної Республіки Крим - у зв'язку з відсутністю нотаріусів, які діють відповідно до законодавства України, так і через компетентний орган на території України, оскільки відповідач через похилий вік та інвалідність не в змозі виїхати на підконтрольну Україні територію для нотаріального посвідчення договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014 року.
Спірний договір дарування квартири було укладено сторонами 20.06.2021 року, тобто в період, коли Автономна Республіка Крим відповідно до цього Закону визнана тимчасово окупованою територією України.
За положеннями ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Згідно з ч. 3 ст. 5 цього Закону за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Таким чином, звернення позивача до нотаріуса з метою нотаріального посвідчення договору дарування квартири на території окупованої Автономної Республіки Крим не могло розцінюватися як належне в силу зазначених вимог Закону, оскільки ця територія не контролюється органами державної влади України.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Разом з тим, ч. 5 ст. 11 цього Закону встановлено, що набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому ч. 6 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає, що на тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на зазначені норми матеріального права та встановлені судом обставини справи, зокрема, що набуття права власності позивачем на квартиру на підставі спірного договору дарування здійснено не відповідно до законодавства України та в межах тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, після визнання цієї території тимчасово окупованою (після 20.02.2014 року), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору дарування квартири дійсним та визнання за позивачем права власності на спірну квартиру, а відтак, і про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 328, 334, 640, 717, 719 Цивільного кодексу України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 3-5, 7-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири дійсним та визнання права власності на квартиру - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 19.09.2022 року.
Суддя Є.С. Хайнацький