печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37148/18-ц
02 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В., за участю секретаря судового засідання - Луста В.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу вивчивши матеріали справи за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав,-
В липні 2018р до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява. Ухвалою суду від 13.09.2022 року було відновлено провадження та прийнято до провадження судді в порядку позовного загального. Сторони в підготовче засідання 02.11.2022 року не зявлись, представник відповідача через канцелярію суду подав заяву про передачу справу за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області, оскільки предмет спору є визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав по об'єкту нерухомого майна який перебуває у м. Ірпінь. . Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви суд приходить до висновку про те, що зазначені матеріали слід передати на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, у разі об'єднання позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Разом із тим, у пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі продажу майнових прав по об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Ірпінь , що територіально відносить до Ірпінського міського суду Київської області.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що спір пов'язаний з нерухомим майном, позов має пред'являтися за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності.
Враховуючи висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №911/2390/18 від 16 лютого 2021р., предмет спору, який стосується нерухомого майна, яке знаходиться в м. Ірпінь, суд приходить до висновку, що вказану справу слід передати за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 259, 261, 268, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» до ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - передати на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Суддя Т.В.Остапчук