печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29853/22-ц
31 жовтня 2022 року м. Київ Суддя Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В., перевіривши додержання вимог, викладених у ст. 187 ЦПК України в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « А - Фінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним одностороннього розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцем, поверненя об'єкта фінансового лізингу і відшкодування збитків, завданих його вилученням, визнання частково недійсним договору фінансового лізингу, відшкодування моральної шкоди,-
У жовтні 2022 до суду надійшов вказаний позов.
Під час вивчення матеріалів вказаної позовної заяви було встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
У відповідності до положень ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2481 гривні.
Таким чином, судовий збір становить 992,42 грн. за вимогу майнового характеру.
Судовий збір повинен бути сплачений на реквізити для сплати судового збору на сайті судова влада Печерського районного суду м. Києва.
Позивач при зверненні з вимогами до суду посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», однак з даними аргументами суд не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Також позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Варто зауважити, що як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування немайнової (моральної) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Водночас позивач не вказує з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, враховуючи, що позивач як підставу звільнення від сплати судового збору посилається на ЗУ «Про захист прав споживачів», потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору або сплата судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « А - Фінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсним одностороннього розірвання договору фінансового лізингу лізингодавцем, поверненя об'єкта фінансового лізингу і відшкодування збитків, завданих його вилученням, визнання частково недійсним договору фінансового лізингу, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В.Остапчук