печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26997/22-ц
11 жовтня 2022 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,-
Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
Ознайомившись із матеріалами заяви, призначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог п.п. 5, 8, 10 ч. 3 ст. 175, п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
З пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами убачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до абзацу першого п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Відповідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Частина 1 ст. 318 ЦПК України встановлює вимоги до заяви, а саме, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ч. 2 ст. 318 ЦПК України). Згідно ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявників і заінтересованих осіб.
Разом з тим, в порушення вищевказаної норми закону, заявником не зазначено заінтересовану особу.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.
Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.
Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження.
Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Частиною 1 статті 144 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
За правилами ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Так, в своїй заяві заявник ОСОБА_1 просить встановити факт народження дитини ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 317 ЦПК України, у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
При цьому, як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, судам слід мати на увазі, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись у порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, за участю заявників і заінтересованих осіб.
Як вбачається зі змісту заяви поданої до суду, метою звернення до суду є встановлення факту народження особи. Однак на виконання вимог п. 2 ст. 318 ППК України, у заяві відсутнє посилання заявника на причини неможливості одержання або відновлення документів в органах, які безпосередньо здійснюють реєстрацію народження, та не додано до матеріалів справи доказу на підтвердження викладених обставин.
Враховуючи вимоги ч.ч. 2, 4 та 5 ст. 95 ЦПК України, докази вважаються поданими належним чином, якщо вони подані в оригіналі або в копії, засвідченій в порядку, встановленому чинним законодавством, із зазначенням особи, у якої наявний оригінал відповідного документу. При цьому учасник справи може своїм підписом засвідчити копію письмового доказу лише у разі, якщо його оригінал знаходиться у такого учасника справи.
У відповідності до п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Однак з матеріалів справи не вбачається, у кого саме знаходиться оригінал медичного свідоцтва про народження дитини. Також, у даній категорії справ оригінал вказаного документу слід представити суду в судовому засіданні як такий, що є підставою отримання свідоцтва про народження дитини та не був використаний з цією метою при проведенні реєстрації дитини іншим державним органом.
Також заявник вказує у заяві, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Так, відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак, як вбачається зі змісту вищевказаної норми, у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, заявники мають пільги виключно тоді, коли такі обставини призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
При цьому, заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження доньки подана у зв'язку з необхідністю отримання свідоцтва про народження, а не у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 243/12928/18 (провадження № 61-5728св19).
Отже, ОСОБА_1 не має пільг зі сплати судового збору відповідно до пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана, зокрема, фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір в сумі 454,00 грн. та у визначений судом строк додати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, зазначити заінтересовану особу та, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ЦПК України, вказати її повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, а також надати копію заяви з додатками для неї для направлення заінтересованій особі.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява повинна містити підтвердження заявника проте, що ним не подано іншого позову (позовів, заяви) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Вказані вимоги Закону заявником не виконані.
Наведені недоліки унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у разі подання письмових доказів можуть бути додані їх копії).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
Крім того, роз'яснити заявнику, що у разі неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Керуючись ст.ст. 175, 185, 293 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - залишити без руху.
Копію ухвали направити заявнику ОСОБА_1 і повідомити про необхідність виправити зазначені недоліки заяви.
Для усунення недоліків надати строк 5 (п'ять) днів з дня отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.В.Остапчук