печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22548/18-ц
Категорія 18
28 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Підпалого В.В.,
при секретарі Луцюк А.В.,
розглянувши у засіданні в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - позивач, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 23 268, 30 грн. та судовий збір в розмірі 1762,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.10.2017 року між ним та відповідачем було укладено Договір № 428184360 (далі - Договір) на суму 11000,00 грн. зі сплатою процентів строком на 29 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позичальника (банківська картка № НОМЕР_1 ). Відповідно до п. п. 1.1, 1.4 Договору, відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1,17% від суми кредиту за кожний день користування.
10.11.2017 року строк платежу за Договором закінчився, однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним Договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв'язку з чим, станом на 24.04.2018 року у відповідача утворилась заборгованість за договором кредиту у розмірі: сума кредиту - 11000,00 грн., проценти за користування кредитом - 3732, 30 грн., пеня - 9900,00 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 23 268,30 грн. При цьому позивачем було зазначено, що відповідачем було сплачено в добровільному порядку в рахунок сплати заборгованості за договором 1364, 00 грн.
Так, ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. від 27.08.2018 року відкрито провадження у справі, в порядку спрощеного позовного провадження та роз'яснено відповідачу право у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
05.02.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, головуючим суддею обрано Підпалого В.В.
28.02.2020 року представник позивача та відповідач в засідання не з'явилися. Про дату, місце та час повідомлені належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив та у відсутність сторін.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Судом встановлено, що 12.10.2017 року сторонами укладено договір № 428184360 про надання кредиту на суму 11000, 00 грн. зі сплатою процентів строком на 29 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (банківська карта № НОМЕР_1 ), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 11000, 00 грн. відповідачу (позичальнику) підтверджується платіжним дорученням № 5604 від 12.10.2017 року.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
За приписами частин 1, 2 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не своєчасно виконує умови договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті суми кредиту, процентів за користування ним та проценти за прострочення терміну повернення грошей.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим представником позивача, сума непогашеного відповідачем кредиту станом на 24.04.2018 року становить 23 268, 00 грн. та складається з суми кредиту 11000, 00 грн., процентів за користування кредитом - 3732, 30 грн., пені 9900, 00 грн.
Суд погоджується з доводами представника позивача про стягнення з відповідача заборгованості у частині стягнення суми заборгованості за кредитом в розмірі 11000, 00 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 3732,30 грн., в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 9900, 00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною 4 статі 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2018 року (справа № 202/3351/14-ц, провадження № 61-4338св18) вказав, що відповідно до правової позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Однак, жодних відомостей щодо розміру завданих відповідачем збитків позивачеві та їхнього співвідношення із нарахованою позивачем сумою неустойки суду не надано і матеріали справи не містять, як і не зазначено відповідачем інших обставин, що мають істотне значення для справи і можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
Проте, вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки, суд вважає, що необхідно, перш за все, враховувати, що неустойка не повинна перетворюватися в джерело збагачення, оскільки в цьому випадку вона втрачає свою стимулюючу функцію.
Так, законодавець не наводить переліку «інших обставин», які мають істотне значення. Це питання вирішується із врахуванням конкретної ситуації. Такими обставинами можуть бути: відповідність порушення розміру неустойки; традиційний розмір неустойки, який зустрічається в практиці ділового обігу; співвідношення розміру неустойки із сумою основного зобов'язання; наявність збитків і їх розмір; негативні наслідки, які настали або можуть настати для кредитора у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язання; форма і ступінь вини боржника; ступінь виконання зобов'язання боржником перед кредитором і контрагентами перед боржником; ділова репутація боржника, ступінь поширеності такого порушення в діловому обігу; рівень інфляції протягом часу, коли зобов'язання повинно було бути виконано, і до його фактичного виконання чи до моменту прийняття судового рішення; середня банківська ставка за користування кредитом тощо. Застосоване у нормі ч. 3 ст. 551 ЦК України поняття «значно» є оціночними і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
При цьому слід враховувати, що правила норми ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні боржником своїх зобов'язань.
Суд враховує ступінь невиконання боржником своїх зобов'язань, однак вважає суму неустойки завищеною і такою, що з урахуванням принципів розумності та справедливості, повинна бути зменшена судом.
Серед обставин, які в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України, є підставою для зменшення судом розміру нарахованої відповідачу неустойки суд виділяє поширеність в діловому обігу неповернення і несвоєчасного повернення боржником позичених коштів, а також неспівмірність неустойки розміру основного боргу, у зв'язку з чим, приходить до висновку про необхідність зменшення належної до стягнення з відповідача на користь позивача неустойки до розміру в сумі 500,00 грн.
Отже, загальний розмір належного до стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором кредиту від 12.10.2017 року складає суму основного боргу в розмірі 11000,00 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 3732,30 грн., та передбаченої сторонами в кредитному договорі неустойки, зменшеної судом до розміру 500,00 грн., тому всього з відповідача слід стягнути (11000,00 грн. + 3732,3 грн. + 500 грн. - 1364,00 грн.) 13 868,3 грн.
Враховуючи викладене, позов ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підлягає частковому задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 656768606 від 25.04.2018 року.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 1762,00 грн.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 551, 612, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5-7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованості у розмірі 13 868,30 грн. та судовий збір в сумі 1762, 00 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Печерського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Печерський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київського апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.
Суддя В.В. Підпалий
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ - 38569246, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 Б, пов. 1
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2