27.10.2022 Справа № 756/9488/22
Справа № 756/9488/22
1-кс/756/1611/22
27.10.2022 суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві заяву слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду справи №756/9488/22,
21.10.2022 до провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3 , на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Оболонського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення (судова справа №756/9488/22).
24.10.2022 до провадження судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшла заява слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду справи №756/9488/22.
Обґрунтовуючи свою заяву про самовідвід, слідчий суддя ОСОБА_3 посилається на положення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, а також на те, що у скарзі порушено питання щодо внесення відомостей до ЄРДР щодо суддів та працівників Оболонського районного суду міста Києва, в тому числі судді ОСОБА_3 , а тому наявні підстави вважати, що в об'єктивного спостерігача можуть виникнути сумніви в його неупередженості, як слідчого судді, при розгляді вищевказаної скарги ОСОБА_4 .
Учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження, не здійснювалось, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Вивчивши подану заяву про самовідвід та дослідивши матеріали справи №756/9488/22, приходжу до наступного висновку.
Положеннями статей 75, 76 КПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 цього Кодексу за наявності інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «П'єрсак проти Бельгії» від 01.10.1982, «Грівз проти Сполученого Королівства» від 16.12.2003). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в рішенні ЄСПЛ у справі «Ле Конт, Ван Левен та Де Мейер проти Бельгії» від 23.06.1981 суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або іншими словами «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справах «Ветштайн проти Швейцарії» від 21.12.2000 та «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28.10.1998).
У рішенні по справі «П'єрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у рішенні по справі «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989 зазначається, що ЄСПЛ не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Враховуючи, що предметом оскарження в скарзі ОСОБА_4 є бездіяльність уповноважених осіб Оболонського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР відомостей щодо суддів та працівників Оболонського районного суду міста Києва, в тому числі судді ОСОБА_3 , вважаю, що розгляд слідчим суддею ОСОБА_3 даної скарги може викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості останнього.
З огляду на викладене, вважаю, що заяву слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід слід задовольнити.
Керуючись статтями 75, 76, 80-82 КПК України, суд, -
Заяву слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3 про самовідвід задовольнити.
Відвести слідчого суддю ОСОБА_3 від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Оболонського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення (судова справа №756/9488/22)
Передати матеріали судової справи №756/9488/22 (номер провадження 1-кс/756/1603/22) для автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1