Справа № 569/4668/22
1-кс/569/4651/22
01 листопада 2022 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Рівне скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру та зупинення провадження у справі,-
встановив:
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою про скасування повідомлення про підозру та зупинення провадження у справі.
В обґрунтуванні скарги зазначає, що Слідчим управлінням ГУ НП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування матеріалів, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021181180000153 від 31.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 172 КК України.
01 квітня 2022 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Рівненській області підполковником поліції ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 189 КК України моєму підзахисному ОСОБА_5 .
06 квітня 2022 року винесено постанову про оголошення ОСОБА_5 у розшук у зв'язку з не встановленням його місця знаходження.
07 квітня 2022 року прокурором досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №120221800000000080 від 06.04.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189 та ч.2 ст. 289 КК України, було зупинене на підставі п.2 ч.1 ст. 280 КПК України.
З повідомлення про підозру слідує, що 31 березня 2021 року приблизно о 13 годині у ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , виник злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів від ОСОБА_10 в сумі 112 тисяч гривень під приводом повернення документально не підтвердженого боргового зобов'язання, яке не оспорювалося в судовому порядку.
З тексту також вбачається, що з метою спонукання потерпілого до виконання незаконних вимог щодо передачі грошових коштів, у ОСОБА_8 виник умисел на заволодіння транспортним засобом марки «SKODAFABIA», яким потерпілий приїхав до місця події, в якості застави, як гарантії отримання грошових коштів від ОСОБА_10 , висловив йому таку вимогу за мовчазної згоди ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , на що потерпілий, знаходячись під психічним тиском, дав свою згоду.
Однією з підстав скасування підозри є, зокрема, необґрунтованість підозри.
Так, аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення, а саме у вимаганні та незаконному заволодінні транспортним засобом.
Підставою для кваліфікації злочину як вимагання слідчий ОСОБА_4 мотивувала нібито «приводом повернення документально не підтвердженого боргового зобов'язання, яке не оспорювалося в судовому порядку».
Разом з тим, слідчою проігнорований той факт, що потерпілий ОСОБА_10 неодноразово, будучи допитаним в тому числі і безпосередньо судом при обранні підозрюваному ОСОБА_8 та ОСОБА_11 запобіжного заходу, давав чіткі пояснення з приводу дійсного існування такого боргу та особистих неприязних стосунків, що виникли між ним та ОСОБА_5 через конфлікт, його, потерпілого з ШкльодоюН.- ОСОБА_12 .
Крім цього, з суб'єктивної сторони вимагання є корисливим злочином, який полягає у примушуванні потерпілого передати майно чи право на нього за відсутності об'єктивно існуючого зобов'язання і має на меті збагачення суб'єкта вимагання за рахунок чужого майна, на яке винний не має права.. Вимога ж задовільнити законні майнові претензії не утворює складу злочину вимагання. Не може розглядатися як вимагання вимога, поєднана з відповідними погрозами чи насильством, повернути борг.
Крім цього, зі змісту протоколу допиту потерпілого ОСОБА_10 випливає, що дії ОСОБА_5 взагалі не містять ознак таких злочинів, як незаконне заволодіння транспортним засобом та вимагання, оскільки останній не вчиняв щодо потерпілого будь-яких дій,окрім нанесення декількох ударів рукою по обличчю. Пропозиція щодо залишення автомобіля на деякий час у виді застави на території помешкання ОСОБА_5 , виходила від самого потерпілого. Таким чином інкримінувати ОСОБА_5 незаконне заволодіння транспортним засобом в органу досудового розслідування не було і не має жодних правових підстав.
Разом з тим, матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди потерпілому, а ця підстава є незаперечним аргументом для скасування повідомлення про підозру, оскільки доводить його (повідомлення) необґрунтованість.
З початком військового вторгнення Росії вУкраїну, а саме 03 березня 2022 року ОСОБА_5 змушений був виїхати до республіки Вірменія задля безпеки своїх неповнолітніх дітей, де й перебуває на даний час, про що органу досудового розслідування було відомо достеменно.
Отже, за наведених обставин повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч.2 ст. 189 КК України є незаконним та ґрунтується, як зазначалось вище, лише на припущеннях органу досудового розслідування, без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованого діяння; у повідомленні про підозру відсутні фактичні обставини про подію, які були б підтвердженні такими доказами, що беззаперечно вказували б на наявність складу злочину.
Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_5 вручене з порушенням процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру.
Як вбачається із матеріалів провадження повідомлення про підозру відносно ОСОБА_5 складене 01 квітня 2022 рокустаршим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Рівненській області підполковником поліції ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_13 ,але фактично ОСОБА_5 його особисто не отримував.
Орган досудового слідства не має належного доказу у вигляді розписки, яка підтвердила б, що таке повідомлення про підозру було отримано ОСОБА_5 чи то особою, яка має право на отримання такого поштового відправлення. Крім цього, як вбачається із наданої копії повідомлення про підозру ОСОБА_5 , на ній не міститься підпис останнього про його отримання 01.04.2022 року., а наявний підпис ОСОБА_14 , який спільно з ОСОБА_5 не проживає і не є членом сім'ї останнього.
Разом з тим, органові досудового розслідування було достеменно відомо, що на час складання та вручення ОСОБА_14 для передання повідомлення про підозру ОСОБА_5 , а саме станом на 01 квітня 2022 року сам ОСОБА_5 перебував а республіці Вірменія, куди вивіз свої малолітніх дітей у зв'язку з військовою агресією Росії проти України на початку березня 2022 року.
З урахуванням наведеного, сторона захисту обґрунтовано вважає, що слідчим недотримано процедуру вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 01.04.2022 року.
З огляду на вище викладене, сторона захисту вважає, необґрунтованою пред'явлену ОСОБА_5 підозру.
Підсумовуючи викладене, сторона захисту обґрунтовано вважає, що:
-органом досудового розслідування недотримано порядок повідомлення особі про підозру;
-доводи викладені стороною захисту у поданій скарзі по своїй суті є фактичними обставинами справи;
-у даному кримінальному провадженні відсутня потерпіла сторона;
-до ОСОБА_5 не застосовувався запобіжний захід та не перевірявся статус підозрюваної особи.
Наведені обставини та порушення допущені органом досудового розслідування у своїй сукупності тягнуть за собою підстави для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
Просить суд повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 квітня 2022 року у вчиненні ним кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 189 КК України - скасувати.
Зобов'язати прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 вимоги скарги підтримав та просив їх задоволити. Крім того, зазначив, що органу досудового розслідування достеменно відомо про місце перебування ОСОБА_5 , що підтверджується його письмовим поясненням, які він надав на прохання захисту. Крім того, наполягав, що повідомлення про підозру вручено з порушенням вимог КПК України, оскільки ОСОБА_5 до виїзду у Вірменію не проживав разом зі своїм повнолітнім сином ОСОБА_14 , якому вручено повідомлення про підозру.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечили з приводу задоволення скарги. Зазначили, що скарга не обґрунтована, безпідставна та до задоволення не підлягає.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадженні, слідчий суддя дійшов висновку що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування матеріалів, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021181180000153 від 31.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 172 КК України.
01 квітня 2022 року, у зв'язку із неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто ОСОБА_5 , письмове повідомлення про підозру останньому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, у зв'язку із невстановленням місцезнаходження підозрюваного, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручено його сину ОСОБА_14 .
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями Глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 КПК України.
Відповідно до ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Статтею 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно ст. 279 КПК України, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Як встановлено в судовому засіданні, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 вручене з порушенням процесу (порядку) здійснення повідомлення про підозру, з огляду на наступне.
Кримінальне провадження зареєстровано ще 31.03.2021 року, а повідомлення про підозру складено та підписано 01.04.2022 року, вручено 01.04.2022 р. сину ОСОБА_5 - ОСОБА_14 який не є повноцінним членом сім'ї, оскільки останній зі своєю сімєю проживає окремо та не веде спільне господарство з ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_14 не проживав з ОСОБА_5 до виїзду останнього у Вірменію. Зазначене свідчить про порушення процедури вручення повідомлення про підозру та не відповідає вимогам КПК України.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.08.2020р. по справі №200/13490/15-к, провадження №51-1836км20:
«Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, яка має назву «Повідомлення про підозру» та складається з таких статей: «Випадки повідомлення про підозру» (стаття 276); «Зміст письмового повідомлення про підозру» (стаття 277); «Вручення письмового повідомлення про підозру» (стаття 278); «Зміна повідомлення про підозру» (стаття 279). Отже, саме така побудова цієї глави дає підстави зробити висновок, що законодавець пов'язує процесуальну діяльність із повідомлення про підозру із сукупністю процесуальних дій слідчого та/або прокурора, зміст яких полягає у встановленні юридичних і фактичних підстав для повідомлення про підозру (стаття 276), складанні письмового процесуального документа (повідомлення про підозру) (стаття 277) та його врученні особі (стаття 278).
Отже, з огляду на правові норми КПК України, слід розмежовувати: а) підозру як припущення про вчинення особою кримінально караного діяння; б) письмове повідомлення про підозру як процесуальне рішення; в) повідомлення про підозру як комплекс процесуальних дій, який передбачає складання та вручення повідомлення про підозру, роз'яснення процесуальних прав підозрюваного, суті підозри, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому, законодавець на нормативному рівні щодо процесуального порядку повідомлення про підозру вживає поняття «складання», «вручення» та «здійснення» повідомлення про підозру.
Таким чином, як вбачається з указаних вище положень закону, поняття «повідомлення про підозру» розуміється у чинному КПК України саме як окремий процесуальний документ, а не як дія (процедура, процес), оскільки для цього законодавцем вжито інший термін «вручення повідомлення про підозру».
Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980 р., скарга №6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982 р., скарга №8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення».»
«Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276 - 278 КПК дає підстави до висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.
Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед прокурором у певний момент досудового розслідування кримінального провадження.
Дотримання належної правової процедури здійснення повідомлення про підозру має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.» (Правовий висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 25.11.2020р. по справі №627/927/19, провадження №51-3752км20.)
Як зазначено в ч.1 ст.278 КПК України, - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення, тобто встановлений законом проміжок часу в який слідчий мав би здійснити вручення підозри, в день її складання, а випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Отже, враховуючи вищевказані вимоги закону та правові висновки Верховного Суду з цього приводу, слідчий та/або прокурор зобов'язані встановити точне місце знаходження особи і саму особу, якій має бути вручено повідомлення про підозру, та у визначений КПК строк вручити її особі.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченого - цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Як зазначає ЄСПЛ у п.54 свого рішення по справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.03.2010 (справа №4785/02), «пункт 4 статті 5 Конвенції (995_004) передбачає право затриманих чи осіб, які тримаються під вартою, затриманих на судовий контрольщододотриманняпроцесуальнихі матеріально-правових умов, які, з погляду Конвенції, є неодмінними умовами забезпечення "законності" позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та законність мети цього затримання і подальшого тримання під вартою (див.рішенняусправі "Буткевічюс проти Литви" (Butkevicius v. Lithuania), заява N 48297/99, п. 43, ЄСПЛ 2002-II).»
Органу досудового розслідування було достеменно відомо, що на час складання та вручення ОСОБА_14 для передання повідомлення про підозру ОСОБА_5 , а саме станом на 01 квітня 2022 року сам ОСОБА_5 перебував а республіці Вірменія, куди вивіз свої малолітніх дітей у зв'язку з військовою агресією Росії проти України на початку березня 2022 року. Також органу досудового розслідування було відомо, що ОСОБА_14 з ОСОБА_5 разом не проживають
Зважаючи на викладені обставини, недотримання положень процесуального закону при повідомленні особі про підозру, тягне за собою взагалі його відсутність, та вказує на неналежність зібраних доказів отриманих після встановлених порушень.
Вказані обставини, свідчать про те, що орган досудового слідства не з'ясовував фактичне місце проживання ОСОБА_5 , та безпідставно, в порушення вимог ч.3 ст.111, ч.ч.1, 2 ст.135, ч.1 ст.136, здійснив вручення повідомлення про підозру особі, яка не є належним суб'єктом, що має наслідком не врученням підозри ОСОБА_5 , та є юридично нікчемною, отже такою, що будь яких юридичних наслідків не породжує.
Доказів належного повідомлення підозрюваного про виклик до слідчого матеріали кримінального провадження не містять.
Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).
Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980р., скарга №6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982р, скарга №8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982р.) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Комісія та Суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.
З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов'язане із наявністю підозрюваного.
Враховуючи вимоги Кримінально-процесуального законодавства та встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав, визначених законом для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
Крім того, постановою від 07 квітня 2022 року прокурором досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022180000000080 від 06.04.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, було зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
В якості підстави для зупинення даного кримінального провадження за № 120221800000000080 від 06.04.2022 року, слідчим у постанові від 07.04.2022 року про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук зазначено, що:
« ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування і суду»
Відповідно до п.2 ч.1 ст.280 КПК України, досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місце знаходження підозрюваного невідоме або особа перебуваєза межами Українита не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Разом з тим, жодних доводів та посилань на будь-які конкретні докази, що ОСОБА_5 переховується (ухиляється) від правоохоронних органів та суду - у постанові не наведено, а тому, вказана постанова не відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.110 КПК України, оскільки є немотивованою та такою, що суперечить ч.2 ст.9 КПК України.
Однак як слідує з пояснень стронони захисту, що з початком військового вторгнення Росії в Україну, а саме 03 березня 2022 року ОСОБА_5 змушений був виїхати до республіки Вірменія задля безпеки своїх неповнолітніх дітей, де й перебуває на даний час, про що органу досудового розслідування було відомо достеменно.
Аналізуючи доводи органу досудового слідства про переховування ОСОБА_5 від правоохоронних органів, відповідно до ч.6 ст.368 КПК України, слід врахувати правовий висновок, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, а саме, що під ухиленням від слідства або суду… слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особоюз метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смертітощо).
Саме тому зупинення досудового розслідування у зв'язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Підставою для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місце знаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин коли не встановлено його місцезнаходження.
Матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_5 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства, що унеможливлювало органами досудового слідства зупиняти досудове розслідування та оголошувати підозрюваного у розшук, як з'ясовано в судовому засіданні, органом досудового розслідування було відомо про фактичне місце перебування ОСОБА_5 у Вірменії.
Отже, органом досудового слідства при винесенні постанови про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 с189, ч.2 ст. 289 КПК України та оголошення його у розшук, по причинні переховування від органів досудового розслідування і тим, що його місце знаходження невідоме-грубо порушено вище зазначені вимоги КПК України, а тому, вказані постанови підлягають скасуванню.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 281 КПК України встановлено, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зупинення досудового розслідування з підстави розшук підозрюваного передбачає існування формальних підтверджень наведених обставин і обґрунтовану констатацію відповідних фактів посадовими особами органів досудового розслідування. Зокрема, встановленню факту переховування особи має передувати вчинення сукупності дій, спрямованих на визначення його місцезнаходження.
Твердження слідчого про ухилення ОСОБА_5 від органу досудового розслідування слідчим жодним чином не мотивовані. У постанові відсутні дані про виклики підозрюваного для проведення слідчих дій, у відповідності до вимог ст.135,136 КПК України, та його належне повідомлення про такий виклик. Не встановлено причин неявки ОСОБА_5 до органу досудового розслідування. Слідчим не вказано на підставі яких доказів, він зробив висновок про ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування.
З дослідженої в судовому засіданні постанови від 07.04.2022 року, не вбачається, які заходи були вчинені слідчим для встановлення місце знаходження підозрюваного ОСОБА_5 .
Винесена постанова про зупинення досудового розслідування не містить належного обґрунтування підстав для оголошення розшуку ОСОБА_5 .
Відповідно до ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Постанова слідчого має бути вмотивованою, зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови (ч.1 ст.110 КК України).
З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що постанови слідчого про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні прийнята без належного обґрунтування, тому підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 307,309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру та зупинення провадження у справі задоволити частково.
Скасувати постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 120221800000000080 від 06.04.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.189 КК України від 07.04.2022 року.
Скасувати повідомлення старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_15 про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 01.04.2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 1202118110000153 від 31.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 289, ч.2 ст.189 КК України.
Зобов"язати прокурора у кримінальному провадженні № 1202118110000153 від 31.03.2021 року або компетентну посадову особу вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості у кримінальному провадженні за № 1202118110000153 від 31.03.2021 року про підозру ОСОБА_5 , за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 289, ч.2 ст.189 КК України.
В решті задоволення вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом 5 днів.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1