Справа № 568/966/22
Провадження № 1-кп/568/76/22
"07" листопада 2022 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радивилів кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022181210000092 від 16.08.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, заміжньої, з неповною середньою освітою, не працюючої, маючої на утриманні двоє малолітніх дітей 2011 та 2012 років народження, раніше судимої 01.10.2021р. Кременецьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 грн. (вирок виконаний)
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-
11.08.2022р. приблизно о 15.00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні супермаркету «Наш край», що за адресою: м. Радивилів, вул. Почаївська, 33, Рівненської області, переконавшись, що її дії не будуть помічені сторонніми особами, з корисливих мотивів, умисно, таємно, шляхом вільного доступу, повторно, в умовах воєнного стану, викрала чотири шоколадки «Milka Max», загальною вартістю 477,20 грн., спричинивши тим самим потерпілій стороні матеріальну шкоду на зазначену суму.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Представник потерпілої сторони ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Претензій матеріального характеру до обвинуваченої немає. Майно повернуто. Цивільний позов не заявлявся. За таких обставин, з урахуванням думки учасників процесу, суд розглянув справу за відсутності представника потерпілої сторони.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнала повністю, підтвердила обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого органом досудового розслідування злочину, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, вона їх у повному обсязі підтверджує та пояснила, що 11.08.2022р., близько 15:00 год., перебуваючи в супермаркеті «Наш Край» в м. Радивилів, вкрала чотири шоколадки «Milka Max», три з яких були повернуті потерпілій стороні. Свою поведінку засуджує, щиро кається, просить надати шанс виправитися, не позбавляти її волі.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів, характеризуючих її особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинувачену ОСОБА_4 , вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю поза розумним сумнівом.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченою ОСОБА_4 за ч.4 ст. 185 КК України за приписами ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Обставиною, яка пом'якшує обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та усунення заподіяної шкоди, шляхом повернення вкраденого майна.
Обставини, які обтяжують обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.
Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням наведеного, а також особи обвинуваченої, яка щиро розкаялася у вчиненому, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність претензій з боку потерпілого, суд приходить до висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч.4 ст. 185 КК України.
При цьому, беручи до уваги характер і ступень небезпечності для суспільства вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченої до вчиненого, повернення викраденого майна потерпілому, відсутність тяжких наслідків, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченої до вчиненого, яка в судовому засіданні обіцяла не допускати в подальшому протиправної поведінки та просила суворо не карати, суд вважає за доцільне надати обвинуваченій можливість виправитися без відбування покарання в місцях позбавлення волі, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Тож, призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
По кримінальному провадженню процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Запобіжний захід до обвинуваченої не застосовувався.
На підставі ст.ст. 50, 65 КК України, та керуючись ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Іспитовий строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази:
-три шоколадки «Milka Max», передані на відповідальне зберігання представнику потерпілої сторони ОСОБА_5 - вважати йому повернутими;
-оптичний диск DVD-R, на якому наявні відеозаписи з камер спостереження та який зберігається в матеріалах справи - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1