Дата документу 01.11.2022Справа № 554/9974/22
Провадження № 3/554/3591/2022
Іменем України
01 листопада 2022 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., при секретарі судового засідання Кононенко А. С., за участі адвоката Власенка С. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в в залі суду у м. Полтаві протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і матеріали справи додані до нього щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, РНОКПП та інші відомості про особу ініціатором складення протоколу не надані
Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 268624 від 25 серпня 2022 року (далі - Протокол), 25 серпня 2022 року, о 16 год 40 хв, ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Валентинівська, навпроти буд. 21/29, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), керував транспортним засобом SEAT LEON, д. н. з. НОМЕР_1 (далі - ОСОБА_2 ), з ознаками наркотичного сп'яніння (виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло та неприродна блідість). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився.
Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення
Ініціатором складення протоколу дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до положень якої передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ставлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого йому правопорушення
У судове засідання порушник не з'явився. Його інтереси під час судового розгляду справи представляв адвокат Власенко С. Т., який наголошував на тому, що працівниками поліції було грубо порушенопроцедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а скерований до суду адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 не містить жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, викладених в Протоколі.
Зокрема, адвокат заперечував як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом SEAT LEON в день та час, зазначені в Протоколі, так і його зупинки, наголосивши на тому, що працівники патрульної поліції під'їхали до вже припаркованого біля буд. № 21/29 по вул. Валентинівська в м. Харкові автомобіля, поруч з яким знаходився не лише ОСОБА_1 , а і його товариші. Крім того, зазначив, що й ознак наркотичного сп'яніння останній не мав, так як не вживав наркотичні засоби, а його поведінка цілком відповідала обстановці, у зв'язку з чим просив закрити справу за відсутності події та складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 та 5 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до п. п. 1, 3, абзаців 1, 2 п. 4, п. 5 Розділу Х Інструкції № 1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У разі проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп'яніння).
Згідно з п. п. 2, 4, 6 та 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі - Порядок № 1103), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Відповідно до п. п. 2, 4 та 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п. 8 Порядку № 1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до п. 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026), відповідно до якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів
Дослідивши Протокол та матеріали додані до нього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення інкримінованого йому правопорушення та необхідності закриття справи, з огляду на таке.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, так як не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
До того ж, суд звертає увагу на те, що й сам по собі Протокол має суттєві недоліки.
Відповідно до Розділу 2 п. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Відповідно до положень п. 2.2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 травня 2005 року за № 589/10869, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України 04 травня 2005 року за № 273 (далі - Інструкція № 589/10869), не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, яка вчинила правопорушення, щодо якої він складений. У разі виявлення помилки допускаються виправлення за умови запису «Виправленому вірити» та підпису державного інспектора, що склав протокол.
Однак, в порушення наведених вимог, Протокол має виправлення, зокрема в даті його складення, що унеможливлює його чітке прочитання та розуміння вірної дати його складення, що є неприпустимим, з огляду на положення ст. 254 КУпАП, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Будь-яких записів, визначених Інструкцією № 589/10869, Протокол не містить, а імітація підпису, розміщена на ньому, не може бути прийнята до уваги суду в якості засвідчення виправлення виявленої помилки, оскільки суд позбавлений можливості навіть встановити особу, якій належить зазначений підпис.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, доказова база в даному випадку має бути спрямована саме на доведення одночасно сукупності обставин: керування транспортним засобом, наявність ознак наркотичного сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 зі змінами зазначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Отже, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Факт керування автомобілем може бути доведений показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто і відео з камер поліцейських, і відеозаписи з камер спостереження та відео реєстраторів автомобілів самих правопорушників, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, є доказами.
Також суд звертає увагу на те, що для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення водія, що перебуває в стані сп'яніння.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 наголошується, що поліцією має бути належним чином задокументовано та доведено належними і допустимими доказами наявність причини для зупинки транспортного засобу (факт порушення Правил дорожнього руху України тощо), у той час як відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу свідчить про неправомірність подальших вимог працівників поліції.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ініціатором складення протоколу надано до суду Протокол (а. с. 1), довідку про те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія (а. с. 2), відеозапис з бодікамери (а. с. 3), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4), рапорт (а. с. 5).
Оцінюючи наведені докази, суд зазначає, що ні жоден з них окремо, ні всі вони в своїй сукупності не лише не підтверджують факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, а, навпаки, спростовують існування, як самої події правопорушення, так і його ознак в діянні останнього. При цьому суд виходить з такого.
Суд не приймає в якості належного та допустимого доказу у справі відеозапис з бодікамери № 470890, оскільки цей електронний доказ не засвідчений належним чином електронним цифровим підписом його автора та особи, уповноваженої на виготовлення копії відеозапису.
Незважаючи на це, суд переглянув наданий відеоматеріал та зазначає, що він не підтверджує обставин правопорушення, викладених в Протоколі, а навпаки, спростовує їх, так як, в порушення вимог п. 5 Інструкції № 1026, він не містить відображення цілісної картини події, а відеофіксація самого правопорушення, якщо воно мало місце, здійснювалась не перманентно, а вибірково, що позбавляє суд можливості об'єктивно оцінити як наявність факту правопорушення, так і правомірність та законність дій осіб, що його виявили та проводили процедуру фіксації правопорушення.
Під час перегляду відеозапису неможливо встановити хронологію та суть подій, що мали місце в день та час, зазначені в Протоколі, а також й те, що відбувалося у ті проміжки часу, коли відеофіксація не здійснювалась.
Так, на фрагментах відеозаписів, що містяться на оптичному диску зафіксовано спілкування ОСОБА_1 з працівником поліції. Зі змісту їх розмови слідує, що останній, нібито виявивши в порушника ознаки наркотичного сп'яніння та назвавши їх (виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло та неприродна блідість), запропонував проїхати до закладу охорони здоров'я з метою проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином, відзнятий на бодікамеру запис не містить ні відомостей щодо руху автомобіля SEAT LEON, ні факту його керування саме ОСОБА_1 , що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення, та в разі її не доведення, виключає відповідальність порушника за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналізуючи пояснення адвоката Власенка С. Т. в цій частині, в сукупності з доказами, наявними в матеріалах справи, виходячи з положень п. 1.10 ПДР, відповідно до якого водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії, суд визнає їх такими, що відповідають дійсності з вищезазначених підстав, та проходить до висновку про те, що ОСОБА_1 25 серпня 2022 року, о 16 год 40 хв, не керував транспортним засобом SEAT LEON.
Із врахуванням наведеного, згідно досліджених в суді матеріалів справи слідує, що поліцейські не зупиняли транспортний засіб SEAT LEON під керуванням ОСОБА_1 , так як матеріалами справи не задокументовано факту порушення останнім положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, а лише підійшли до нього та в ході розмови запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що узгоджується з поясненнями адвоката Власенка С. Т., який наголошував, що працівники поліції підійшли до вже припаркованого автомобіля, на подвір'ї біля якого знаходився порушник.
Крім того, з наданого відеоматеріалу не вбачається й наявності ознак наркотичного сп'яніння в порушника. Особа веде себе адекватно, а його поведінка цілком відповідає обстановці. До того ж, при оголошенні наявності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, працівник поліції не проводить жодних експериментів чи огляду з метою їх встановлення.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що доводи сторони захисту про відсутність як доказу належної відеофіксації правопорушення є обґрунтованими.
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 серпня 2022 року, у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, зокрема «поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці та тремтіння пальців рук». Враховуючи, що наведені ознаки в повній мірі не співпадають з тими, що зазначені в Протоколі, вказане направлення є суперечливим, а відтак, не може прийматися до уваги суду в якості належного та допустимого доказу у справі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що працівник поліції, не запропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу одразу ж, в порушення вимог ст. 266 КУпАП та Порядку № 1103, наполягав на проходженні такого огляду в закладі охорони здоров'я та саме від проходження такого огляду відмовився останній.
Таким чином, суд приймає до уваги доводи адвоката Власенка С. Т. про безпідставність складення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке мало бути складеним на підставі відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних приладів.
На підставі викладеного, суд зазначає, що вимога поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння або відмови від проходження такого огляду заявлена ним неправомірно, оскільки з огляду на положення п. 2.5 ПДР в ОСОБА_1 не виникало обов'язку на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану, зокрема наркотичного сп'яніння, так як цей обов'язок виникає виключно у водіїв транспортних засобів.
Не приймається до уваги суду й рапорт працівника поліції на ім'я начальника Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП, так як він не містить реквізитів, які б давали можливість суду оцінювати його з точки зору належності та допустимості як доказу у справі. Зокрема, він не містить резолюції посадової особи, до відому якої доводилась інформація, що значиться в ньому, та не містить інформації щодо того, яким чином необхідно розпорядитись вказаним документом, а тому не уповноважує ініціатора його складення розцінювати його як доказ у справі та приєднувати в такій якості до матеріалів справи.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а (провадження № К/9901/33786/18) рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Суд звертає увагу на те, що працівниками поліції було порушено вимоги п. 1 розділу Х Інструкці № 1395, відповідно до якого водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В матеріалах справі відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що після виявлення працівниками поліції в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння він дійсно був відсторонений від керування транспортним засобом SEAT LEON, оскільки жодних розписок про відсторонення від керування або передачу автомобіля під керування іншій особі до матеріалів справи ініціатором складення протоколу не додано.
На підставі наведеного, суд констатує про грубе порушення працівниками поліції процедури виявленняводіїв транспортних засобів з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв'язку з чим приходить до висновку про недотримання процедури фіксації відмови від проведення огляду на стан сп'яніння, яка детально регламентована ст. 266 КУпАП.
Враховуючи обставини складення Протоколу, беручи до уваги докази, надані до суду, в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.
У рішеннях ЄСПЛ у справах Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року та Карелін проти Росії від 20 вересня 2016 року наголошується, що суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки в такому випадку обвинувачення буде підтримуватися самим судом, що матиме наслідком порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення та необхідності закриття справи з цих підстав.
Керуючись ст. ст. 247, 283 та 284 КУпАП, суд,
Закрити справу щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Анатолій САВЧЕНКО