Дата документу 24.10.2022Справа № 554/9546/22
Провадження № 2-о/554/234/2022
іменем України
24 жовтня 2022 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Андрієнко Г. В.,
за участю секретаря судового засідання Звігольської О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ясниської Олени Олексіївни, заінтересована особа - Виконавчий комітет Комишнянської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У вересні 2022 року до суду від адвоката Ясниської О. О. в інтересах заявника ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просить встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 1985 року до дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обґрунтування поданої заяви посилається на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 . Заявник ОСОБА_1 , законним представником якого виступає його мати ОСОБА_4 , є єдиним спадкоємцем після смерті рідної прабаби - ОСОБА_2 та оформив право власності на частину спадкового майна. Крім того, до складу спадщини входить майно ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якою разом на день смерті проживала не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_2 . Проте в оформленні такої спадщини на заявника нотаріус не має можливості, оскільки факт проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини ОСОБА_3 , разом із ОСОБА_2 не встановлений в судовому порядку.
Зазначає, що ОСОБА_2 з 1985 року проживала однією сім'єю із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет та пов'язані спільним побутом, що підтверджується письмовими доказами та показаннями свідків. На підставі викладеного, посилаючись на ч. 2 ст. 315 ЦПК України, заявник звернувся за судовим захистом.
09 вересня 2022 року ухвалою судді відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку окремого провадження (а. с. 19).
Протягом розгляду заяви, а саме 11 жовтня 2022 року в судовому засіданні задоволено клопотання представника заявника та допитано як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 22-24).
У судове засідання учасники процесу не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 25, 26, 27, 29).
Від представника заявника - адвоката Ясниської О. О. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі заявника та його представника, заявлені вимоги підтримують та просять задовольнити з підстав, викладених у поданій заяві (а. с. 28).
Причини неявки представника заінтересованої особи - Виконавчого комітету Комишнянської селищної ради Миргородського району Полтавської області суду невідомі, заяви про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення розгляду справи, чи письмові заперечення на заяву до суду не надходили.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини учасників, беручи до уваги відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Вивчивши суть заяви, заслухавши протягом розгляду представника заявника, допитавши свідків та дослідивши надані докази, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 статті 4).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 та довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 5, 6, 7).
Батьками заявника згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Октябрським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції 10 лютого 2006 року, зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а. с. 8, 10).
Відповідно до копії довідки приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є. О. № 161/01-16 від 10 серпня 2022 року заявник ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем на все нерухоме та рухове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідної прабаби - гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа заведена приватним нотаріусом 14 липня 2022 року за № 75/2022 (а. с. 10 зворотній бік).
Зокрема, 10 серпня 2022 року заявнику ОСОБА_1 видано свідоцтво про право спадщину за законом, зареєстровано в реєстрі за № 606, що складається із земельної ділянки площею 3,9287 га, кадастровий номер 5323282400:00:003:0142, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 111822, виданого районною державною адміністрацією Полтавської області 11 жовтня 2004 року, на підставі розпорядження голови Миргородської райдержадміністрації Полтавської області від 14 вересня 2004 року, № 207, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01045454500543 (а. с. 11).
Вказані відомості щодо реєстрації права власності в порядку спадкування на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 підтверджуються також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 307006415 від 10 серпня 2022 року (а. с. 12).
Разом із цим, згідно із копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 111840 від 22 листопада 2004 року, виданого ОСОБА_3 , яка проживала в с. Зуївці, їй на підставі розпорядження голови Миргородської райдержадміністрації від 14 вересня 2004 року, № 207 належить на праві власності земельна ділянка площею 4,0032 га, кадастровий номер 5323282400:00:004:0087, розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 13, 14-15).
Згідно з довідкою Миргородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області № 182/20.17-27 від 18 серпня 2022 року видно, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , даний факт підтверджується актовим записом про смерть № 02 від 15 січня 2005 року, складений виконавчим комітетом Зуєвецької сільської ради Миргородського району Полтавської області. Одночасно повідомлено, що актових записів про шлюб, розірвання шлюбу на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по місту Миргород та Миргородському району не виявлено (а. с. 16).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Комишнянської селищної ради від 05 серпня 2022 року підтверджено, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 16 зворотній бік).
Вказані докази суд бере до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог процесуального закону, не суперечать один одному та ніким не оспорюються.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 надав суду показання про те, що він є батьком заявника ОСОБА_1 , а також підтвердив факт спільного проживання його рідної бабусі ОСОБА_2 разом із її свекрухою ОСОБА_3 з 1985 року до часу відкриття спадщини після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, зазначив, що після Другої Світової Війни, а саме орієнтовно з 1948 року, син ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , в якого не було власних дітей, а також його рідна бабуся ОСОБА_2 (в якої чоловік загинув на війні) зійшлися та почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а потім забрали свекруху ОСОБА_3 до свого будинку в селі Зуївці. У подальшому його бабуся та ОСОБА_3 проживали тривалий час разом однією сім'єю та вели спільне господарство за вказаною адресою, мали спільний бюджет та витрати тощо.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 , яка зазначила, що навчалась разом із ОСОБА_5 (батьком заявника), крім того, їх батьки проживали по сусідству в с. Зуївці, надала суду показання, згідно з якими підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_2 (прабаби заявника) та ОСОБА_3 однією сім'єю в АДРЕСА_1 , а також ведення ними спільного господарства, про що свідку безпосередньо відомо протягом всього періоду свого дитинства до моменту смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до положень частин один та шість статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово; фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
Відповідно до положень статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У відповідності до статей 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Із вказаної норми слідує, що визнання права власності на майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення таких прав у законодавче визначеному порядку.
Заявник же виконав усі умови, передбачені законом, для прийняття спадщини і отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Але він позбавлений права отримати свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , оскільки відсутні факт її проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_2 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Інших спадкоємців, які претендують на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, необхідно заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
Згідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно частиною першою статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Факти, що мають юридичне значення і встановлюються судом перелічені у частині першій статті 315 ЦПК України, проте такий перелік не є вичерпним і в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
За змістом частини другої 315 ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю та постійного проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У свою чергу, ЦПК України встановлює вимоги до доказів - даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що стороною заявника підтверджено в судовому засіданні тривале спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також тривале ведення ними спільного господарства, наявність у даних осіб спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах їх сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, які проживали однією сім'єю не менше п'яти років поспіль на час смерті останньої, а саме з 1985 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зазначений факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом письмових доказів та показань допитаних свідків, яких попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Таким чином, оскільки встановлення зазначеного юридичного факту необхідне ОСОБА_1 для реалізації права на спадщину, у свою чергу, вимоги заяви не містять в собі спору про право і його наступним вирішенням, а тому суд вважає, що подана ним заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 76, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ясниської Олени Олексіївни, заінтересована особа - Виконавчий комітет Комишнянської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 1985 року до дня смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
заінтересована особа: Виконавчий комітет Комишнянської селищної ради, місцезнаходження: вул. Миру, буд. 84, смт. Комишня, Миргородський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 04381536.
Суддя Г. В. Андрієнко