КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 534/2060/21 Провадження № 1-кп/534/74/22 В И Р О К ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2022 року м. Горішні Плавні Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021170520000481 від 30.09.2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Фрунзівка, Фрунзівського району, Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15 ч. 3 ст.185 КК України,
30 вересня 2021 року, близько 04 год. 00 хв., ОСОБА_6 , маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, прибув до приміщення коридору 5 поверху гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та мети, через незачинені двері проник до приміщення кімнати №10, звідки здійснив крадіжку зимової куртки синього кольору, марки «Zaro», вартістю 1012,5 грн., жилетки чорного кольору марки «Adidas», вартістю 736,67 грн., кросівок білого кольору марки «Adidas», вартістю 916, 67 грн., штанів марки «Jako», вартістю 453,5 грн., клатча чорного кольору вартістю 292,5 грн., сумки синього кольору вартістю 406, 67 грн., грошових коштів в сумі 700 гривень, та 120 доларів США, які станом на 30.09.2021 року відповідно до курсу НБУ еквівалентні 3189 гривень 12 копійок, на загальну суму 7707,63 грн.
Після цього ОСОБА_6 з викраденим майном намагався покинути місце вчинення кримінального правопорушення, однак був затриманий мешканцями будинку і не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, у зв'язку 3 чим кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорював фактичних обставин та доказів по справі за фактом незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, об'єм викраденого не заперечував. Просив суворо не карати, щодо покарання погодився з думкою прокурора.
Прокурор в судовому засіданні просив долучити вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.10.2022 та призначити покарання на підставі ст.71,72 КК України, визнати винним ОСОБА_6 та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі. Зазначив, що можливо застосувати стосовно нього дію ст.ст.75,76 КК України, - з призначенням випробувального строку на два роки.
Потерпілий ОСОБА_7 , судове засідання не з'явився, звернувся із відповідним клопотанням про розгляд справи за його відсутності, питання про призначення покарання залишив на розсуд суду
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , думку прокурора, обвинуваченого, який пояснив, що бажає закінчити судовий розгляд без дослідження доказів, що маються в матеріалах справи в частині підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження вказаних доказів.
З урахуванням викладеного та наданих в суді обвинуваченим показань, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у вчиненні замаху на таємне викрадення чужого майна, поєднаному з проникненням у житло. Його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст.15 ч. 3 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік і стан здоров'я, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше притягався до кримінальної відповідальності, не одружений, офіційно непрацюючий, суспільно корисною діяльністю не займається, не військовозобов'язаний, не учасник бойових дій, не має інвалідності, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд враховує щире каяття.
Інших обставин, які б обтяжували або пом'якшували покарання, судом не встановлено.
Разом із цим, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Судом враховано, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 за результатами розгляду справи № 716/1224/19.
Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховуючи наведені вище характеризуючи дані обвинуваченого, думку потерпілого, який на суворому покаранні не наполягав, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів необхідним і достатнім є покарання в межах санкції ч. 3 ст.185 КК України.
Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з'ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов'язків.
Враховуючи наведені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 відсутність у нього негативних характеристик та негативних наслідків вчинених кримінальних правопорушень, його молодий вік, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття покарання, тому знаходить можливим звільнити його від призначеного покарання з випробуванням в порядку, визначеному ст.ст.75,76 КК України.
Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.10.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України ОСОБА_6 засуджено та призначено покарання у виді позбавлення волі строком один рік та на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку терміном один рік.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 06.10.2022 ОСОБА_6 звільнено від покарання призначеного вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.10.2022 за ч. 1 ст. 309 КК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неможливість призначення покарання на підставі ст.71,72 КК України.
Питання про речові докази вирішено судом у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільні позови до обвинуваченого пред'явлено не було. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15 ч. 3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від цього покарання, якщо він протягом трьохрічного строку випробування не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Речові докази по справі:
-чорний клач з білими надписами;
-сiру сумку з надписом;
-грошові кошти у сумі 700 грн. та 120 доларів;
-чорну куртку;
-чорну желетку;
-чорну сумку;
-коричневу сумку;
-чорні штани;
-банківські карти: « Укрсиббанку», «Ощад Банку», «КредоБанку», «БанкПівденний», «ПриватБанку»;
-навушники білого кольору;
-документи видані на ім'я ОСОБА_7 ;
-ключі від машини - після набрання вироком законної сили повернути власнику, як йому належне.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а засудженим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому, потерпілому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження, обвинуваченому, роз'яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_8