08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/194/22
381/3181/21
31 жовтня 2022 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Гапонової А.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), -
У вересні 2021 року ОСОБА_4 (надалі по тексту - позивач) звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_3 (надалі по тексту - відповідач), у якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 40 766,14 грн., з яких 36 935,43 грн. - безпідставно набуті кошти, 2 715,22 грн. - інфляційні втрати, 1115,49 грн. - 3% річних, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_4 є матір'ю малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дітей є ОСОБА_3 .
У 2019 році шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області по справі № 381/3631/19 від 02.10.2019 року та ОСОБА_4 переїхала до міста Борисполя, де винаймає житло дотепер.
Скориставшись тим, що дітей було зареєстровано за місцем проживання ОСОБА_3 , останній отримав довідку про склад сім'ї, з якої вбачалось, що діти фактично проживають разом з ним, та звернувся до Фастівського міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей.
Згідно судового наказу від 24.09.2019 року, виданого в рамках цивільної справи № 381/3338/19, на користь ОСОБА_3 почалось стягнення аліментів на утримання дітей.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року судовий наказ від 24.09.2019, виданий Фастівським міськрайонним судом у справі № 381/3338/19 за заявою ОСОБА_3 , було визнано таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року прийнято відмову ОСОБА_3 від апеляційної скарги на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року, а апеляційне провадження у справі № 381/3338/19 - закрито.
Проте, починаючи з жовтня 2019 року по березень 2020 року, ОСОБА_3 , отримував аліменти ніби то на утримання своїх двох дітей, і цими коштами розпоряджався на власний розсуд.
Пізніше ОСОБА_3 неодноразово намагався викрасти своїх дітей.
Так, 20 серпня 2020 року ОСОБА_3 вдалося вкрасти свою молодшу дочку ОСОБА_6 , та після викрадення дочки, відповідач повторно звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з проханням видати судовий наказ на утримання двох дітей, хоча фактично ОСОБА_7 в цей час проживав разом з матір'ю, а Рішенням Виконавчого комітету Бориспільської міської ради №632 від 12 жовтня 2020 року, визначено місце проживання малолітніх дітей разом з їхньою матір'ю.
Судом було видано наказ від 15.03.2021 року в рамках цивільної справи № 381/312/21, який в подальшому знову було визнано таким, що не підлягає виконанню ухвалою від 13 травня 2021 року. Не погоджуючись з цим, ОСОБА_3 подавалась апеляційна скарга, яку було залишено без задоволення ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року.
Таким чином, з березня 2021 року по липень 2021 року ОСОБА_3 отримував аліменти ніби то на утримання своїх двох дітей і цими коштами розпоряджався на власний розсуд.
З довідки, виданої за місцем роботи позивача (ТОВ «Авіакомпанія «Азур Ейр Україна») вбачається, що усього ОСОБА_3 було безпідставно отримано грошові кошти позивача на загальну суму 36 935,43 грн., які вираховувались із заробітної платні.
Таким чином, посилаючись на приписи ст.ст. 1212, 1213, 1215, 1241, 536, 625 ЦК України, позивач звернулась до суду з даним позовом, у якому просила стягнути безпідставно одержані кошти за судовими наказами, які у подальшому визнано такими, що не підлягають виконанню, а також нараховані на ці кошти 3% річних та інфляційні втрати.
Відзиву на позовну заяву не надходило.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що у матеріалах справи містяться розписки, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні (ч.1 ст. 211 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А. від 08.11.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2019 року у справі №381/3631/19, що набрало законної сили 27.12.2019 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, останній повернуто дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 ».
24 вересня 2019 року (з врахуванням ухвали від 04.10.2019 року про виправлення описки (а.с. 63)) Фастівським міськрайонним судом Київської області у справі №381/3338/19 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частин від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (10.09.2019 року) і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 61-62).
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року визнано судовий наказ від 24.09.2019, виданий Фастівським міськрайонним судом у справі № 381/3338/19 таким, що не підлягає виконанню (а.с. 64).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2019 року прийнято відмову ОСОБА_3 від апеляційної скарги на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року, а апеляційне провадження у справі закрито (а.с. 65).
У подальшому, 15 березня 2021 року Фастівським міськрайонним судом Київської області у справі № 381/312/21 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_9 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду, а саме з 27.01.2021 р. і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 67).
Ухвалою суду від 13 травня 2021 року визнано судовий наказ від 15 березня 2021 року, виданий Фастівським міськрайонним судом Київської області, у справі № 381/312/21 (провадження 2-н/З81/54/21) таким, що не підлягає виконанню (а.с. 69-73).
Постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2021 року залишено без змін.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Як вбачається із довідки від липня 2021 року №1938, що видана ТОВ «Авіакомпанія Азур Ейр Україна» ОСОБА_4 , сума утримання згідно виконавчих листів за період з 01.11.2019 р. по 31.07.2021 р. складає 36 935,43 грн. (а.с. ).
У відповідності до даної довідки, в рамках виконавчого провадження № 60509390 від 11.11.2019 року та виконавчого провадження № 60509390 від 14.04.2020 року вираховувались наступні суми:
Листопад 2019 року - 3678,75 грн.;
Грудень 2019 року - 5625,49 грн.;
Січень 2020 року - 1998,50 грн.;
Лютий 2020 року - 3559,39 грн.;
Березень 2020 року - 4658,01 грн.;
Квітень 2020 року - 2872,42 грн.
У межах виконавчого провадження № 60536576 від 12.11.2019 року вираховувались кошти в сумі 480,31 грн.
За виконавчим провадженням № 65411664 з ОСОБА_4 було стягнуто наступні суми:
Червень 2021 року - 4968,09 грн.;
Липень 2021 року - 9094, 47 грн.
Згідно даних, що містяться у автоматизованій системі виконавчих проваджень, 06.11.2019 року було відкрито виконавче провадження №60509390, боржник: ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_3 , яке на даний час завершено; 14.05.2021 року було відкрито виконавче провадження №65411664, боржник: ОСОБА_4 , стягувач: ОСОБА_3 , яке на даний час завершено. Крім того, 08.11.2019 року було відкрито виконавче провадження №60536576, боржник: ОСОБА_4 , стягувач: Фастівський міськрайонний суд, яке на даний час завершено.
Таким чином, у даній справі спір виник щодо одержаних коштів за судовими наказами, які у подальшому визнано такими, що не підлягають виконанню, а також нарахованих на ці кошти 3% річних та інфляційні втрати. На підтвердження стягуваних сум стороною позивача надано розрахунок заборгованості.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ст. 1212 ЦК України).
Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи (ч. 1). У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу) (ч. 2).
За приписами ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 686/21962/15-ц та № 910/10156/17 зроблено висновок, що «у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц (провадження № 61-22875св19) зазначено, що «дія ст.625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої ст.625 ЦК України».
Аналогічних висновків щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на безпідставно утримувані кошти дійшов ВС у справах № 906/775/17 (постанова від 12.06.2020), № 908/1993/19 (постанова від 02.04.2020).
Таким чином, у даній справі, між сторонами склались відносини, за якими відповідач отримував кошти - аліменти, які стягувались за судовими наказами, які у подальшому було скасовано. Тобто, підстава, на якій ОСОБА_3 отримав кошти, згодом відпала.
При цьому, у судовому засіданні також було встановлено, що позивач не зверталась до суду із заявами про поворот виконання судових наказів в порядку ст. 444 ЦПК України, обравши спосіб захисту своїх прав шляхом подання окремого позову про стягнення одержаних коштів та нарахованих на них сум, встановлених ст. 625 ЦК України.
Як зазначено в ухвалі Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2019 року про визнання судового наказу у справі № 381/3338/19 таким, що не підлягає виконанню, питання про визначення місця проживання дітей сторін, ні уповноваженим органом, ні судом, станом на дату подачі заяви про видачу судового наказу, не вирішувалось.
Тому, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача отриманих коштів за листопад 2019 року у сумі 3678,75 грн. та грудень 2019 року у розмірі 5625,49 грн. суд не вбачає, оскільки на той час не існувало рішення про визначення місця проживання дітей, а поверненню підлягають лише кошти за час, коли фактично судовий наказ уже було скасовано, а аліменти стягувались.
У той же час, станом на 13 травня 2021 року, а саме, на час постановлення ухвали, якою визнано судовий наказ від 15 березня 2021 року, виданий Фастівським міськрайонним судом Київської області у справі № 381/312/21 таким, що не підлягає виконанню, рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області за № 632 від 12.10.2020 року, визначено місце проживання малолітніх дітей разом з матір'ю.
Враховуючи довідку ТОВ «Авіакомпанія Азур Ейр Україна», в рамках виконавчого провадження № 60509390 з ОСОБА_4 стягувались кошти на загальну суму 13 088,32 грн. (за виключенням листопада та грудня 2019 року); в рамках виконавчого провадження № 65411664 - 14 062,56 грн., тобто разом на суму - 27 150,88 грн. Вказані кошти слід стягнути з відповідача як такі, що отримані на підставі, яка у подальшому відпала.
При цьому, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 480,31 грн., оскільки фактично вони були списані в межах виконавчого провадження № 60536576 на користь Фастівського міськрайонного суду Київської області, тобто, ОСОБА_3 їх не отримував.
Стосовно нарахувань 3% річних та інфляційних втрат варто зазначити, що у ОСОБА_3 виник обов'язок щодо повернення коштів одержаних за судовим наказом від 24.09.2019 року з моменту набрання ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у справі №381/3338/19 законної сили, а за судовим наказом від 15.03.2021 року - з моменту набрання постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у справі № 381/312/21 законної сили, тобто з 16.03.2021 року коштів у сумі 13 088,32 грн. (за виключенням листопада та грудня 2019 року), а з 08 липня 2021 року коштів у сумі 14 062,56 грн.
Саме від вказано часу слід і обраховувати суми 3% річних та інфляційних втрат до 07.09.2021 року (у межах позовних вимог).
Суми за ч. 2 ст. 625 ЦК України були перераховані за допомогою програми системи «Ліга-Закон» в розділі «корисні інструменти» та становлять: суму інфляційних втрат у розмірі 1710,3 грн. та 3% річних у сумі 581,11 грн.. за період з 16.03.2020 року по 07.09.2021 року; суму інфляційних втрат у розмірі 199,90 грн. та 3% річних у сумі 71,66 грн. за період з 08.07.2021 року по 07.09.2021 року.
Таким чином, в судовому засіданні достеменно було встановлено, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу отримані кошти за судовими наказами, які у подальшому були скасовані, а також нараховані на грошові кошти 3% річних та інфляційні втрати, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 29 713,85 грн.
При цьому, у судовому засіданні позивач не довела вірність наданого нею розрахунку, а тому, судом було здійснено свій розрахунок, обґрунтованість якого описано у мотивувальній частині даного рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 19, 44, 76, 77, 78, 79, 80-82, 128, 141, 211, 223, 263, 265, 273, 280, ЦПК України, ст.ст. 16, 536, 625, 1212, 1214 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти у сумі 27150,88 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1710,3 грн. та 3% річних у сумі 581,11 грн.. за період з 16.03.2020 року по 07.09.2021 року, та суму інфляційних втрат у розмірі 199,90 грн. та 3% річних у сумі 71,66 грн. за період з 08.07.2021 року по 07.09.2021 року, а всього 29713,85 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.А. Осаулова
Повний текст рішення суду виготовлено 04.11.2022 року.