07 листопада 2022 року
м. Київ
справа №990/148/22
адміністративне провадження №П/990/148/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна про зобов'язання вчинити певні дії,
01.11.2022 до Верховного Суду як до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна, у якій позивач просить, зокрема:
- визнати його особою, потерпілою в Україні від безправ'я і беззаконня, злочину проти людяності - геноциду в Україні - Постраждалою Особою України;
- визнати відмову держави України від виплати щорічної та довічної компенсації з невикористану санаторно - курортну путівку на лікування інваліду першої групи з 1993 року по сьогодні - злочином проти людяності - геноциду в Україні;
- визнати відмову держави України від виплати додаткової пенсії за ядерну шкоду, заподіяну життю і здоров'ю з вини держави згідно наказу від 26.04.1986 як інваліду першої групи - злочином проти людяності;
- визнати відмову держави України від контрольного перерахунку основної страхової державної пенсії права власності на вимогу з 2006 року по сьогодні згідно з частиною другою статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 зі змінами №9 від 24.10.2003 із фактичного с/м заробітку визначеного СРСР за роботу в зоні ЧАЄС 1986 року згідно наказу - злочином проти людяності та замахом на життя інваліда першої групи;
- визнати переоцінку страхового ядерного фактичного с/м заробітку за роботу в зоні ЧАЕС 1986 року згідно наказу від 26.04.1986 вартістю 3652 рублі СРСР = до 5189 дол. США до вартості 0,0980 гривень - шахрайством та аферою віку, замахом на життя інваліда першої групи державою України, злочином проти людяності - геноцидом в Україні;
- визнати відмову держави України здійснити заміну автомобіля як інваліду війни першої групи згідно медпоказників, встановлених довідкою Центральної МСЕК з 2016 року по сьогодні - злочином проти людяності - геноцидом;
- визнати державу Україну, яка позбавила інваліда першої групи з вини держави, згідно наказу держави від 26.04.1986 на виконання спецзавдання Уряду - КМ СРСР в зоні ЧАЕС уч. ЛНА на ЧАЕС 1986 року категорії 1. Інваліда першої групи, інваліда війни першої групи, ветерана праці СРСР та України, особу похилого віку, який потребує захисту від держави - пільг, компенсацій, гарантій, прав, свобод та цивільних інтересів, медсоцзахисту, права на життя і захист здоров'я - вбивцею;
- зобов'язати державу України надати офіційне пояснення від державних органів державної влади та осіб, які виконують функції держави, а саме: Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генеральної прокуратури України, а саме: хто допустив злочин проти людяності - геноцид в Україні;
- зобов'язати державу України невідкладно здійснити повний контрольний перерахунок основної страхової довічної ядерної державної пенсії з 04.03.1991 першої групи виключно у відсотках від втрати працездатності, встановлених МСЕК, виключно із фактичного базового страхового та ядерного с/м заробітку за роботу в зоні ЧАЕС згідно наказу від 26.04.1986 визначеного незворотньо і довічно державою СРСР вартістю 3652 рублі СРСР = до 5189 дол. США згідно курсу, встановленого Держбанком СРСР, без будь - яких обмежень і строку давності довічно. Перерахунок згідно сотень вимог здійснити помісячно і пощорічно без будь - яких обмежень згідно статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Повернення боргу з вини держави в строк до одного місяця;
- зобов'язати державу України здійснити нарахування та виплату в строк до одного місяця невиплачені щомісячні та щорічні кошти на додаткову пенсію за ядерну шкоду, заподіяну життю і здоров'ю інваліду «Ч» першої групи без будь-яких обмежень, виходячи із мінімальної пенсії за віком на день виплати;
- зобов'язати державу України здійснити нарахування та виплату щорічної та довічної з 1993 року по сьогодні страхової ядерної компенсації за невикористану санкурпутівку на лікування як інваліду «Ч» першої групи з ураженням неврологічної, опорно - рухової, серцево - судинної та інших органів здоров'я, виходячи із 35 днів пощоденно згідно вартості санкурлікування, встановленого Профздравницею України у зв'язку з наявністю профзахворювання з вини держави;
- зобов'язати державу України здійснити нарахування а виплату пощорічно з 1993 року невиплачену щорічну страхову одноразову допомогу на оздоровлення згідно вимог статті 48 ЗУ №796-12 в редакції 1991 -1996 років;
- зобов'язати державу України у строк до одного місяця здійснити заміну автомобіля як інваліду «Ч» першої групи, як інваліду війни першої групи, згідно медичних показників без будь-якої черги, без будь-яких пояснень походження страхових коштів;
- зобов'язати державу України вчинити всі заявлені дії і право у строк до одного місяця та поставити судове рішення на контроль виконання;
- присудити на всі суми боргу пощорічно з дня порушення права нарахувати 3% річних та 120% річних облікової ставки Національного банку України, яке передбачено законом та постановами ВС України;
- зобов'язати державу України виплатити всі наявні борги згідно нарахувань і перерахувань згідно страхового та ядерного права та згідно страхових казначейських зобов'язань СРСР в повному обсязі без будь-яких пояснень надходження і походження коштів виключно в строк до одного місяця з дня наступного. В разі відмови виконати страхові зобов'язання нараховувати пощоденно пеню із розрахунку 120% річних від облікової ставки Національного банку України та 3% річних згідно рішень ЄСПЛ до повної виплати всіх боргів з вини держави;
- визнати Україну безправною і неправосудною державою;
- визнати ОСОБА_1 . Потерпілою Особою України внаслідок безправ'я і беззаконня, шахрайства і омани, викрадення права власності - страхової пенсії, афери віку, повної бездіяльності і безвідповідальності держави України, її інституцій державної влади, в тому числі: ВРУ, КМУ, ГПУ, Мінсоцполітики, судової влади, які не виконують функцій та зобов'язання держави, злочину проти людяності - геноциду в Україні, замаху на життя і здоров'я, особи похилого віку - ветерана праці СРСР та України, ветерана - інваліда війни першої групи, уч. ЛПА на ЧАЕС 1986 року категорії 1 - інваліда «Ч» першої групи з вини держави згідно наказу держави від 26.04.1986.
За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.
З аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що Кодексом адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, та суб'єктів владних повноважень, які можуть виступати відповідачами у таких справах.
При цьому, за правилами частин першої, другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, відповідно до вимог частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Як засвічує зміст позовної заяви, ОСОБА_1 переважно заявлені вимоги про встановлення судом певних фактів та зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані з обчисленням, нарахуванням, перерахунком соціальних виплат (пільг, пенсії, компенсацій тощо), їх виплатою, стягненням заборгованості, а обраний ним спосіб захисту порушеного права стосується лише його соціальних прав як особи, що має статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС та інваліда І групи.
У цій позовній заяві не визначено суб'єкта, який може виступати у якості відповідача у справах, підсудних Верховному Суду як суду першої інстанції, й не заявлено вимог до такого суб'єкта.
Позивачем не вказано, які конкретні рішення, дії та/або бездіяльність і яких саме суб'єктів владних повноважень, призвели до порушення його прав у правовідносинах, які охоплюються категорією справ, визначеною частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не наведено належних обґрунтувань щодо можливих порушень таких прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд звертає увагу позивача на те, що його абстрактні міркування й припущення з посиланням на норми чинного законодавства, рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, міжнародні правові акти, постанови Пленуму Верховного Суду України тощо не можна вважати належним обґрунтуванням позовних вимог.
Тому позивачеві необхідно чітко та конкретно сформулювати зміст позовних вимог з урахуванням вищевикладених висновків суду та вимог процесуального закону, а також зазначити у позовній заяві, які дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених, на його думку, прав.
Позивачем не дотримано вимог пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з поданої позовної заяви неможливо чітко встановити зміст позовних вимог і суб'єктний склад учасників справи, в ній не наведено виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги й не визначено, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права та які саме.
Вищевикладене дає підстави стверджувати, що вимоги позивача у тому вигляді, у якому вони сформульовані, не відповідають приписам норм процесуального права та позбавляють Верховний Суд можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли у цьому спорі. Відповідно, предмет доказування у цій справі позивачем так і не визначено. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права стосується лише його соціальних прав як особи, що має статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС та інваліда І групи, а вимоги позовної заяви не адресовані суб'єкту, який може виступати відповідачем у справі, підсудній Верховному Суду як суду першої інстанції.
Окрім цього, позивачем не дотримано вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки у позовній заяві не визначено відповідача - конкретного суб'єкта владних повноважень із зазначенням його реквізитів, передбачених вказаною нормою процесуального права, а саме: повного найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб), його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштового індексу; ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номера і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням вищенаведеного, позивачу необхідно встановити строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до Верховного Суду уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, надати докази порушення його прав та свобод з боку суб'єкта владних повноважень, який, може бути відповідачем у категорії справ, визначеній частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначити його реквізити відповідно до вимог процесуального закону.
Керуючись статтями 22, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна про зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя Н.В. Коваленко