07 листопада 2022 року
м. Київ
справа №160/24812/21
адміністративне провадження № К/990/29042/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Чумаченко Т.А., Гончарової І.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на те, що первісна та повторна касаційні скарги були йому повернуті з незалежних від нього причин (відсутність коштів для сплати судового збору), а процесуальним законом не передбачено строкових обмежень щодо права на апеляційне оскарження при наступному зверненні з апеляційною скаргою.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з'ясовано такі обставини.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення: №0073104-5340-0417/2 від 30 червня 2020 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2017 рік на загальну суму 44504,40 грн., 2018 рік на загальну суму 312905,44 грн.; №0073104-5340-0417 від 30 червня 2020 року, згідно з яким нараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2019 рік на загальну суму 357397,98 грн.; №0995845-2407-0417 від 19 серпня 2021 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податковий період 2020 рік на загальну суму 371758,35 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року (з врахуванням ухвали цього ж суду від 10 травня 2022 року) залишено без руху у зв'язку з недоданням до неї документу про сплату судового збору, а в подальшому - відмовлено у відстроченні сплати судового збору та повернуто ухвалою від 25 травня 2022 року через невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
07 липня 2022 року податковий орган повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яку також було залишено без руху, оскільки до останньої не додано доказів сплати судового збору (ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року).
У встановлений судом строк скаржник судовий збір не сплатив, проте надіслав клопотання про надання йому додаткового часу для сплати судового збору.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 серпня 2022 року відмовив в задоволенні заявленого клопотання та повернув апеляційну скаргу особі, що її подала.
11 серпня 2022 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області втретє звернулось до суду з апеляційною скаргою, одночасно порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування чого зазначив, що вперше право на апеляційне оскарження було ним реалізовано своєчасно, а апеляційна скарга повернута з незалежних від нього причин (неналежне фінансування видатків для сплати судового збору).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та вказано на необхідність подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій слід вказати інші (поважні) підстави для цього.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Водночас, суд відмітив, що неналежна організація фінансування суб'єкта владних повноважень, необхідного для виконання вимог процесуального закону, не може бути поважною причиною пропуску ним строку апеляційного оскарження, а поновлення такого строку в цьому випадку є порушенням принципу остаточності судового рішення.
На виконання вимог суду Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало клопотання, в якому просило поновити строк на апеляційне оскарження та обґрунтовувало його пропуск посиланням на введення в Україні воєнного стану, простій в роботі Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а також відсутність фінансування; крім того, вказувало, що намагалось вжити всіх належних заходів з метою як найшвидшого подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року після повернення апеляційної скарги через несплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року відмовлено як в задоволенні заявленого відповідачем клопотання, так і у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
При цьому, надаючи оцінку поданому відповідачем клопотанню, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій; разом з тим, несплата судового збору, і, як наслідок, повернення апеляційної скарги, не є об'єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а відтак не може бути прийнята судом як поважна підстава для поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Третій апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та обґрунтовано ухвалою від 18 жовтня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник Т.А. Чумаченко І.А. Гончарова