04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 813/2192/18
касаційне провадження № К/9901/8181/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Тювик»
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Гавдик З.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Онишкевич Т.В.; судді - Кухтей Р.В., Обрізко І.М.)
у справі № 813/2192/18
за позовом Приватного підприємства «Тювик»
до Головного управління ДФС у Львівській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У травні 2018 року Приватне підприємство «Тювик» (далі - ПП «Тювик»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року № 0033371261.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 24 жовтня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року № 0033371261 в частині застосування штрафу в сумі 362041,65 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ПП «Тювик» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року № 0033371261 в частині застосування штрафу в сумі 204935,40 грн та прийняти нове рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що обов'язковою умовою притягнення платника до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є наявність вини у вчиненні правопорушення. Натомість, оскільки перші податкові накладні від 01 грудня 2015 року № 1, від 18 грудня 2015 року № 6, від 29 грудня 2015 року № 13, від 29 грудня 2015 року № 14 платником складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних вчасно, то подання в подальшому розрахунків коригування та нових податкових накладних від 25 листопада 2015 року № 5, від 30 листопада 2015 року № 7, від 28 грудня 2015 року № 10 обумовлено лише виправленням помилки в даті їх виписки, а відтак ПП «Тювик» не може вважатися таким, що вчинило порушення норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
07 травня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку ПП «Тювик» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад, грудень 2015 року, вересень, жовтень, грудень 2017 року, за результатами якої складено акт від 26 січня 2018 року № 96/13-01/12-61/224063381.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних 09 квітня 2016 року податкових накладних від 25 листопада 2015 року № 5, від 30 листопада 2015 року № 7, від 28 грудня 2015 року № 10.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 14 лютого 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0033371261, згідно з яким з огляду на вказане порушення застосовано штраф у розмірі 204935,40 грн
Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДФС у Львівській області названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що в грудні 2015 року на поточний рахунок позивача від Публічного акціонерного товариства «Xмельницькобленерго» надійшли грошові кошти як попередня оплата за договором підряду від 08 вересня 2015 року № Т-30 «Виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції ПС 35/10 кВ «Лісові Гринівці».
Оскільки першою подією за вказаною господарською операцією було надходження грошових коштів від покупця - Публічного акціонерного товариства «Xмельницькобленерго», то на дату їх отримання ПП «Тювик» склало податкові накладні: від 01 грудня 2015 року № 1 на суму 262020,00 грн (податок на додану вартість - 52404,00 грн); від 18 грудня 2015 року № 6 на суму 945384,50 грн (податок на додану вартість - 189076,90 грн); від 29 грудня 2015 року № 13 на суму 559333,33 грн (податок на додану вартість - 111866,67 грн); від 29 грудня 2015 року № 14 на суму 210000,00 грн (податок на додану вартість - 42000,00 грн).
Названі податкові накладні своєчасно зареєстровано позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, а вказані в них суми податку на додану вартість включено до складу податкових зобов'язань податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року.
В подальшому, у зв'язку з отриманням у квітні 2016 року від Публічного акціонерного товариства «Xмельницькобленерго» підписаного акта приймання-передачі робіт платник вчинив дії щодо самостійного виправлення помилки, яка, на його думку, мала місце.
Зокрема, ПП «Тювик» склало та надіслало покупцю розрахунки коригування: від 08 квітня 2016 року № 4 до податкової накладної від 01 грудня 2015 року № 1; від 08 квітня 2016 року № 6 до податкової накладної від 18 грудня 2015 року № 6; від 12 квітня 2016 року № 8 до податкової накладної від 29 грудня 2015 року № 13; від 12 квітня 2016 року № 9 до податкової накладної від 29 грудня 2015 року № 14 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в яких в графі «Причина коригування» вказало «Помилка».
Після реєстрації Публічним акціонерним товариством «Xмельницькобленерго» цих розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач склав і 09 квітня 2016 року надіслав на реєстрацію податкові накладні: від 25 листопада 2015 року № 5 на суму 262020,00 грн (податок на додану вартість - 52404,00 грн); від 30 листопада 2015 року № 7 на суму 945384,50 грн (податок на додану вартість - 189076,90 грн); від 28 грудня 2015 року № 10 на суму 1354288,00 грн (податок на додану вартість - 270857,60 грн), які контролюючим органом прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність у розглядуваній ситуації в ПП «Тювик» правових підстав для корегування дати виписування податкових накладних від 01 грудня 2015 року № 1, від 18 грудня 2015 року № 6, від 29 грудня 2015 року № 13, від 29 грудня 2015 року № 14 з огляду на недопущенння ним помилки щодо події, з якою пункт 187.1 статті 187 ПК України пов'язує виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг.
Відтак, доводи судових інстанцій про законність оскаржуваного акта індивідуальної дії в частині застосування штрафу в сумі 204935,40 грн є правильними.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПП «Тювик» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
У частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Тювик» залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова