Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
"08" серпня 2006 р. Справа № 16/221
«10» год. «55» хв.
Господарський суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Фесюри М.В.,
при секретарі - Кезля А.О.,
за участю представників сторін:
від позивача -Зайковська М.В.; від відповідача -Гичко О.А.
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області
(м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14)
До ВІДПОВІДАЧА: Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро»
(Бобровицький р-н, с. С.Биків, вул. Леніна, 6)
Про стягнення 8535,64 грн.
Заявлено позов про стягнення з Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро» (далі - Відповідач) штрафних санкцій у розмірі 8535,64 грн. за недотримання передбаченого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. В підтвердження своїх вимог позивач надав копію звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечив, посилаючись на дотримання передбаченого законодавством нормативу, та на підтвердження своїх заперечень надав документи.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд -
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. (далі - Закон), передбачено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Із поданого Відповідачем звіту відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р. (далі -Порядок), середньооблікова чисельність штатних працівників у 2005 році у нього становила 87 осіб, норматив становив 3 робочих місця, з них було створено 2 робочі місця, розмір штрафних санкцій самостійно відповідачем не визначався.
Позивачем на підставі даних звіту, виходячи з фактично відпрацьованого інвалідами часу встановлено невиконання нормативу у розмірі двох місць та нараховані штрафні санкції у розмірі 8535,64 грн.
Як передбачено пунктами 5, 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р. (далі - Положення), підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Також ст. 18 Закону 875 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Обов'язки зазначених органів щодо працевлаштування інвалідів конкретизовані пунктами 11,12 Положення, згідно з якими місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають і можуть працювати, щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій та спеціальностей, подають службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів та ведуть інформаційний банк даних на інвалідів, які працюють і бажають працювати. Обов'язки щодо безпосереднього направлення інвалідів на підприємства для працевлаштування покладені на державну службу зайнятості.
Відповідно до п. 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, зокрема, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно зі Списком працюючих інвалідів -штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 році у Відповідача фактично працювали два інваліди.
Крім того, починаючи з липня 2005 року Відповідачем було створено ще чотири місця підсобних робітників для працевлаштування інвалідів, що підтверджується штатним розписом підприємства на 2005 рік, і про це було проінформовано Бобровицький центр зайнятості, про що свідчить лист № 12 від 20.07.2005р. та копія звітності форми 3ПН, завірена центром.
Як підтверджується листом Бобровицького районного центра зайнятості б/н від 07.08.2006р., особи з обмеженими можливостями до центру за допомогою в працевлаштування в 2005 році не звертались.
Таким чином, при нормативі - 3 місця для працевлаштування та за наявності 2-х фактично працюючих в 2005 році інвалідів відповідач створив ще чотири робочих місця для даної категорії громадян.
Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області всупереч вимогам ст. 71 КАС України не довело те, що відповідач зі своєї вини не працевлаштував інвалідів. За таких обставин на підприємство не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків щодо працевлаштування інвалідів органами, уповноваженими на це в силу Закону - 875.
Даний висновок відповідає висновку Верховного суду України з питання працевлаштування інвалідів, що міститься у постанові від 15.01.2003 р. № 4292/1-36, рішення якого є остаточним і оскарженню не підлягає.
За таких обставин у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.
Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 10.08.2006 р.
Суддя М.В. Фесюра