03.11.2022 363/3545/20
Іменем України
03 листопада 2022 року Вишгородським районним судом Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретарі - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представник потерпілої ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,,
захисник ОСОБА_6 ,
обвинувачена ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді кримінальне провадження № 12020110150000456 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Вишгород Київської області, громадянка України, не заміжня, на утримання має двох неповнолітніх дітей 2013 року народження, не працююча, проживаюча та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
07.04.2020 року приблизно о 15-40 год., водій ОСОБА_7 приступила до керування технічно справним автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований на правому узбіччі автодороги «Київ-Вишгород-Ровжі» в районі кілометрового знаку 7+100 м передньою частиною кузова у напрямку до с. Ровжі в Вишгородському районі Київської області, після чого діючи необережно - проявляючи злочинну самовпевненість, в порушенні вимог п. 10.1 і дорожньої розмітки 1.1 глави 34 Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою, перед початком руху і виконанням маневру розвороту ліворуч, для подальшого руху у напрямку м. Вишгород, не переконалась у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та почала рух.
Здійснюючи маневр розвороту ліворуч, водій ОСОБА_7 виїхала керованим нею автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON» реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорогу «Київ-Вишгород-Ровжі» і перетнувши осьову суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, не надала дорогу мотоциклу BMW K1300S реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався по автодорозі «Київ-Вишгород-Ровжі» у напрямку с. Ровжі Вишгородського району Київської області в результаті чого допустила зіткнення лівою бічною частиною кузова керованого нею автомобіля з передньою частиною мотоцикла BMW K1300S реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної події водію мотоцикла BMW K1300S реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 відповідно до висновку судово-медичної експертизи спричинені тілесні ушкодження у вигляді: переломів правої і лівої променевих кісток передпліч, які мають ознаки середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Допущені порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. 10.1 і дорожньої розмітки 1.1 глави 34 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_8 .
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_7 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнала, не оспорюючи час, місце, спосіб, вид, форму вини та повністю підтвердила обставини вчиненого нею кримінального правопорушення. Зокрема пояснивши, що дійсно 07 квітня 2020 року, за м. Вишгородом в сторону с. Ровжів, їхала на машині ОСОБА_9 , номерний знак НОМЕР_1 . Їхала разом з подругою. Вирішили зупинитись на правому узбіччі автодороги, розмовляли біля трьох чотирьох годин. Після чого, близько 15 години сіли в автомобіль, який стояв в напрямку с. Ровжів, пропустила мотоцикліста який рухався з с. Ровжів в сторону м. Вишгорода і вирішила розвернутись. Коли робила розворот ліворуч і була на зустрічній смузі дороги, побачила, що в її сторону їде мотоцикліст, а за ним машина. В той час не мала змоги нічого зробити, встигла сказати подрузі щоб та відвернулась і сама пригнулась до неї, в той момент трапився удар. В момент зіткнення двигун автомобіля знаходився на зустрічній дорозі, відносно дороги трохи по діагоналі. Коли проїхав перший мотоцикліст, була впевнена, що на зустрічній смуги дороги нікого немає. Думала, що розрахувала відстань. Мотоциклом керував ОСОБА_10 . Після зіткнення вона спробувала відкрити двері і вийти, але двері з водійської сторони не відчинялись. Після цього вийшла її подруга і вона через її сидіння мала змогу вийти. Вийшовши побачила, що ОСОБА_10 був без тями. Після цього викликала швидку допомогу. Перед приїздом швидкої допомоги ОСОБА_10 прийшов до тями. Швидку допомогу і поліцію викликала вона, її подруга і хлопці які їхали в машині за мотоциклістом ОСОБА_11 . Від надання допомоги не відмовлялась, в той же самий день їздила до лікарні, запитувала що потрібно з ліків. Наступного дня, коли ОСОБА_12 забрали до іншої лікарні, кожного дня телефонувала до ОСОБА_13 щоб дізнатись про стан ОСОБА_12 . Коли приїхала до лікарні, хотіла запитати в лікарів про стан ОСОБА_12 , але їй відповіли, що з нею ОСОБА_10 розмовляти не має бажання і всі питання будуть через адвоката. Відносно цивільного позову зазначає, що в неї немає таких коштів. Зокрема, вказуючи при цьому, що щиро розкаюється у вчиненому.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що учасником події не була. До неї зателефонували хлопці які були з ОСОБА_11 і повідомили, що її чоловік знаходиться у лікарні. Коли вона приїхала до лікарні, була шокована побаченим, чоловік був в дуже тяжкому стані. Обвинувачена також була в лікарні. Обвинувачена телефонувала, цікавилась станом ОСОБА_12 , пропонувала свою допомогу. Заявлений цивільний позов з урахуванням зави про зменшення позовних вимог та виплаченої суми ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підтримує повністю та просить задовольнити. Крім того просить призначити покарання у вигляді штрафу та з позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах пред'явленого їй обвинувачення.
При встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченої у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_7 своїми діями, які виразились у вчиненні порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_8 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченій, згідно ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, згідно ст. 67 КК України, судом не виявлено.
Крім цього, при обранні обвинуваченій міри покарання, судом враховується її відношення до вчиненого, матеріали, що її характеризують та стан здоров'я обвинуваченої.
При визначенні міри покарання ОСОБА_7 суд враховує, що обвинувачена за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вперше вчинив необережний кримінальне правопорушення, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, думку потерпілої, щодо призначення міри покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи вказані обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, суд приходить до висновку про необхідність засудження обвинуваченої до покарання у межах санкції частини 1 статті 286 КК України у виді штрафу, в розмірі диспозиції ч. 1 ст. 286 КК України на момент скоєння кримінального правопорушення, враховуючи положення статті 5 КК України.
Саме таке покарання на думку суду є достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про необхідність призначення обвинуваченій додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує характер порушень правил дорожнього руху, вчинених обвинуваченою, наслідки від цих порушень, тому суд приходить до висновку, що без відбування зазначеного додаткового покарання виправлення та перевиховання обвинуваченої є неможливим.
Крім того, потерпіла ОСОБА_5 у кримінальному провадженні до обвинуваченої ОСОБА_7 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» заявила цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Під час розгляду справи потерпіла зменшила позовні вимоги та просить: стягнути з ОСОБА_7 завдану їй майнову шкоду (збитки) вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у розмірі 109 622,21грн. різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, витрати на оплату звіту № 8120 у розмірі 2 800 грн., витрати на оплату звіту № 8120-осш від 02.12.2021 року вартість 3 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 000, а всього на загальну суму 615 422,21 грн. завданих вчиненням кримінального правопорушення; стягнути з Приватного акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» на її користь матеріальну шкоду, за пошкодження транспортного засобу мотоцикла ВМW К1300S реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 100 000 грн. та матеріальну шкода, пов'язану з лікуванням ОСОБА_8 у розмірі 76 647,85 грн., тобто всього на загальну суму 176 647,85грн. страхового відшкодування
Обвинувачена ОСОБА_7 цивільний позов потерпілої не визнала, мотивуючи свою позицію тим, що в неї не має таких коштів та визначена потерпілою сума матеріальної та моральної шкоди є непосильною для обвинуваченої. В свою чергу скориставшись свої правом захисник надав відзив на позовну заяву в якому, просить в позові потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченої ОСОБА_7 відмовити в повному обсязі. При цьому вказує на те, що ОСОБА_5 має звернутися до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки її вимоги повинні бути задоволенні саме за рахунок страхового відшкодування.
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» скориставшись своїм правом надала відзив на позовну заяву в якому просить цивільний позов ОСОБА_5 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без розгляду, оскільки даних позовних вимогах до ПрАТ «УПСК» відсутній предмет спору, а заявлені вимоги за своїм змістом підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Підчас розгляду справи сторона потерпілих ОСОБА_5 та її представник повідомили, що ПрАТ «УПСК» здійснила виплату матеріальної шкоди, пов'язану з лікуванням ОСОБА_8 у розмірі 76 647,85 грн. Тому в цій частині позовних вимог до ПрАТ «УПСК» не підтримають.
Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_7 , було знищено мотоцикл BMW K1300S д.н.з. НОМЕР_2 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 на час настання події, була застрахована в ПрАТ «УПСК» відповідно до договору страхування № АР/4120261.
При настанні страхового випадку ПрАТ «УПСК», відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, майну третьої особи в розмірі 100 000 грн. (ст. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до лімітів відповідальності за шкоду, пов'язаною з лікуванням потерпілого в розмірі 200 000грн. (ст. 23.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 8120 від 15.06.2020 року, вартість матеріального збитку мотоцикла ВМW КІ300S д.н.з. НОМЕР_2 становить 236 799, 00грн.
Відповідно до звіту № 8120-осm від 02.12.2021 року сума утилізаційної вартості мотоцикла ВМW КІ300S д.н.з. НОМЕР_2 становить 27 176,79грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до п. 6 вищезазначеної Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ - якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдану шкоду.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльність відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 1167 ЦК України.
Частиною 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом статті 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій.
Таким чином, саме обвинувачена ОСОБА_7 повинна відповідати за завдану моральну та матеріальну шкоду.
Суд вважає вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченої на користь ОСОБА_14 у розмірі 115 422,21грн. підлягають задоволенню, які підтверджується належними доказами доданими до позовної заяви (звіт № 8120, звіт № 8120-осm, копія квитанції № 002364532509.1 на суму 3 000грн., копія квитанції від 29.05.2020 року на суму 2 800грн.).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її спричинила. Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення та глибини фізичних та душевних страждань і має бути розумним та справедливим.
Вимоги потерпілої ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки скоєним кримінальним правопорушенням, була завдана моральна шкода, яка полягала в моральних душевних стражданнях, що пов'язані з фізичним болем та стражданнями у зв'язку з ушкодженням ОСОБА_8 здоров'я, тривалість лікування та непрацездатності, ступінь середньої тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, ступінь негативних невідворотних наслідків, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Виходячи із принципу розумності, та справедливості, суд оцінює моральну шкоду завдану у розмірі 50 000грн.
Щодо вимог ОСОБА_5 до ПрАТ «УПСК» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 100 000грн. суд вважає, дані вимоги підлягають задоволенню, оскільки до вимог ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик у межах страхових сум відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню із обвинуваченої, відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 400 (чотириста)неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 6 800 (шість тисяч вісімсот)гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду у розмірі 115 422,21грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000,00грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 100 000грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Речові докази у кримінальному провадженні № 12020110150000456 після набрання вироком законної сили, а саме:
автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON» реєстраційний номер НОМЕР_1 - переданий на зберігання ОСОБА_7 залишити останній;
мотоцикл «BMW K1300S» реєстраційнийномер НОМЕР_2 - переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_5 залишити останній.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 7 191,80 грн. (1 634,50грн. + 1 634,50грн. + 2 288,30грн. + 1 634,50грн.).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.
Суддя ОСОБА_1