"03" листопада 2022 р. Справа № 363/1610/22
03 листопада 2022 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,
який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
15 листопада 2021 року постановою Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік.
25.05.2022 року о 23 год. 32 хв. на автодорозі Київ-Овруч, поблизу с. Демидів водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ 21070, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млявість мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, тим самим здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Зазначені обставини підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №043514, даними відеозйомки з місця події, направленням на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНР «Вишгородська ЦРЛ», актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розпискою, щодо відстроронення від права керування транспортним засобом, витягом з ІПС МВС України «Армор», копією постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 15.11.2021 року, копією паспорта ОСОБА_1 , копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, витягом, щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія.
Справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 призначалася до розгляду тричі на 27.09.2022 року, 17.10.2022 року та 03.11.2022 року, однак останній жодного разу до суду не прибув та про причини своєї неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. ст. 277-2 КУпАП України, повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, ОСОБА_2 своєчасно та належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення слухання справи суду не надав, у зв'язку з чим справа розглядається без участі правопорушника, відповідно до ст. 268 ч. 1 КУпАП.
Неявку правопорушника у судове засідання суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності та затягування розгляду справи.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не з'явилась у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться за сповіщенням суду, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Отже, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду справи, учасником якої він є, та зобов'язана утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 910/189/14.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що правопорушник вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП і повинен нести передбачену законом відповідальність з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 130 КУпАП, Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_2 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху є достовірними та підтверджені зазначеними вище доказами.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що 15.11.2021 року постановою Хустського районного суду Закарпатської області у справі № 309/3737/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ним 27.09.2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявні усі ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а його вину в тому, що він повторно протягом року відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, доведено повністю.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 скоїв грубе правопорушення, яке у разі не виявлення його працівниками поліції, могло потягнути за собою тяжкі наслідки.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП, пом'якшують або ж обтяжують відповідальність ОСОБА_2 суд не вбачає.
Правилами дорожнього руху України встановлено, що водій, це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_2 , а також з метою його виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, буде доречним застосувати, щодо нього стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки без вилучення транспортного засобу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 відноситься до категорій осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке, передбачено ч. 2 ст. 130 КУпАП.
При обранні стягнення суд ураховує конкретні обставини справи та дані про особу правопорушника.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 130, 283 і 284 КУпАП,
визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки без вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП України судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп. на користь держави.
Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.
Суддя Олійник С.В.