Справа № 361/5718/22
Провадження № 2-о/361/225/22
04.11.2022
04 листопада 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Лелека В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,-
У жовтні 2022 року заявник звернулась до суду із вище вказаною заявою, обґрунтовуючи її тим, що 08 вересня 1984 року вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, у зв'язку з чим вона змінили прізвище на ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження, матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записана - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати заявника ОСОБА_6 у смт. Крупської, Червоногвардійського району, м. Макіївка, Донецької області, місце постійного її проживання: АДРЕСА_1 .
Станом на час смерті її матері, як і на даний час м. Макіївка, Донецької області є тимчасово неконтрольованою територією України, а будь-який документ, виданий органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово неконтрольованих територіях, не створює правових підстав, тому Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовив заявниці у реєстрації смерті її матері та порекомендував звернутись до суду.
01 листопада 2022 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку окремого провадження.
Заявник, будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, просила її заяву задовольнити із наведених у ній підстав та обставин.
Представник Броварського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, вислухавши заявника, дослідивши матеріали заяви, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Макіївка, Донецької області, померла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка с. Макіївка, Донецької області, причина смерті - хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією.
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється дочкою, померлої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованого Червоногвардійським районним у місті Макіївці відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 512 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , зареєстрованого Макіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькому районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 2689 (а.с. 10, 11).
З копії лікарського свідоцтва про смерть № 49 від 21.01.2015 року та довідки про причину смерті до форми №106/у № 49 від 21.01.2015 року, вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка м. Макіївка, Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Макіївка, Донецької області, причина смерті - хронічна серцево-судинна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією (а.с. 12, 13).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року “Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” вказано, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаютьсяневідкладно з моменту надходженнявідповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішенняу справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
За змістом статті 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Згідно ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану”, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно із ст. 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами як джерело права, необхідно враховувати висновки суду у справах проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001), Молдови та Росії (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016), де наголошено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою). Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого “намібійського винятку”, який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, суд вважає можливим, як виняток, взяти до уваги відомості, зазначені у лікарському свідоцтві про смерть №49 від 21.01.2015 року та довідці про причину смерті до форми №106/у №49 від 21.01.2015 року.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадяники України, уродженка м. Макіївка, Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Макіївка, Донецької області у віці 91 років.
Керуючись статтями 263 - 265, 317,319, 430 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки с м. Макіївка, Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Макіївка, Донецької області у віці 91 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Радзівіл А.Г.