Справа № 361/3596/19
Провадження № 2/361/104/22
29.09.2022
29 вересня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Лелеки В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, що виник за спільним зобов'язанням подружжя,
21 травня 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу, що виникла за спільним зобов'язанням подружжя у розмірі 850000 гривень 00 копійок, витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на відповідачку.
Свій позов обґрунтовував тим, що 23.05.2013 р., чоловік відповідача - ОСОБА_3 прийшов до позивача із проханням отримати у борг грошову суму коштів, необхідних для добудови нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Обговоривши усі деталі отримання суми позики і способи її повернення, ОСОБА_3 , написав власноручно розписку зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Броварським МВГУ МВС України в Київській області 05.01.2000 р., який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , отримав грошові кошти у розмірі 850000 гривень на придбання будівельних матеріалів для завершення будівництва нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 і зобов'язувався повернути цю суму коштів у строк до 24.05.2016 р. у еквіваленті до долара США станом на день повернення. Вказано, що кошти будуть повернені за адресою: АДРЕСА_5 .
У випадку неповернення суми позики, ОСОБА_1 має право протягом трьох років, починаючи з 25 травня 2016 року звернутися до суду за захистом своїх прав, які випливають із цієї розписки. Розписка написана власноручно, в чому і підписався.
Однак, свого обов'язку ОСОБА_4 щодо повернення усієї суми боргу, так і не було виконано, грошові кошти станом на 24.05.2016 року, не повернуто.
Через деякий час, позивач дізнався, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року, яке набрало законної сили 02.12.2014 року, шлюб, зареєстрований 19.11.1994 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , було розірвано.
Після розірвання шлюбу, відповідач звернулася із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за результатами розгляду якого, рішенням Броварського міськрайонного суду від 16.12.2015 року позовні вимоги було частково задоволено, визнано квартиру, земельну ділянку площею 0,1000 га, будинок розташовані у Броварах, будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, з якого складається об'єкт незавершеного будівництва і автомобіль спільною сумісною власністю подружжя. До даного майна було застосовано поділ на частки у розмірі 1/2 кожній зі сторін.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2016 року рішення Броварського міськрайонного суду від 16.12.2015 року в частині позовних вимог про поділ спільного майна - автомобіля та будівельних матеріалів, обладнання та конструктивні елементи, з якого складається об'єкт незавершеного будівництва, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог відповідачки.
Отже, суд апеляційної інстанції визнав, що усе придбане і зареєстроване у встановленому законом порядку майно, яке набуто подружжям у період шлюбу є спільною сумісною власністю.
Таким чином позивач вважає, що грошові кошти у вигляді позики були отримані на придбання майна в інтересах сім'ї подружжя ОСОБА_5 , на майно, яке визнано їхньою спільною сумісною власністю, оскільки таке було придбано саме у період шлюбу. Поряд із цим, наведені вище норми чинного законодавства України передбачають, що окрім прав на спільне майно, які набувають подружжя, спільними є і зобов'язання, які виникли у період шлюбу і були спрямовані на забезпечення інтересів сім'ї, у даному випадку на придбання майна.
Позивач у свою чергу не міг передбачити, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 недобросовісно поставляться до виконання умов договору позики щодо повернення суми боргу. Вважає, що ОСОБА_3 і відповідач безпідставно ухиляються від виконання свого обов'язку, який полягає у поверненні усієї суми боргу.
Факт передачі відповідачеві грошей у сумі 850000 гривень засвідчується розпискою від 23.05.2013 року, яка підписана відповідачем особисто і є підтвердженням того, що договірні відносини між ними, як сторонами мають місце. Однак, відповідач не визнає, що надана ним розписка є договором позики, у зв'язку із чим позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх прав, свобод і інтересів, які відповідач не визнає та порушує.
11 червня 2019 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 18 вересня 2019 року.
18 вересня 2019 року відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та просить відмовити.
Свій відзив обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 помер та має спадкоємицю - доньку ОСОБА_4 . Таким чином, позивач має правові можливості для стягнення заборгованості шляхом звернення до спадкоємиці. Розгляд даної позовної заяви фактично призведе до можливості в подальшому стягувати борг у розмірі 850 000,00 грн. за тією ж розпискою, але вже з іншої особи. Отже, вважає, що оскільки в боржника за розпискою ОСОБА_3 наявна спадкоємиця - розгляд даної позовної заяви призведе до можливості неправомірного подвійного стягнення суми позики у розмірі 850000,00 грн. як з ОСОБА_4 (спадкоємиця), так і з ОСОБА_2 . Недоцільність отримання коштів в 2013 році на придбання будівельних матеріалів для завершення будівництва нерухомого майна в зв'язку з тим, що об'єкти вже були побудовані на момент начебто отримання позики.
В розписці зазначено, що кошти у розмірі 850 тис. грн. ОСОБА_3 отримував на придбання будівельних матеріалів для завершення будівництва нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач звертає увагу суду, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 було повністю збудовано задовго до підписання розписки, а тому у ОСОБА_3 була відсутня потреба займати у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 850000,00 грн. на будівництво нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
На момент підписання позики будівництво даних об'єктів вже більш ніж 2 роки було завершено та отримана відвідна документація, що засвідчує даний факт.
У даній справі ОСОБА_1 для доведення своєї думки надавав на розгляд суду копію розписки, яка написана не власноручно, а друкованим текстом та завірена, лише, підписом ОСОБА_3
07 червня 2019 року державним нотаріусом Броварського міської державної нотаріальної контори Київської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом на користь ОСОБА_4 .
Зі слів ОСОБА_4 про наявність вищезазначених справ ОСОБА_3 навіть не здогадувався, оскільки про час і місце судових засідань належним чином повідомлений не був, а тому можливість брати участь в них не мав. Внаслідок цього ОСОБА_3 був позбавлений можливості скористатися правами відповідача та подавати докази та заперечувати в суді.
Варто зауважити, що на їх думку, підписи ОСОБА_3 на розписці відрізняються від інших документів підписаних ОСОБА_3 .
Порівнюючи підписи з іншими документами, видно, що в загальному кількість символів після букви ?М? є різною з підписами ОСОБА_3 на документах фінансової звітності, які до того ж відрізняються один від одного за нахилом символів.
На підставі вищезазначеною, відповідачка вважає, що ОСОБА_1 міг дану розписку підробити з метою подальшого стягнення коштів з ОСОБА_3 та з метою отримання фінансової вигоди.
27 січня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій посилався на те, що до матеріалів позовної заяви було додано належним чином засвідчену копію рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2016 року на рішення Броварського міськрайонного суду від 16.12.2015 року в частині позовних вимог про поділ спільного майна - автомобіля та будівельних матеріалів, обладнання та конструктивні елементи, з якого складається об'єкт незавершеного будівництва, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог відповідачки.
Загалом же, суд апеляційної інстанції визнав, що усе придбане і зареєстроване у встановленому законом порядку майно, яке набуто подружжям у період шлюбу є спільною сумісною власністю.
Отже, дана обставина стороною відповідача не оскаржена, а тому є встановленою і такою, що підтверджує факт поділу спільного майна подружжя на рівні частки.
Згідно наданої ОСОБА_3 розписки, останній діючи у інтересах сім'ї уклав договір позики за яким отримав у борг грошові кошти на придбання нерухомого майна, земельної ділянки, яка знову ж таки, згідно наведеного вище судового рішення, що набрало законної сили, була поділена між подружжям, у даному випадку відповідачкою.
Порівнюючи наявність начебто у представника відповідача документів, які знову ж таки, начебто підтверджують, що об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , був побудований, завершене будівництво аж у 2010 році, не відповідає дійсності, оскільки судовими рішеннями від 2015 і 2016 року, встановлено, що об'єкт не був збудований у 2016 році.
При цьому, стороною у наведених вище справах була сама відповідачка, що і підтверджувала обставини, які встановлено судовими рішеннями.
У зв'язку із викладеним, вважають, що наведені доводи сторони відповідача є необгрунтованими, оскільки спростовуються доданими до позову судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому протиставляти наявним судовим рішенням, документи сумнівного характеру, а саме технічний паспорт від 10.02.2010 року на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , є таким, що суперечить загальним засадам доказування у цивільному процесі.
Посилається на те, що доводи представника відповідача про те, що “У даній справі ОСОБА_1 для доведення своєї думки надав на розгляд суду копію розписки, яка написана не власноручно, а друкованим текстом та завірена, лише, підписом ОСОБА_3 ”, не відповідає вимогам законодавства України, оскільки у даному випадку сама розписка відповідає вимогам статті 1047 ЦК України.
Інші доводи представника відповідача, щодо сумнівів у підписанні розписки, не відповідають фактичним обставинам справи і документам, наданим стороною відповідача.
17 вересня 2020 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 24 листопада 2020 року.
08 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 361/7381/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору нікчемним.
09 лютого 2021 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. дане клопотання було задоволено, провадження у даній праві зупинено.
13 липня 2021 року від представника відповідача надійшло клопотання про відновлення провадження у даній справі.
15 липня 2021 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. поновлено провадження у даній справі та призначено судове засідання.
20 липня 2021 рок від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких посилається на те, що у постановах Верховного суду України постійно наголошується на тому, що важливу роль при вирішенні спорів у подібних правовідносинах відіграє факт використання майна, одержаного за договором, саме в інтересах сім'ї, а також зазначається про обов'язковість надання згоди другим з подружжя на укладення договору в інтересах сім'ї.
Позивачем зазначається, що кошти за розпискою були отримані для придбання будівельних матеріалів для завершення будівництва нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, позивач у межах даної справи, не довів належними доказами, що надані ним у позику кошти були витрачені в інтересах сім'ї.
В свою чергу, звертає увагу суму на те, що вищезазначене нерухоме майно було повністю збудовано задовго до підписання розписки.
У зв'язку з вищевикладеним, у ОСОБА_3 була відсутня потреба займати у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 850 000,00 грн. на будівництво нерухомого майна.
На момент підписання розписки, будівництво даних об'єктів вже більше ніж 2 роки було завершено та отримана відповідна документація, що засвідчує даний факт.
Отже, той факт, що вищезазначені об'єкти нерухомого майна вже були побудовані на момент начебто отримання позики свідчить про те, що отримання коштів в 2013 році на придбання будівельних матеріалів для завершення будівництва цього нерухомого майна є недоцільним.
Таким чином, враховуючи схильність ОСОБА_3 до зловживання алкогольними напоями та наявність власних мотивів отримання додаткових коштів, виникають обгрунтовані сумніви, що навіть за умови надання ОСОБА_1 позики, отримані кошти ОСОБА_3 використав саме в інтересах сім'ї, а не у власних, не пов'язаних із сім'єю інтересах.
Окрім того, до моменту пред'явлення ОСОБА_1 позову до неї у 2019 році, вона навіть не знала про наявність даної розписки.
У даній справі договір позики, що уклали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 23.05.2013 року, укладений стосовно цінного майна, оскільки сума позики досягає 850000,00 грн., а отже даний правочин виходить за межі дрібного побутового правочину, тому на його укладення необхідна була письмова згода відповідача.
Крім цього, розписка, складена ОСОБА_3 містить і елементи договору застави. Так, відповідно до розписки у випадку неповернення коштів у строк до 24.05.2016 року, ОСОБА_3 зобов'язується передати в заставу збудованих ним майно - баню під літерою ?Б?, огорожу, на які оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.02.2011 року та земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою : АДРЕСА_4 , на яку оформлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КІ №070025.
А отже, на укладення договору позики з елементами договору застави необхідна була письмова нотаріально засвідчена згода відповідача.
Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що відповідач надавала згоду на укладення ОСОБА_3 договору позики від 23.05.2013 року.
Таким чином, беручи до уваги ще й факт відсутності надання згоди другим з подружжя на укладення договору позики, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 боргу.
17 вересня 2020 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу доо судового розгляду.
В судове засідання сторони та їх преставники не з”явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Позивач подав до суду заяву про можливість розгляду справи у його відсутності, просив позов задовольнити.
Представник відповідача подав до суду заяву про можливіть розгляду справи у його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши письмові докази в справі, встановивши обставини в справі та відповідні правовідносини, дійшов до наступного висновку.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 23.05.2013 року була складена розписка про те, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 у борг грошові кошти в сумі 850 000,00 грн. на придбання будівельних матеріалів для завершення будівництва нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 і зобов'язувався повернути цю суму коштів у строк до 24.05.2016 р. у еквіваленті до долара США станом на день повернення. Кошти повинен повернути за адерсою АДРЕСА_5 .
У випадку не повернення коштів у строк до 24.05.2016 року ОСОБА_3 зобов”язувався передати в заставу збудоване майно - баню під літерою ”Б”, огорожу, на які оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.02.2011 року та земельну ділянку площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_4 , на яку оформлено Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КВ № 070025. У випадку неповернення суми позики, ОСОБА_1 має право протягом трьох років, починаючи з 25 травня 2016 року звернутися до суду за захистом своїх прав, які випливають із цієї розписки. (а.с.13)
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.14).
16 грудня 2015 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково, а саме: визнано квартиру АДРЕСА_6 , земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою АДРЕСА_3 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , автомобіль ?Volkswagen Transporter?, державний номер НОМЕР_3 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на:
-1/2 частину квартири АДРЕСА_6 ;
-1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0159, розташованої за адресою АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину житлового будинку загальною площею 347,0 кв.м, житловою площею 123,4 кв.м. з надвірними спорудами баня ?Б?, огорожа ?N? за адресою: АДРЕСА_4 ;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000000640160, розташованої за адресою АДРЕСА_4 ;
- 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, з яких складається об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
- Ѕ частину автомобіля ?Volkswagen Transporter?, державний номер НОМЕР_3 .
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на:
-1/2 частину квартири АДРЕСА_6
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:00:064:0159, розташовану за адресою АДРЕСА_3 ;
- 1/2 частину житлового будинку загальною площею 347,0 кв.м, житловою площею 123,4 кв.м. з надвірними спорудами баня ?Б?, огорожа ?N? за адресою: АДРЕСА_4 ;
- 1/2частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000000640160, розташованої за адресою АДРЕСА_4 ;
- 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, з яких складається об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
-1/2 частину автомобіля ?Volkswagen Transporter?, державний номер НОМЕР_3 (а.с. 10-12).
Вказане рішення Броварського міськрайонного суду Київської області було оскаржено суду апеляційної інстанції, який вирішив спір наступним чином.
11 липня 2016 року рішенням Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Броварського міськрайонного суду від 16 грудня 2015 року в частині позовних вимог про поділ спільного майна - автомобіля ?Volkswagen Transporter? , державний номер НОМЕР_3 та будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, з яких складається об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 скасувано та ухвалено в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні позову в цій частині за недоведеністю. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
У вказану рішенні суду апеляційної інстанції встановлені наступні обставини, що за час перебування сторін у шлюбі, на підставі договору купівлі - продаж №8806 від 09 листопада 2001 року на ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_6 (а.с. 12).
12 липня 2007 року за договором купівлі - продажу на ім'я ОСОБА_3 придбано земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_3 (а.с. 13,15). Також сторонами визнано у судовому засіданні, що у 2007 році придбаний автомобіль Volkswagen модель Transporter д.н.з. НОМЕР_4 який був зареєстрований у МРЕВ ДАІ 09 серпня 2007 року на ОСОБА_3 .
Крім того, сторонами за час шлюбу був побудований будинок загальною площею 347,0 кв.м., житловою площею 123,4 кв.м., з банею, огорожею, на земельній ділянці в АДРЕСА_4 . Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (на зазначений будинок видано 23.02.2011 року виконавчим комітетом Броварської міської ради серія НОМЕР_5 ) на ім'я ОСОБА_3 . Вказаний будинок, побудований земельній ділянці, яка отримана відповідачем у приватну власність шляхом приватизації, що підтверджується Державним актом на право власності земельну ділянку Серії КВ № 070025 від 18.10.2005 року (а.с. 16-17).
Сторонами визнано також, наявність на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 незавершеного будівництвом житлового будинку, будівництво якого проводилося в період шлюбу.
Разом з тим, колегія суддів не погодилась у повному обсязі щодо висновків суду про часткове задоволення позовних вимог позивачки у частині поділу незакінченого будівництвом будинку, що знаходиться адресою АДРЕСА_3 шляхом визнання за подружжя право власності на будівельні матеріали і обладнання в розмірі Ѕ частки за кожним.
Матеріали справи не містять будь яких даних щодо наявності незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_3 , наявності дозволу на будівництво вказаного будинку, даних щодо загальної кількості, виду будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних аліментів, часу їх придбання, вартості тощо.
Колегія суддів рішення суду в цій частині вимог скасувало та ухвалити нове рішення про відмову у їх задоволенні.
Також апеляційним судом було зазначено, що посилання відповідача, що все майно, набуте подружжям у період шлюбу було придбане лише за його власні кошти, спростовується матеріалами справи. (а.с. 6-12)
В матеріалах справи міститься технічний паспорт на господарську будівлю за АДРЕСА_3 , оформлений на ОСОБА_2 , сертифікат відповідності державним нормам, стандартам та правилам, реєстраційний номер КС 005273 від 01.11.2011 року. Із сертифікату вбачається, що цим сертифікатом Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області засвідчує відповідність будівництвом об”єкта - житлового будинку садибного типу, двохповерхового, загальною площею 347,0 кв.м., житловою площею 123, 4 кв.м з господарськими будівлями відповідно до технічного паспорту КП ”Броварське бюро технічне інвентаризації ” від 10.02.2010 року за адресою: АДРЕСА_4 державним стандартам, будівельним нормам та стандартам. (а.с.35-41)
Господарська будівля за АДРЕСА_3 зазначено, що побудована самовільно, рік побудови зазначений 2007 р. (а.с. 38)
Таким чином вказані рішення судів ніяким чином не доводять ту обставину, на яку посилається позивач, що позика в розмірі 850000 грн. отримана ОСОБА_3 - 23 травня 2013 року, була отримана як в інтересах сім”ї так і для завершення будівнитва нерухомого майна за адресами по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Будь яких доказів того, що вказані грошові кошти були використані на будівництво вказаних об”єктів та в інтересах сім” ї матеріали справи не містять.
Згідно ст. 626 ЦКУ - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 638 ЦКУ - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відтак, з огляду на солідарний обов'язок боржників, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідач у справі у відзиві зазначає, але не наданє відповідні докази про те, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
07 червня 2019 року державним нотаріусом Броварської міської нтраіальної контори Київської області видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 .
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статею 608 цього Кодексу
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні.
Суд відмовляючи у задоволенні позову бере до уваги наступне, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний шлюб, згідно рішення судів спільне майно було між ними поділено, будь яких доказів того, що отримані за позикою кошти в розмірі 850000 грн. були використані для будівництва нерухомого майна, яке підлягало поділу між подружжям, а також що вказані кошти були використні в інтересах сім”ї суду не надано і такі обставини не були доведені та встановлені. Окрім того, зважаючи на те, що відповідач посилається, що ОСОБА_3 помер, а вона не є спадкоємцем після його смерті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_2 є необгрунтованими, не доведені достатніми, достовірними та належними доказами, а тому в їх задоволені відмовляє.
Відповідно ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню із відповідача на користь позивача і судовий збір.
Керуючись ст. ст. 76 - 80, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, що виник за спільним зобов'язанням подружжя - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Радзівіл А.Г.