Справа № 420/13076/22
07 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» (далі - позивач, ТОВ «Строй Мир»), в інтересах якого діє адвокат Малюк Євген Володимирович, звернулося до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) №UА500020/2022/000236/2 від 06.09.2022 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 грудня 2021 року між ТОВ «Строй мир» (Покупець) та Shunde Textiles import and export company of Guangdong (Продавець) був укладений контракт №CH-UA-14/12/21. На умовах, визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару: товар №1 - труби металеві з чорних металів/код товару 73063077; товар №2 - труби металеві з чорних металів/код товару 73066990; товар №3 - частини меблів/код товару 94039010; товар №4 - фланець/код товару 73079100; товар №5 - фурнітура меблева сталева/код товару 83024200. Під час декларування 06.09.2022 вказаних товарів позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно за ціною договору, а саме в сумі 22 385,20 доларів США. На підтвердження митної вартості товару та для митного оформлення позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України. Як зазначає позивач, не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених Митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за резервним методом. У зв'язку із чим позивач був змушений додатково надмірно сплатити: суму мита - 29,61 грн., суму ПДВ - 317023,22 грн.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання. Обставини, на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.
При цьому позивач посилається на те, що відповідно до умов контракту поставка здійснювалась на умовах СІР-Одеса, Чорноморськ, Южний, відповідно до якої всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування вже були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, а тому надання додаткових документів, в яких в тому числі й окремо визначається вартість пакування, маркування та витрати на транспортно-експедиційні послуги митним законодавством не передбачається. За таких умов, вимоги щодо надання доказів розміру витрат на транспортування є незаконними та безпідставними. Також позивач вказує, що правова позиція з цього питання неодноразово висвітлювалась у постановах Верховного Суду, зокрема й у справах, де позивач оспорював аналогічні рішення митних органів (справи №№821/1617/17; 821/410/18; 821/289/18).
Крім того, позивач не погоджується із застосуванням резервного методу до визначення митної вартості товарів та зазначає, що графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
З урахуванням даних обставин, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтованим та таким, що винесено протиправно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 20.09.2022 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем 13.10.2022 подано відзив, за змістом якого він просить відмовити у задоволенні позову.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) №UA500020/2022/015563 від 05.09.2022. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №UA500020/2022/015563 від 05.09.2022 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 ЕМД. Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500020/2022/015563 від 05.09.2022було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2022/000236/2 від 06.09.2022 та форм митного контролю. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №UA500020/2022/015563 від 05.09.2022містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, між ТОВ «Строй мир» як покупцем та Shunde Textiles import and export company of Guangdong як продавцем укладено контракт від 14.12.2021 №CH-UA-14/12/21, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити на користь покупця товар - «труба, нога меблеві».
Указаним контрактом з урахуванням додаткової угоди від 30.03.2022 визначено, зокрема, що:
- номенклатура, кількість та ціни продукції визначаються у товаросупровідних документах;
- товар поставляється на умовах CIF / CIP ODESSA / CHORNOMORSK / PIVDENNYI згідно з Інкотермс-2010;
- ціна за одиницю товару зазначається у товаросупровідних документах, якими є морський коносамент, комерційний рахунок-фактура, пакувальний лист;
- по комерційному інвойсу №JR2103 від 16.01.2022 постачання товару здійснюється на умовах CIP ODESSA / CHORNOMORSK / YUZHNYI.
На умовах, визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару: товар №1 - труби металеві з чорних металів/код товару 73063077; товар №2 - труби металеві з чорних металів/код товару 73066990; товар №3 - частини меблів/код товару 94039010; товар №4 - фланець/код товару 73079100; товар №5 - фурнітура меблева сталева/код товару 83024200.
З метою митного оформлення указаного товару позивач подав до відповідача митну декларацію (МД) №UA500020/2022/015563 від 05.09.2022 та документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, у тому числі:
- пакувальний лист б/н від 16.01.2022;
- рахунок-фактура (інвойс) №JR2103 від 16.01.2022;
- коносамент ZYTC220108701 від 27.01.2022;
- навантажувальний документ №4008, №40081 від 05.09.2022
- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 14.12.2021 №CH-UA-14/12/21;
- додаткова угода б/н від 30.03.2022 до контракту;
- автотранспортні накладі (СМR) від 30.08.2022 №1307223, від 31.08.2022 №307692;
- сертифікат про походження товару №22С4406А0004/00164;
- банківський платіжний документ №36 від 08.07.2022 на суму 22385,20 дол. США.
У митній декларації позивач самостійно розрахував митну вартість товарів, визначивши її за ціною договору в сумі 22385,20доларів США.
За результатами перевірки митної декларації та доданих документів відповідачем 05.09.2022 сформоване повідомлення, відповідно до якого митницею на підставі статей 53, 54 Митного кодексу України покладено на позивача обов'язок подати в 10-тиденний строк додаткові документи, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем 06.09.2022 подано на вимогу митного органу комерційну пропозицію та повідомлено, що інших документів подано не буде.
Відповідачем прийняті рішення № UA500020/2022/000498 від 05.09.2022 про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та №UА500020/2022/000236/2 від 06.09.2022 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом в сумі 65730,77 дол. США (товар №1 - 46105,69 дол. США; товар №2 - 9605,10 дол. США; товар №3 - 10009,80 дол. США; товар №4 - 3,26 дол. США; товар №5 - 6,92 дол. США).
Підставою для невизнання визначеної декларантом самостійно митної вартості товарів відповідач зазначив наступне, мовою оригіналу:
- «…Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Згідно з пунктом 4 статті 306 Господарського кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу. Законом України від 1 липня 2004 року №1955-ІV «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі - Методичні рекомендації), собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов'язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи, що експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту, витрати на транспортно-експедиційні послуги можуть бути розподілені до кордону та після безпосередньо експедитором, документально підтверджуватись і піддаватись обчисленню. Надані декларантом документи не містять зазначених відомостей. Згідно п.1 розд.2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.».
- «…Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил...», затверджених наказом МФУ від 25.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, у наданому до митного оформлення платіжному дорученні відсутні дані щодо конкретної партії товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.».
Також відповідачем зазначено, що «… 06.09.2022 декларантом надіслано: лист № б/н від 06.09.2022; комерційну пропозицію № б/н від 14.01.2022 з перекладом. В листі зазначено, що інших документів надано не буде. Згідно комерційної пропозиції № б/н від 14.01.2022 відсутня інформація про: виробника товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс, отже, не містить всіх необхідних реквізитів для встановлення зв'язку між поданою комерційною пропозицією та партією товару, яка ввозиться. Декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.».
Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу: по товару №1 - 2,51 дол. США за кг нетто (митна декларація №UА100230/2022/611569 від 08.08.2022); по товару №2 - 2,02 дол. США за кг нетто (митна декларація №UА403020/2022/18407 від 05.09.2022); по товару №3 - 4,02 дол. США за кг нетто (митна декларація №UА500050/2022/3350 від 18.05.2022); по товару №4 - 2,17 дол. США за кг нетто (митна декларація №UА209140/2022/86633 від 24.08.2022); по товару №5 - 4,07 дол. США за кг нетто (митна декларація №UА500110/2022/4836 від 03.05.2022).
Не погоджуючись з такими діями та рішенням митного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні цього спору суд виходить з такого.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 1 статті 49 Митного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статтею 51, частиною 1, 2 статті 52 Митного кодексу України (далі - МК України), митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина 4 статті 53 МК України).
Пунктом 2 частини 5 статті 54 МК України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів..
За приписами статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Тобто, згідно із нормами МК України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Разом з тим, визначеними статтями 51-58 МК України правилами визначення митної вартості товарів та її коригування встановлено необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 року (справа №804/4365/16) виклав правову позицію, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається зі змісту оскарженого рішення, відповідач обґрунтовує невизнання митної вартості, визначеної позивачем за першим методом (за ціною договору / контракту) фактично тим, що позивачем не надано документів на підтвердження транспортних витрат, в тому числі й витрат на транспортно-експедиційні послуги, витрат на оплату послуг страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).
Неподання декларантом таких документів, на думку відповідача, означає те, що наявними документами не підтверджено числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд вважає такі висновки відповідача помилковими.
Як видно з матеріалів справи, постачання товару здійснювалось на умовах поставки CIP ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNYI згідно з Інкотермс-2010, що підтверджується зовнішньоекономічним договором (контрактом) від 14.12.2021 № CH-UA-14/12/21, додатковою угодою б/н від 30.03.2022 до контракту та рахунком-фактурою (інвойсом) №JR2103 від 16.01.2022.
Тобто, ціна товару визначалась саме з урахуванням зазначених умов поставки.
При цьому, згідно Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2010 року) термін «СІР» («Carriage and Insurance Paid to» в перекладі «Провезення та страхування оплачені до») означає, що продавець несе ті ж обов'язки, що і відповідно до терміну СРТ (тобто, продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення, також в обов'язки продавця входить здійснення необхідного для вивозу митного очищення товару). Цей термін може використовуватися при перевезенні товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.
Зрозуміло, що коли фрахт оплачується продавцем, то по суті він оплачується покупцем, так як витрати по фрахту звичайно включаються продавцем в загальну ціну товару.
Суд зазначає, що згідно умов поставки СIP згідно з Інкотермс-2010 та відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.12.2021 №CH-UA-14/12/21, всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування вже були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах.
З урахуванням викладеного і положень статті 53 МК України суд вважає, що позивач не мав обов'язку доводити документально ті окремі складові митної вартості, на які вказав відповідач, оскільки вони були включені в ціну товару.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи, - є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Строй-Мир» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Також слід зауважити, що як вбачається з матеріалів справи та спірного рішення, ще однією підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів послугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товарів і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товарів за першим методом визначення їх митної вартості.
У постанові від 25.02.2020 року (справа №260/718/19) Верховний Суд дійшов висновку, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Верховний Суд у цій справі зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Отже, відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.
При цьому, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Таку правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а).
Крім того, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 55 МК України, митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті.
При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, з системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Необхідно зауважити, що імпортовані позивачем товари мають свої особливості, в частині своїх якісних характеристик (розміри, матеріал і спосіб виготовлення, виробник, призначення виробу, тощо), які впливають безпосередньо на ціну товару, як і конкретні умови поставки.
Водночас, відповідач зазначає, що вартість увезеного позивачу товару визначена на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час є більше та становить:
по товару №1 - 2,51 дол. США за кг нетто, (митна декларація №UA100230/2022/611569 від 08.08.2022), ніж заявлено декларантом - 0,9 дол.США за кг нетто;
по товару №2 - 2,02 дол. США за кг нетто, (митна декларація №UA403020/2022/18407 від 05.09.2022), ніж заявлено декларантом - 0,9 дол.США за кг нетто;
по товару №3 - 4,02 дол. США за кг нетто, (митна декларація №UA500050/2022/3350 від 18.05.2022), ніж заявлено декларантом - 0,6318 дол.США за кг нетто;
по товару №4 - 2,17 дол. США за кг нетто, (митна декларація №UA209140/2022/86633 від 24.08.2022), ніж заявлено декларантом - 0,0667 дол.США за кг нетто;
по товару №5 - 4,07 дол. США за кг нетто, (митна декларація №UA500110/2022/4836 від 03.05.2022), ніж заявлено декларантом - 0,2353 дол.США за кг нетто.
Слід зазначити, що відповідач так і не надав до суду зазначених митних декларацій та документів, які були подані разом із ними.
Оскаржене рішення про коригування митної вартості не містить відомостей про увезені за згаданими митними деклараціями товари, митну вартість яких раніше було визначено (визнано).
Таким чином, висновки митного органу, що митна вартість таких товарів є застосовною до товарів, які увозив позивач - не є повністю достовірними і обґрунтованими.
Належних аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених декларантом розрахунків митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем у рішенні про коригування митної вартості ввезених товарів не наведено.
Водночас, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на зовнішнє джерело, не навівши порівняння характеристик товарів, що розмитнювалися, та інших товарів, ціна яких взята за основу при визначенні митної вартості товару, ввезеного позивачем.
Таким чином, митний орган у рішеннях про коригування митної вартості не вказав, яким чином митна вартість товарів була визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування саме такої вартості, що є порушенням статті 55 МК України.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості товарів, поданих позивачем для митного оформлення.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2022/000236/2 від 06.09.2022 є протиправним, позаяк воно необґрунтоване, а тому позовні вимоги ТОВ «Строй Мир» щодо його скасування є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено, а позивач поніс витрати зі сплати судового збору в розмірі 4756,00 грн згідно із платіжним дорученням №1277 від 09.09.2022, то ці судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Позивач у позовній заяві зазначає, що орієнтовний розмір витрат, які він може понести у зв'язку з розглядом цієї справи в частині оплати послуг адвоката становить 4000,00 грн.
Відповідач у відзиві доводить неспівмірність витрат в розмірі 4000,00 грн, уважаючи їх завищеними.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 30 липня 2021 року у справі №560/5990/20.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:
1) договір №1СМр від 05.01.2022 про надання правової допомоги, укладений між позивачем та АБ «Євгена Малюка»,;
2) виписки з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Строй Мир» та Адвокатського бюро;
3) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
4) довіреність від 02.01.2020.
Відповідно до пунктів 4.1 - 4.9 договору №1СМр від 05.01.2022, гонорар - це винагорода бюро за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і у порядку, що визначені договором.
Гонорар складається з суми вартості послуг, що надаються клієнту в рамках договору та додаткових угод до нього; розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення бюро позитивного результату.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу складається з наступних послуг, що надаються бюро: складання позовної заяви 3000,00 грн, прийняття участі у судовому засіданні в суді першої інстанції (незалежно від кількості судових засідань) 3000,00 грн.
Розмір гонорару може змінюватись окремою додатковою угодою, в якій сторони погоджують конкретний обсяг замовлених послуг.
Також у договорі у п. 4.7 передбачено можливість складання акту наданих послуг та що клієнт оплачує такий гонорар у сумі та у строки, визначені відповідним актом прийомки-передачі наданих послуг.
Отже, з умов договору про надання правової допомоги вбачається, що гонорар не є фіксованим, та його розмір визначається в залежності від наданих клієнту правничих послуг.
Однак до суду не надано ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в межах цієї конкретної справи, ні акту наданих послуг, ані акту прийомки-передачі наданих послуг, ні іншого документу, в якому було б визначено перелік наданих позивачу правничих послуг та конкретний (а не як зазначено у позовній заяві «орієнтований» у сумі 4000,00 грн) розмір понесених витрат на правничу допомогу.
Також слід зазначити, що договір №1СМр від 05.01.2022 в частині провадження у суді першої інстанції взагалі не містить послуг, вартість яких становила б 4000,00 грн.
Не заявляв позивач і про свій намір подати докази щодо розміру витрат, які він сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом цієї справи.
Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати прийняте Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2022/000236/2 від 06.09.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» (73000, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5км, код ЄДРПОУ 41688915) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4756,00 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.
У задоволенні вимог про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний