Справа № 607/1267/22Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/627/22 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія -
31 жовтня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Бершадська Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
представника апелянта
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року (ухвалене суддею Позняком В.М., повний текст складено 20 травня 2022 року) у справі №607/1267/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування шкоди, -
В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУНП в Тернопільській області, ГУ Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування шкоди.
Обгрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 10 січня 2018 року слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Підлужний І.М., в порушення вимог частини третьої статті 214 КПК України, незаконно затримав та незаконно провів обшук гр. ОСОБА_1 . Незаконність дій слідчого, на його думку, полягає в тому, що він свідомо вносив неправдиві відомості до усіх процесуальних документів, а саме в частині того, що нібито за заявою ОСОБА_2 було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 29.12.2017 року, хоча згадане провадження розпочато за заявою ОСОБА_3 , чим ввів суд в оману. Під час незаконного особистого обшуку та незаконного огляду місця затримання, слідчий ОСОБА_4 незаконно вилучив у нього 1300 доларів США. В подальшому, не маючи будь-яких законних підстав, слідчий Підлужний І.П. незаконно визнає 1300 доларів США речовими доказами та незаконно звертається до суду з клопотанням про накладення арешту. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області накладено арешт на вказані кошти. В подальшому, 11 травня 2019 року суддя Тернопільського міськрайонного суду Базан Л.Т. скасував арешт на частину коштів, а саме на 1100 доларів США та помилково їх повернув на відповідальне зберігання ОСОБА_2 23 квітня 2021 року, цей же суддя, скасував арешт на решту 200 доларів США, та повернув позивачу. Цим же рішенням суддя Базан JI.T. визнав свою помилку та зобов'язав повернути 1100 доларів США ОСОБА_1 , як єдиному законному власнику цих коштів. Проте, ОСОБА_2 не бажаючи виконувати рішення суду, відмовився повертати 1100 доларів США, мотивуюче це тим, що у нього було викрадено 1100 доларів США, надавши відповідний витяг з ЄРДР. Факт втрати та відмови ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 1100 доларів США встановлено суддею Базаном JI.T., внаслідок чого Тернопільську обласну прокуратуру зобов'язано внести відомості до ЄРДР за фактом втрати ОСОБА_2 1100 доларів США. Отже, внаслідок незаконних рішень та дій слідчого ОСОБА_4 , було незаконно вилучено та втрачено 1100 доларів США, чим йому завдано матеріальної шкоди на зазначену суму, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів з Державного бюджету України. Щодо відшкодування йому моральної шкоди стверджував, що зазнав моральних стражданнях внаслідок втрати належного йому на праві власності його майна, з огляду на те, що для нього та його близьких 1100 доларів США є значною сумою, він не зміг повноцінно продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, що погіршило його життєвий стан, для відновлення якого необхідно буде докласти значних зусиль. Також, службові особи ГУНП в Тернопільській області, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року, незаконно здійснювали процесуальні та слідчі дії відносно нього, що встановлено у рішенні судді Тернопільського міськрайонного суду Базана JI.T. (ухвала від 04 січня 2022 року у справі №607/26727/18). Внаслідок незаконних дій та рішень службових осіб ГУНП в Тернопільській області, йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягала у душевних та моральних стражданнях лише від згадки про те, що деталі його особистого життя стали відомі широкому колу осіб, нервових стресах через необхідність докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав. Навіть і до теперішнього часу згадка про незаконні дії викликає у нього сильні душевні страждання, досить довго він не міг прийти до тями і був змушений вживати заспокійливе. Відповідно, все це відобразилося і на його психоемоційному стані. Окрім того, завдана йому моральна шкода полягає у зневажанні його, як громадянина України та його зневіри до органів державної влади, які своєю свавільністю та бездіяльністю підривають авторитет правоохоронних структур, та в цілому держави України, як правової держави. Таким чином, внаслідок незаконних рішень та дій слідчого ОСОБА_4 , йому та його близьким завдано значну непоправиму моральну шкоду, яку він оцінює в загальному розмірі 1800000 гривень.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року позов задоволено частково - стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 4000 гривень моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ГУНП в Тернопільській області на користь держави 992,40 гривень судового збору.
В апеляційній скарзі ГУНП в Тернопільській області через свого представника просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 4000 грн. на користь ОСОБА_1 .
Вважає, що в розумінні вимог ст. 2 ЗУ “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” у ОСОБА_1 відсутнє право на відшкодування моральної шкоди, оскільки факт незаконних процесуальних дій, на які він посилається, повинен бути встановлений вироком суду, а не ухвалою. Позивач не довів, що йому заподіяна моральна шкода. З приводу зазначеного звертає увагу на правові висновки викладені у постанові ВС від 04 липня 2018 року в справі №641/2328/17.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів викладених у ній. Додатково пояснив, що питання щодо відшкодування моральної шкоди може вирішуватись після закінчення розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день та час судового розгляду, тому у відповідності до вимог статті 372 ЦПК, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак вказаним вимогам рішення суду, в оскаржуваній частині, не відповідає.
Судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11 січня 2018 року, складеного слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Підлужним І.М., ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року за фабулою, що останній безпідставно вимагав грошові кошти у сумі 1 300 доларів США в ОСОБА_2 , при цьому, погрожував йому фізичною розправою, а 10 січня 2018 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 1 300 доларів США.
Згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на 13 купюр номіналом по 100 доларів США, які були вилучені у ОСОБА_1 при його затриманні (в сумі 1 300 доларів США) з метою збереження речових доказів для проведення необхідних експертиз у кримінальному провадженні.
Надалі, Тернопільським міськрайонним судом 11 травня 2019 року було постановлено ухвалу, відповідно до якої клопотання потерпілого ОСОБА_2 було задоволено та передано речові докази у кримінальному провадженні потерпілому ОСОБА_2 на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого рішення по суті, без вирішення питання про їхню долю, при цьому, скасовано повністю накладений на вказане майно арешт згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року.
Крім цього, Тернопільським міськрайонним судом 09 липня 2020 року було постановлено ухвалу, відповідно до якої, у тому числі, у задоволенні вимог клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про скасування накладеного арешту на 2 купюри, номіналом по 100 доларів США, було відмовлено.
Надалі, Тернопільським міськрайонним судом 23 квітня 2021 року було постановлено ухвалу, відповідно до якої було змінено порядок виконання постановленої 11 травня 2019 року ухвали та у відповідності до п.4 ч.1 ст.169 КПК України передано речові докази у кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_1 , як особі, у якої вони були вилучені, на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого рішення по суті, без вирішення питання про їхню долю.
Речові докази у кримінальному провадженні передати у відповідності до п.4 ч.1 ст.169 КПК України обвинуваченому ОСОБА_1 , як особі, у якої вони були вилучені, на відповідальне зберігання до прийняття кінцевого рішення по суті, без вирішення питання про їхню долю, скасувавши повністю накладений на вказане майно арешт згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2018 року.
В подальшому, обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням в частині втрати та знищення речових доказів, яке ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2021 було задоволено частково. Постановлено звернутись до Тернопільської обласної прокуратури з вирішенням відповідальною особою питань щодо внесення відомостей до ЄРДР в частині втрати потерпілим ОСОБА_2 наданих на зберігання останньому судом речових доказів, зокрема, грошових коштів в сумі 1 100 доларів США.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2021 року визнано незаконним затримання 11 січня 2018 року (фактичний час 10 січня 2018 року) слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Підлужним І.М. Барановського А.П., як особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 січня 2022 року, визнано незаконним здійснення процесуальних та слідчих дій слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області Підлужним І.М. у кримінальному провадженні №12017210180000753 від 29 грудня 2017 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1100 доларів матеріальної шкоди міськрайонний суд прийшов до висновку про їх передчасність, оскільки грошові кошти є речовими доказами і їх доля не вирішувалась, так як судом не ухвалено судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
У вказаній частині рішення суду не оскаржується.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з наявності підстав для її відшкодування, передбачених п.1-1 ч.1 ст. 2 ЗУ “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” оскільки судовими рішеннями від 13, 24 грудня 2021 року та 04 січня 2022 року встановлено незаконність процесуальних та слідчих дій.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Відповідно до ч.2 ст.392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
В контексті статті 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Так, ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2021 року та 04 січня 2022 року, якими було констатовано незаконність процесуальних дій що обмежують чи порушують права та свободи громадян, а саме ОСОБА_1 , і які лягли в основу оскаржуваного судового рішення, яким було стягнуто моральну шкоду в його користь, окремому оскарженню не підлягають, а заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Матеріали справи не містять будь-якої інформації, яка б вказувала, що станом на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, у кримінальному провадженні №12017210180000753 ухвалено вирок, який набрав законної сили.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до переконання про передчасність звернення ОСОБА_1 із позовними вимогами про відшкодування йому шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, оскільки кримінальне провадження №12017210180000753 перебуває на стадії судового розгляду та в ньому не ухвалено вироку, який набрав законної сили, оскільки, потенційно, сторона обвинувачення, на даному етапі провадження, позбавлена можливості подати заперечення проти таких ухвал, так як такі можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення чи іншого судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підставою для скасування судового рішення є недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в позові до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2022 року.
Головуюча:
Судді: