07 листопада 2022 р. № 400/4118/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Фульги А.П.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГЕВРОТРАНС", пров. Очаківський, 42-А, м. Миколаїв,54036,пров. Очаківський, 41-А, м. Миколаїв, 54036
до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр-т Перемоги, 14,м. Київ, 01135,
про:визнання протиправним та скасування постанови від 21.07.2022 року № 336168,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГЕВРОТРАНС» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування Постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті №336168 від 21.07.2022р. про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою від 14.09.2022р суд відкрив провадження в адміністративній справі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевізником у спірних правовідносинах була інша особа, а саме ТОВ «Снігурівський колос». Окрім того, на думку позивача, відповідач під час прийняття оскаржуваної постанови не встановив в діях позивача склад правопорушення, зокрема вину у його скоєнні. Також позивач звернув увагу суду на пропуск відповідачем передбачених законом строків для винесення оскаржуваної Постанови.
Незважаючи на своєчасне отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, своїм право на надання відзиву на позов - відповідач не скористався.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч.5 ст. 250 КАС України).
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
06.01.2022р. на на а/д Н-14 «Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв» км75+812 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки MAN TGA д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки BODEX д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
В ході рейдової перевірки працівниками відповідача здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача. За результатами перевірки складено акт №318442 від 06.01.2022р., яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення навантаження на одиночну вісь транспортного засобу (12,42 тон замість допустимих 11,00 тон). 21.07.2022р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акту №318442 Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №336168 про застосування до позивача адміністративно- господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. за порушення абз. 15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).
Порядок здійснення органами Укртрансбезпеки державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі - Порядок).
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (абз.1 п.4 Порядку).
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених ст.39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку).
Також під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (абз.6 п.16 Порядку)
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (П.20 Порядку).
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (П.25 Порядку).
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (П.27 Порядку).
В інших випадках за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт (П.31 Порядку).
Наведеними вище правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, відповідно до ст. 34 Закону «Про автомобільний транспорт» № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абз.15 ч.1 статті 60 Закону №2344-III, за яким позивача притягнуто до відповідальності, встановлено, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до автомобільних перевізників.
Тобто, суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.
За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (стаття 29 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Таким чином, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39, ст.48 Закону № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення пасажирів.
При цьому власником транспортного засобу згідно ст. 1 Правил дорожнього руху України є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Отже, законом визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія для здійснення перевезень. За такого, на переконання суду відповідач під час проведення перевірки повинен був визначити особу, яка була перевізником в спірних правовідносинах та під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт застосувати штраф саме до неї.
Дослідивши акт рейдової перевірки за №261436 від 22.03.2021р. судом встановлено, що під час рейдової перевірки посадові особи відповідача отримали від водія ОСОБА_1 визначені ст.48 Закону документи, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 та товарно транспортну накладну №000371 від 06.01.2022р.Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу відповідач правильно встановив, що власником транспортних засобів є ТОВ «ЮГЕВРОТРАНС».
Проте автомобільним перевізником в товарно-транспортній накладній №000371 від 06.01.2022р. був зазначений не позивач, а інша особа - ТОВ «Снігурівський колос». Ця обставина також підтверджується самим відповідачем, який в акті перевірки зазначив, що транспортний засіб фактично використовується ТОВ «СГВП Снігурівський колос».
Отже суд, приходить до висновку, що позивач не був перевізником в спірних правовідносинах, а тому не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке було виявлене під час рейдової перевірки працівниками відповідача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що отримання або не отримання тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб користувачем, жодним чином не пов'язане із використанням транспортного засобу у його господарській діяльності та не підтверджує або не спростовує будь-яких обставин щодо перевезення ним вантажу.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був встановити в діях позивача склад правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, як законодавчу підставу для притягнення останнього до відповідальності у вигляді адміністративно- господарського штрафу.
Відповідно до ч.1,2 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно- господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф (абз.3 ч.1 ст. 239 ГК України).
Згідно ч.1 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
На момент здійснення рейдових перевірок належних позивачу транспортних засобів та винесення відповідачем оскаржуваних Постанов діяли Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30.
Отже, на переконання суду, притягуючи позивача, як перевізника до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідач в Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу мав зазначити, яке саме положення Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами було порушено суб'єктом господарювання. Натомість оскаржувана Постанова не містить такого посилання, що також зумовлює протиправність оскаржуваної Постанови.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд погоджується з доводами позивача, що в порушення вищевказаних приписів Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, Відділом Державного нагляду (контролю) у Миколаївській області винесено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №336168 від 21.07.2022р. (підстава Акт акт №318442 від 06.01.2022р) поза межами передбаченого двомісячного строку з дня виявлення порушення.
При цьому, суд зауважує, що пропуск відповідачем строку притягнення до відповідальності та застосування адміністративно-господарської санкції є безумовною підставою для визнання такої постанови протиправною та її скасування.
Аналогічна правова позиція щодо схожих правовідносин викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2021 року по справі № 1340/5404/18.
Також суд звертає увагу, що початок війни та введення воєнного стану, не може бути поважною причиною пропуску строку притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. При цьому, суб'єкт владних повноважень, який є учасником адміністративної справи, не припинив свою роботу та здійснює свої функції, в тому числі при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на виконання делегованих повноважень. Сам факт існування певних обмежень, пов'язаних із введенням воєнного стану, не може вважатися поважною причиною пропуску строку передбаченого чинним законодавством.
Що стосується доводів позивача про відсутність методики затвердженої суд вважає за необхідне зазначити наступне.Дійсно методики, яка передабачалася п.2 Порядку проведення габаритно-вагового контролю, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007р. (в редакції на момент зважування транспортного засобу) не було затверджено законодавцем, що свідчить про недотримання відповідачем процедури вимірювання (зважування) як складової частини габаритно-вагового контролю, проте позивач не довів яким чином наявність такої методики могла вплинути на достовірність результатів під час проведення такого вимірювання, що не дозволяє суду дійти висновку про протиправність оскаржуваної постанови лише з цієї підстави.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова №336168 від 21.07.2022р про накладення на ТОВ «ЮГЕВРОТРАНС» штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого абз.15 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнята Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті не може вважатись законною та обґрунтованою.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваних постанов, що є підставою для задоволення позову.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 2481,00 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГЕВРОТРАНС" (пров. Очаківський, 42-А, м. Миколаїв, 54036 код ЄДРПОУ 36622779) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті №336168 від 21.07.2022р. про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЕВРОТРАНС» (54036, м. Миколаїв, пров. Очаківський, буд. 41-А, код ЄДРПОУ - 36622779) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГЕВРОТРАНС" (пров. Очаківський, 42-А, м. Миколаїв, 54036 код ЄДРПОУ 36622779) судові витрати в розмірі 2481,00 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А. П. Фульга