07 листопада 2022 р. № 400/13192/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу,
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
21 грудня 2021 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.01.2018 та не проведенні перерахунку та виплаті вихідної допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової допомоги, яку отримував під час проходження військової служби, та індексації грошового забезпечення;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.01.2018 та провести перерахунок та виплату вихідної допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової допомоги, яку отримував під час проходження військової служби, та індексації грошового забезпечення.
Позов обґрунтовано позивачем тим, що відповідач протиправно не виплачував йому індексацію грошового забезпечення у період його служби з 01.01.2016 по 22.01.2018, а при звільненні виплатив вихідну допомогу без врахування його щомісячної додаткової грошової допомоги та індексації грошового забезпечення.
01.02.2022 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 24.01.2022 № 350/305/7/69 (а.с. 34-44), в якому він просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відзив аргументовано тим, що:
у відповідача були відсутні відповідні асигнування на виплату військовослужбовцям індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 згідно з вказівок, зокрема, Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2;
грошове забезпечення позивача за грудень 2015 року у порівнянні із грошовим забезпеченням за листопад 2015 року збільшились приблизно у 2 рази;
щомісячна додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер, а тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби;
індексація не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і не має щомісячний характер виплат, а тому відсутні підстави для її врахування при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався.
24.12.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., (а.с. 25, 26) постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 провадження у справі зупинено до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Відповідно до наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 № 107-к «Про відрядження судді ОСОБА_2 » суддю ОСОБА_3 тимчасово відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду на час переведення на посаду судді Київського окружного адміністративного суду шляхом відрядження з 29.08.2022.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 № 681/02-10 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 400/13192/21» було здійснено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.
Відповідно до ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 адміністративна справа № 400/13192/21 прийнята до провадження судді Ярощука В.Г., повновлено провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 по 22.01.2018.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.01.2018 № 15 (а.с. 45) позивача звільнено з військової служби у запас та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 22.01.2018.
Згідно з абзацом шостим пункту 2 вищезаначеного наказу позивачу виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 за 26 календарних років. У вказаному наказі нічого не зазначено про виплату позивачу індексації грошового забезпечення при його звільнені.
У період з 01.01.2016 по 22.01.2018 позивач не отримував індексації грошового забезпечення, що підтверджує Довідкою про нараховане грошове забезпечення за період з січня 2016 року по січень 2018 року, виданої відповідачем 12.11.2021 за № 811/ф (а.с. 21).
При нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні його з військової служби 22.01.2018 до грошового забезпечення, з якого здійснювалось обчислення її обчислення, не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію. Цей факт підтверджується листом відповідача від 12.11.2021 № 810/ф (а.с. 17-19).
10.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявами про виплату йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.01.2018 та про перерахунок і виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
За результатами розгляду цих заяв відповідач надіслав позивачу листи від 12.11.2021 № 808/ф (а.с. 14-16) і від 12.11.2021 № 810/ф (а.с. 17-19), в яких повідомив позивача про відмову в задоволені вищенаведених його звернень.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, зокрема, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Спеціальним законодавством щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України. З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про можливість застосування норм Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини з виплати грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно із частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 18.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (пункт 1 резолютивної частини).
Таким чином, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Вказана позиція узгоджується також з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 07.02.2022 у справі № 420/7697/21.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що твердження відповідача про пропуск позивачем місячного строку для подання позову є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Порядок № 1078 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 7 пункту 4 Порядку № 1078).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (абзац 11 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є складова грошового забезпечення військовослужбовців, а також є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці. Тому вона підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
Що стосується суттєвого підвищення грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2016 суд встановив наступне.
Порядок виплати грошового забезпечення у спірний період з 01.01.2016 по 01.03.2018 регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 1294).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260), ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Пунктом 1.2 Інструкції № 260 встановлено, що до грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відтак грошове забезпечення складається з виплат, які мають постійних характер, так і тих, які не мають постійного характеру.
На момент виникнення спірних правовідносин, визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294, абзацом другим пункту 3 якої затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Згідно з пунктом 13 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 вона набрала чинності з 01.01.2008. Ця постанова була чинною до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме: до 01.03.2018.
Тобто посадовий оклад, як складова грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2008 по 28.02.2018, мав постійний характер.
Поряд з цим, відповідно до абзаців першого і другого пункту 31.1 розділу ХХХІ Інструкції № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.
Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.
Абзацом шостим пункту 31.2 розділу ХХХІ встановлено, що протягом року залежно від стану використання фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, розмір премії може бути переглянутий.
Отже, на відмінну від посадового окладу, премія не мала постійного характеру.
Це, зокрема, підтверджується наказом Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році», що набрав чинності з 01.01.2016. Так, пунктом 2 цього наказу передбачено, що підготовка та видання наказів у військових частинах (до бригад включно) про преміювання здійснюється щомісячно.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній у період, який охоплює спірні правовідносини) у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином, в період дії постанови Кабінету Міністрів України № 1294 з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно, тобто у період який повністю охоплює спірні правовідносини, розмір посадових окладів військовослужбовців був незмінним, а зміна розміру премії не впливала на установлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тому значне збільшення премії військовослужбовцям з 01.01.2016 не призвело до зміни базового місяця для проведення індексації.
У зв'язку з цим суд відхилив аргумент відповідача щодо не нарахування і не виплати індексації за спірний період у зв'язку із збільшенням у двічі грошового забезпечення у грудні 2015 року, оскільки розмір посадового окладу позивача в грудні 2015 року не був підвищений.
Суд також не погодився із твердженням відповідача про те, що відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації є підставою для її не виплати.
По-перше, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Відсутність фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору в цій справі.
По-друге, не проведення виплати індексації грошового забезпечення на підставі роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 і телефонограми Міністра оборони України від 31.12.2015 НР 248/3/9/1/1150, у яких міститься вказівка про не нарахування і не виплату з 01.01.2016 грошової індексації військовослужбовцям, є протиправним. Ці роз'яснення і телефонограма не є ні нормативними, ні нормативно-правовими актами, а отже не породжують прав і обов'язків у суб'єктів правовідносин, на яких вони спрямовані. Воно носять лише роз'яснювальний характер. При нарахуванні зазначеної виплати відповідач зобов'язаний був застосовувати акти законодавства, а не роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України чи телефонограму Міністра оборони України.
По-третє Європейський суд з прав людини у пункті 23 рішення у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Отже, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
Відтак позовні вимоги позивача у частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.01.2018 підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо перерахунку та виплати вихідної допомоги, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889» (втратила чинність 01.03.2018) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова Кабінету Міністрів України № 889), зокрема, викладено в новій редакції пункт 1.
Постанова Кабінету Міністрів України № 889 втратила чинність 01.03.2018.
Так, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 889 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 161) для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Суд встановив, що позивачу при його звільнені з військової служби відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.01.2018 № 15 (а.с. 45) було виплачено одноразову грошову допомогу за 26 календарних днів. Як зазначено у листі відповідача від 12.11.2021 № 810/ф (а.с. 53-55) при обчислені та виплаті позивачу вказаної допомоги до його грошового забезпечення не було включено щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.
Суд також ураховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 Верховний Суд дійшов до правового висновку, відповідно до якого до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
З огляду на те, що додаткова грошова винагорода та індексація нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення, з якого нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.
Аналогічний правовий висновок щодо щомісячної додаткової грошової винагороди міститься в постанові Верховного Суду від 19.05.2022 у справі № 420/5512/19.
Щодо включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, суд встановив наступне.
Вище суд зазначав, що відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, тому механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема законів України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та «Про індексацію грошових доходів населення», а також Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що забезпечує дотримання їх права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку грошового забезпечення призвело б до його виплати у знеціненому розмірі.
Аналогічна правова позиція щодо правової природи індексації викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17 та від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17.
Відтак відповідач протиправно не включив до грошового забезпечення, з якого обчислювалась позивачу одноразова грошова допомога при звільненні, та індексацію грошового забезпечення.
При цьому суд відхилив як необґрунтовані посилання відповідача на Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.11.2010 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2012 за № 1540/21852, оскільки:
по-перше, застосовуючи положення вказаного нормативно-правового акту, суб'єктом владних повноважень не враховано пріоритетності законів над підзаконними актами;
по-друге, ця Інструкція втратила чинність 16.12.2016 на підставі наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за № 1470/29600, а отже на момент виникнення спірних правовідносин вона не була чинна.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією № ПН1271 від 20.12.2021 (а.с. 1) підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 908,00 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 22.01.2018 та не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.01.2018 та здійснити перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення з урахуванням включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу, щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 908 (Дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 07 листопада 2022 року