справа№380/11198/22
07 листопада 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про зняття арешту з автомобіля ,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул. Городоцька, 299, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ - 35009206) про зняття арешту з автомобіля. За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що є власником транспортного засобу ГАЗ 24, номер випуску 1977 року, номер двигуна № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_3 , при спробі здійснити продаж якого було з'ясовано, що на автомобіль накладено арешт. Позивач вказує, що листами від 31.03.2022 року, від 04.07.2022 року відповідач повідомив, що згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) не зареєстровано жодних виконавчих проваджень по яких позивач числиться боржником. Позивач вказує, що відповідачем безпідставно не знімається арешт з його автомобіля, відтак для відновлення порушених прав звернувся до суду із даним позовом.
Від відповідача надійшов лист від 13.09.2022р. № 13979 ел, яким повідомлено, що згідно автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) не зареєстровано жодних виконавчих проваджень по яких позивач числиться боржником, тому надати засвідчені копії виконавчого провадження, щодо транспортного засобу марки ГАЗ324, седан -В, двигун № НОМЕР_1 шасі НОМЕР_2 , 1977 р. випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 не має можливості.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 22 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою судді від 01 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відмовлено. Продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 5 днів з дня вручення даної ухвали. 05 вересня 2022 року позивач подав заяву про усунення недоліків позову. Ухвалою судді від 08 вересня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Згідно технічного паспорта, власником транспортного засобу ГАЗ 24, номер випуску 1977 року, номер двигуна № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 .
Позивачем до матеріалів справи було долучено картку арешту транспортного засобу, відповідно до якого судом встановлено, що Залізничним ВДВС було накладено арешт на автомобіль марки ГАЗ 24, легковий седан - В, номер двигуна № НОМЕР_1 , власником якого вказано - ОСОБА_1 .
За наслідками звернення позивача про надання інформації щодо надання виконавчого провадження згідно якого накладено арешт на вищевказаний ТЗ, відповідач листом від 31.03.2022 р., повідомив позивача, що згідно відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 31.03.2022 року заборгованість за виконавчими провадженнями про стягнення коштів на користь держави, юридичних та фізичних осіб щодо гр. ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня.
Листом від 04.07.2022 року за № 09-36/в6/41085, Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) було повідомлено про те, що згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) не зареєстровано жодних виконавчих проваджень по яких позивач числиться боржником, тому зняти арешт з вказаного позивачем у заяві транспортного засобу не має можливості.
Також у листі було рекомендовано позивачу звернутися в суд про зняття арешту з транспортного засобу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на момент накладення арешту правовідносин регулювались Законом України "Про виконавче провадження"№606-XIV.
Стаття 55 цього Закону визначала, що арешт майна боржника застосовується, зокрема, для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Частиною першою статті 50 Закону №606-XIV було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. (ч.2 ст. 50 Закону №606-XIV).
Аналогічні за змістом норми містить й чинна редакція ст. 40 Закону України від 02.06.2016р. №1404 "Про виконавче провадження".
Суд зазначає, що підставою звернення позивача до суду з цим позовом слугувала неможливість продажу позивачем, належного йому транспортного засобу ГАЗ 24, номер випуску 1977 року, номер двигуна № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_3 , з огляду на накладення на вказаний транспортний засіб арешту ВДВС Залізничного РУЮ про що свідчить картка арешту ТЗ.
Так, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи ухвалою від 08.09.2022 р. було витребувано від відповідача належним чином засвідчену копію виконавчого провадження щодо накладення арешту на легковий автомобіль седан - В, марки ГАЗ 24, двигун № НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , 1977 року випуску.
На виконання вимог вказаної ухвали суду від відповідача надійшов лист від 13.09.2022р. № 09-36/в6/ НОМЕР_5 , яким повідомлено, що згідно автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) не зареєстровано жодних виконавчих проваджень по яких позивач числиться боржником, тому надати засвідчені копії виконавчого провадження, щодо транспортного засобу марки ГАЗ324, седан -В, двигун № НОМЕР_1 шасі НОМЕР_2 , 1977 р. випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 не має можливості.
Таким чином, аналізуючи всі встановлені судом обставини, на підставі наявних в матеріалах справи доказів (наданих, зокрема, відповідачем на вимогу суду), відповідно до яких на виконанні у відповідача (органі виконавчої служби) не перебуває жодного виконавчого провадження, за яким позивач є боржником, а також враховуючи відсутність будь-яких відомостей про таке виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження.
Частиною 4 статті 59 чинного Закону №1404-VIII визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державно
Відповідно до ч.5 ст.59 Закону № 1404-VIII, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч.2 ст. ст.59 Закону № 1404-VIII).
Таким чином, судове рішенням про зняття арешту з майна боржника, що набрало законної сили, є самостійною підставою для зняття арешту з такого майна постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Положеннями ст.41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Також, за ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати й заборона відчуження майна позивача, а саме транспортного засобу ГАЗ 24, номер випуску 1977 року, номер двигуна № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , шасі НОМЕР_3 . При цьому, як вже встановлено судом, на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача, так само як і постанови про арешт майна, якою накладено арешт на ТЗ, належний позивачу.
Відтак, наведені обставини свідчать, по-перше, про відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на автомобіль позивача, по-друге, існування арешту вказаного автомобіля позивача при визнанні відповідачем факту відсутності перебування на виконанні у нього будь-яких виконавчих проваджень, за якими позивач є боржником та, відповідно, відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на майно позивача, порушує саму мету застосування відповідної процедури.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначених обставин, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зняти арешт з легкового автомобіля седан - В, марки ГАЗ 24, номер випуску 1977 року, номер двигуна № НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 .
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних рішень.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул. Городоцька, 299, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ - 35009206) про зняття арешту з автомобіля, - задоволити повністю.
Зобов'язати Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул. Городоцька, 299, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ - 35009206) зняти арешт з транспортного засобу легкового автомобіля седан - В, марки ГАЗ 24, номер двигуна № НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Залізничного відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул. Городоцька, 299, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ - 35009206) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992, 40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна