справа№380/7900/22
07 листопада 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування вимоги ,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 (надалі - позивач)) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ - 43968090 (надалі - відповідач) в якому просить суд;
визнати незаконною та скасувати сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за кодом платежу /71040000/, яка станом на винесену ГУ ДПС в Львівській області щодо ОСОБА_1 становила 34 705 17 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним:
Позивач, звернувся до Головного управління ДПС в Львівській області, до відділу консультацій, щоб дізнатися про продовження роботи фізичної-особи підприємця, і які документи для цього потрібні, в той час була надана інформація заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за кодом платежу /71040000/, яка станом на 01.01.2022 року становила 34 705 17 гри. Проте, на думку позивача, цей факт не відповідає дійсності, оскільки він не здійснюю підприємницьку діяльність та не має перед бюджетом зазначеної заборгованості. Зазначив про те, що був офіційно працевлаштований : з 01.01.2009 року -17.05.2010 року ТзОВ «Мобілочка»; з 01.10.2010 року -19.07.2012 року ТзОВ « « 8X1Д»; з 01.03.2013 року - 01.07.2013 року ТзОВ «Мобілочка»; з 02.07.2013 року -10.06.2019 року ТзОВ «Алло». Позивач вказує, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не визначено обов'язку фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець. Отже, позивач вважає, що не являється платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому нарахування є безпідставним, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом. З огляду на вищевикладене позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, поданому 19 липня 2022 року. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з таких підстав. Вказує, що позивач з 2012 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області (Франківський район м. Львова) як фізична особа - підприємець. Згідно інформаційних даних контролюючого органу, стан платника податків та зборів « 11- припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Вказують, що відповідно до норм Цивільного кодексу України фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДРЮОФОПГФ запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. В розрахунках заборгованості відображена недоїмка позивача по ЄСВ за 2017, 2018, 2019, 2020 роки. Щомісячний розмір мінімальної заробітної плати: з 01 січня 2017 року - 3200., з 01 січня 2018 року - 3723 грн., з 01 січня 2019 року - 4173, 00 грн., з 01 січня 2020 року - 4723, 00 грн., з 01 вересня - 5000, 00 грн. Вказують, що враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи - підприємці зобов'язані сплатити до 09.02.2018 року за звітний 2017 рік 8448, 00 грн. (3200, 00 х 22%=704 х12=8448, 00). За звітний 2018 рік 9828, 72 грн., (3723х22%=819,06х12=9828,72). За звітний 2019 рік 11 016,72 грн. (4173х22%=918, 06 х12= 11 016, 72). У 2020 році з врахуванням пільг, наданих платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з карантином та розміру мінімальної заробітної плати у 2020 році мінімальний єдиний внесок складає: за перший квартал 2020 року мінімальний єдиний внесок складає - 2078, 12 грн., (4723 грн., х22% х2 (за січень і лютий місяці); За другий квартал - 1039, 06 грн., (за червень). Законом України від 25.08.2020 р., № 822-ІХ підвищено розмір мінімальної заробітної плати з 01 вересня 2020 року до 05 тисяч гривень, що впливає на мінімальний розмір єдиного внеску. Відповідно, з 01 вересня 2020 року мінімальний розмір єдиного внеску становить 1100 грн., на місяць (5000 грн., х22%). Відповідно за третій квартал - 3178, 12 грн. Та четвертий квартал - 2200, 00 грн. Згідно інтегрованих карток платника, заборгованість позивача із сплати єдиного соціального внеску станом на 08.02.2021 року становить 37 788, 74 грн., (сума недоїмки за 2017 р., - 8448, 00 грн., 2018 - 9828, 72 грн., 2019 р., - 11 016, 72 грн., 2020 р., - 5411, 73 грн.). З огляду на вищевикладене просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Згідно пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03 червня 2022 позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали суду від 03 червня 2022 року позивач подав заяву від 15 червня 2022 року про виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 16 червня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Відповідно до реєстраційних даних платника податку внесено запис № 2415000000053618 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Згідно ідентифікаційних даних позивача дата державної реєстрації 12.07.2012 року, стан платника податків « 11» припинено, але не знято з обліку, дата зміни стану 16.07.2012 року.
Відповідно до даних зворотного боку облікової картки платника податків фізичної особи-підприємця позивача сума недоїмки по сплаті єдиного внеску становить 34 705,17 грн.
Листом від 21.01.2022 № 1577/6/13-01-24-07 Головне управління ДПС у Львівській області, на заяву позивач від 14.01.2022, надало розрахунок заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за кодом платежу (71040000), яка станом на 01.01.2022 року становила 34 705, 17 грн., згідно додатку.
Не погоджуючись із сплатою боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до статті 3 Закону №2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим відповідно до пункту третього частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що необхідною умовою для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є здійснення такою особою підприємницької діяльності, при цьому, неотримання доходу від такої діяльності не дає підстав для звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI імперативно передбачає обов'язок фізичної особи-підприємця, у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, а для платника, який обрав спрощену систему оподаткування нарахувати єдиний внесок на суми, що визначаються таким платником самостійно для себе.
При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Позивач з 2012 року був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, а також в контролюючому органі як платник податків та зборів. В спірний період (2017, 2018, 2019 роки) не займався підприємницькою діяльністю та не отримував від неї доходу.
Приписи пунктів 4), 5) частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначають платниками єдиного внеску, зокрема, фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до норм Закону №2464-VI необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство з 01.01.2017 встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Оцінюючи обставини цієї справи суд враховує, що в охоплений предметом цього спору період (2017-2019 роки) позивач працював як найманий працівник. Суд встановив, що з 01.01.2009 року -17.05.2010 року ТзОВ «Мобілочка»; з 01.10.2010 року -19.07.2012 року ТзОВ « « 8X1Д»; з 01.03.2013 року - 01.07.2013 року ТзОВ «Мобілочка»; з 02.07.2013 року -10.06.2019 року ТзОВ «Алло», позивач був найманим працівником, єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірний період за позивача, як найманого працівника сплатив його роботодавець як страхувальник. За час цей позивач отримував заробітну плату, на яку роботодавці нараховували, утримували та сплачували страхові внески, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ у Львівській області за формою ОК-5 щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу позивач за 2011-2019 роки. Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні вказаної адміністративної справи суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого «особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем».
При прийнятті рішення суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення та застосування норм Закону №2464-VI до аналогічних фактичних обставин, відповідно до яких одночасна сплата єдиного соціального внеску її роботодавцем як страхувальником спричинить подвійну сплату цього внеску, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
З огляду на те, що єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірний період (2017, 2018 роки та до 10.06.2019 рік) за позивача як найманого працівника сплатив його роботодавець як страхувальник, суд вважає протиправним повторне нарахування контролюючим органом недоїмки по ЄСВ за цей самий період позивачу. В цій справі суд дав оцінку правомірності описаного вище «автоматичного» нарахування позивачу ЄСВ за 2017 рік до 10.06.2019 рік та наголошує, що завданням суду є оцінка правомірності оскаржених рішень та дій відповідача; водночас суд не має на меті та не має повноважень підміняти контролюючий орган, вираховуючи замість нього конкретні суми ЄСВ за ті місяці, коли позивач не працював як найманий працівник; такі дії належать до компетенції контролюючого органу та становлять предмет документальної перевірки, метою якої є встановлення фактичних обставин та їх оцінки через призму релевантних норм права.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати незаконною та скасувати сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за кодом платежу (71040000), в сумі 34 705, 17 грн.
У заяві на усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив, рішення ГУ ДПС у Львівській області стосовно нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не приймалося.
Представником відповідача до відзиву також не було долучено жодного рішення щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Тому, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо протиправного нарахування позивачу у період з 2017 року та до 10.06.2019 рік року (включно) недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Разом з тим, це рішення суду не є перешкодою для реалізації контролюючим органом своїх повноважень проводити документальні перевірки, за наслідками якої відповідач може виокремити ті конкретні місяці в період з 2019 по 2021 рр., за які позивач не працював, та, як наслідок, правильно обчислити та нарахувати суму ЄСВ за ці періоди, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Організацію діяльності з ведення органами Державної податкової служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів №422 від 07.04.2016 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за №751/28881 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами частини 4 розділу 5 цього Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на Скасовується в судовому порядку), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.
Враховуючи приписи зазначеного Порядку, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї інформації про наявність у позивача боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за період з 2017 року по 10.06.2019 рік (включно), з врахуванням висновків суду у цій справі.
Водночас вимога позивача про визнання незаконною та скасування сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за кодом платежу (71040000), в сумі 34 705, 17 грн., задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.
За приписами частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Дотримуючись принципу верховенства права, суд застосовує висновки, висловлені Європейським судом з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, позов позивач належить задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ - 43968090) про визнання незаконною та скасувати сплату боргу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за кодом платежу (71040000), в сумі 34 705, 17 грн., - задоволити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо нарахування ОСОБА_1 у період з 2017 року по 10.06.2019 року (включно) недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування відомостей в картці платника Єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї інформації про наявність у ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за період з 2017 року по 10.06.2019 рік (включно), з врахуванням висновків суду у цій справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ - 43968090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496, 20 грн.
.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна