02.11.2022 Справа №607/15321/22
Провадження № 1-кс/607/4871/2022
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 26 травня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.2 ст.307, ст.69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
Старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12021216040001107 від 10 липня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлені час та місці у ОСОБА_4 , за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин.
З метою реалізації свого злочинного умислу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений час ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, незаконно придбав порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, та почав зберігати при собі з метою збуту.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, діючи за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, умисно, з корисливих мотивів, 10 липня 2021 року о 20.27 год. ОСОБА_4 перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , маючи в наявності заздалегідь виготовлену «закладку» з незаконно придбаної порошкоподібної речовини білого кольору, яка містить PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою 0.3708 грама, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я № 253 від 11.04.2012, № 280 від 15.05.2015, № 2806 від 04.12.2020, № 2712 від 06.12.2021) є невеликим розміром, заховав її по вул. Січових Стрільців, в м. Тернополі під підвіконником будинку №7, з метою подальшого збуту даної особливо небезпечної психотропної речовини.
В подальшому, 10 липня 2021 року у період часу з 21.48 год. по 21.53 год., «закладка» з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, масою 0.3708 грама, вилучена працівниками поліції під час огляду місця події.
Крім цього, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлені час та місці у ОСОБА_4 , за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин.
З метою реалізації свого злочинного умислу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений час ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, незаконно придбав порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, та почав зберігати при собі з метою збуту.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, діючи за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, умисно, з корисливих мотивів, 16 серпня 2021 року о 20:27 год. ОСОБА_4 перебуваючи за адресою вулиця Піскова неподалік будинку №2 в м. Тернопіль, маючи в наявності заздалегідь виготовлені «закладки» з незаконно придбаної порошкоподібної речовини білого кольору, яка містить амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, масою 0.1467 грама, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров'я № 253 від 11.04.2012, № 280 від 15.05.2015, № 2806 від 04.12.2020, № 2712 від 06.12.2021) є невеликим розміром, заховав її біля залізничної колії на ділянці покритій щебенем неподалік вул. Піскова, 2, в м. Тернополі, з метою подальшого збуту даної психотропної речовини.
В подальшому, 16 серпня 2021 року у період часу з 18.07 год. по 18.09 год., «закладка» з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, масою 0.1467 грама, вилучена працівниками поліції під час огляду місця події.
Крім цього, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлені час та місці у ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, повторно виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних психотропних речовин, у м. Тернопіль особам, схильним до її вживання.
З метою реалізації свого злочинного умислу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин та у невстановлений час ОСОБА_4 , діючи попередньою змовою групою осіб, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, незаконно придбали порошкоподібну речовину білого кольору, яка містить PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), який відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, та почали зберігати з метою збуту.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, діючи за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, умисно, з корисливих мотивів, 17 серпня 2021 року о 19.20 год. по 20.30 год. ОСОБА_4 спільно з невстановленою слідством особою, перебуваючи за адресою вулиця Сахарова на території Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні в м. Тернопіль, маючи в наявності заздалегідь виготовлені «закладки» з незаконно придбаної особливо небезпечної психотропної речовини - PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), обіг яких заборонено, масою в перерахунку на діючу речовину 0.2841 грама та 0,3247 грама, що згідно Таблиці №2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188 (із наступними змінами і доповненнями) є невеликим розміром, заховали їх неподалік приміщення відділення лікарні з кислородною підстанцією по АДРЕСА_3 , за наступними географічними координатами 49.54914 25.64082 та 49.548992 25.641397 з метою подальшого збуту даної особливо небезпечної психотропної речовини.
В подальшому, 18 серпня 2021 року у період часу з 11.36 год. по 11.42 год. , «закладку» з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), обіг яких заборонено, масою в перерахунку на діючу речовину 0.2841 грама, за наступними географічними координатами 49.548992 25.641397 вилучено працівниками поліції.
Крім цього, 18 серпня 2021 року о 16.55 год., «закладку» з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP (1-фелін-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), обіг яких заборонено, масою в перерахунку на діючу речовину 0,3247 грама, за географічними координатами 49.54914 25.64082 вилучено працівниками поліції.
10 липня 2021 року за фактом вчинення кримінального правопорушення пов'язаного з незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту, а також збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021216040001107 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.
Так, ОСОБА_4 25 жовтня 2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме - незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також збуті особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: рапортом щодо виявлення вчинення кримінального правопорушення від 10.07.2021; протоколом огляду місця події від 10.07.2021; висновком експерта №СЕ-19/120-21/7322-НЗПРАП від 26.08.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 03.12.2021; протоколом про огляду відеозапису від 04.12.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 04.12.2021; рапортом щодо виявлення вчинення кримінального правопорушення від 16.08.2021; протоколом огляду місця події від 16.08.2021; висновком експерта №СЕ-19/120-21/8853-НЗПРАП від 10.11.2021; рапортом щодо виявлення вчинення кримінального правопорушення від 18.08.2021; протоколом огляду місця події від 18.08.2021; висновком експерта №СЕ-19/120-21/8848-НЗПРАП від 08.11.2021; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою від 28.09.2021;протокол про проведення контролю за вчиненням злочину оперативної закупки від 19.08.2021; висновком експерта №СЕ-19/120-21/8851-НЗПРАП від 06.09.2021; повідомленням про підозру ОСОБА_4 .
Мотивуючи подане клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, та у зв'язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування таабо суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, оскільки останній не має постійного джерела доходів, раніше не судимий в силу, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, та визначити розмір застави, у зв'язку із чим просить задовольнити клопотання.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені ст. 177 КПК України, зокрема з огляду на тяжкість покарання яке йому загрожує у разі винесення в подальшому обвинувального вироку. Поряд з цим прокурор пояснив факт вручення підозри ОСОБА_4 25.10.2022 року, а саме після спливу однорічного терміну з моменту виявлення та фіксації вчинених ним протиправних дій. Відтак, ОСОБА_4 засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду 26 травня 2022 року за ч.2 ст.307 КК України. Події які викладені у підозрі врученій ОСОБА_4 25.10.2022 року передували тим, які зазначені у вироку суду, більше того в рамках даного кримінального провадження документувалася велика кількість осіб причетних до злочину у якому також підозрюється ОСОБА_4 , а у попередньому вироку злочинну діяльність він вчиняв одноособово. Відповідно не вбачалися підстави для об'єднання даного кримінального провадження з провадженням у якому винесено вирок, оскільки б це затягувало процес та строки розгляду кримінального провадження. Крім цього ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні співпрацював із слідством, він визнає свою вину, а тому з метою викриття інших осіб причетних до злочинів у даному кримінальному провадженні, його не затримували по інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Також прокурор зазначив, про те, що з моменту винесення вироку 26 травня 2022 року, жодних протиправних дій із сторони ОСОБА_4 , як і дій які б свідчили про ризики передбачені п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України - не зафіксовано.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні клопотання та зазначив, що його підзахисний страждає на хворобу «епілепсію», про що надав відповідні медичні документи, а тому його перебування у місцях позбавлення волі не можливе. Також підозрюваний повністю визнає свою вину та співпрацює із слідством. На даний час ОСОБА_4 веде нормальний спосіб життя, навчається та підшукує роботу, став на шлях виправлення. Враховуючи вищенаведене просить застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт у нічний час доби (з 20.00 год. до 08.00 год.), надавши можливість ОСОБА_4 працювати та забезпечувати себе матеріально.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування щодо ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя бере до уваги наступне.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до вимог ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст.5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, згідно з положеннями ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Слідчим суддею встановлено, що ГУ Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021216040001107 від 10 липня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.
25 жовтня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику а ризикам, зазначеним у поданні.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, зокрема такими є: витяг з ЄРДР №12021216040001107 від 10 липня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України; рапорт старшого інспектора ЧЧ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 14.07.2022 року щодо виявлення вчинення кримінального правопорушення від 10.07.2021; протокол огляду місця події від 10.07.2021; висновок експерта №СЕ-19/120-21/7322-НЗПРАП від 26.08.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 03.12.2021; протокол про огляду відеозапису від 04.12.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 04.12.2021; рапорт щодо виявлення вчинення кримінального правопорушення від 16.08.2021; протокол огляду місця події від 16.08.2021; висновок експерта №СЕ-19/120-21/8853-НЗПРАП від 10.11.2021; рапорт щодо виявлення вчинення кримінального правопорушення від 18.08.2021; протокол огляду місця події від 18.08.2021; висновок експерта №СЕ-19/120-21/8848-НЗПРАП від 08.11.2021; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою від 28.09.2021; протокол про проведення контролю за вчиненням злочину оперативної закупки від 19.08.2021; висновкок експерта №СЕ-19/120-21/8851-НЗПРАП від 06.09.2021, тощо.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчої та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
В свою чергу, підозрюваним ОСОБА_4 та його захисником не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку його непричетність до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також збуті особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна, та яке відповідно до ч. ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування таабо суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні №12021216040001107 від 10 липня 2021 року щодо підозрюваного ОСОБА_4 , оцінивши наведені у клопотанні доводи, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Окрім цього слід зазначити, що ОСОБА_4 , отримавши копії кримінального провадження, може вчинити всі необхідні дії з метою залякування свідків та у разі встановлення і інших підозрюваних по кримінальному провадженню, що призведе до зміни показів вже допитаних осіб, що негативно вплине в подальшому на розслідування кримінального провадження.
За таких обставин, ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Відповідно зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає обґрунтованими. Вказані ризики у цьому кримінальному провадженні є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
Водночас ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, на думку слідчого судді є лише припущенням, оскільки жодним належним та допустимим доказом прокурором в судовому засіданні не доведені.
При цьому в клопотанні слідчий просить врахувати тяжкість правопорушення вчинене ОСОБА_4 та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
Разом з тим, вивченням особи підозрюваного, під час розгляду клопотання, слідчим суддею вивчається можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків наведених слідчим у клопотанні та зазначених прокурором у судовому засіданні. Так, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, останній співпрацював із слідством, добровільно надав пояснення, в яких чітко виклав свою позицію, більше того прокурором у судовому засіданні зазначено про те, що ОСОБА_4 з моменту винесення вироку судом у травні 2022 року жодних протиправний дій не вчиняв, як і дій які б свідчили про ризики визначені у ст.177 КПК України, на даний час навчається та в подальшому прагне працювати, оскільки підшукує роботу, що також підтвердив захисник ОСОБА_5 .
При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, серед іншоговік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого.
На думку слідчого судді, слід звернути увагу на стан здоров'я підозрюваного, у якого наявна хвороба «епілепсія» із шістнадцятирічного віку, що підтверджується копією виписки із медичної карти хворого наданої захисником у судовому засіданні, адже у відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Окрім цього слідчий суддя вважає за необхідне зазначити про те, що факти викладені у підозрі ОСОБА_4 , відбувалися задовго до вручення йому цієї підозри, та не були обставинами в кримінальному провадженні у якому вже винесений обвинувальний вирок остнньому, оскільки, як було з'ясовано у судовому засіданні ОСОБА_4 співпрацював із слідством, що допомогло в подальшому органу досудового розслідування викрити злочини інших задіяних осіб у даному кримінальному провадженні.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , беручи до уваги недоведення прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, відсутність належного обґрунтування підстав для втручання у право ОСОБА_4 на свободу, шляхом застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також те, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст.177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч.3 ст.307 КК України) не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу.
Отже, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням вищевикладеного, встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, можливо дієво запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу, який не є виключним за своєю суворістю.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 р. зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 р. та п. 212 рішення у справі Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії від 19.11.2019 р.).
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам і буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на наступне: з матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення 25 жовтня 2022 року.
Відповідно до ч.2 ст.219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. П.4 ч.3 ст.219 КПК України передбачено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Крім того строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати, зокрема, дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (п.3 ч.4 ст.219 КПК України).
Відтак, слідчий суддя враховуючи положення чинного КПК України, вважає неправомірним застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 строком на два місяці, оскільки такий перевищуватиме строк досудового розслідування, що вказуватиме на вихід слідчого судді за межі наданих йому повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, за адресою по місцю проживання: АДРЕСА_1 , шляхом заборони залишати житло цілодобово, та покласти на останнього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, в межах строку досудового розслідування.
За таких обставин клопотання слідчого за погодженням прокурора до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.177, 178,181, 183, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 23 год. 59 хв. 24.12.2022 року(за виключенням відвідування медичних закладів за необхідності та крім випадків повітряної тривоги, для прямування в укриття та перебування в ньому).
На цей же строк покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або роботи;
3) не відлучатись за межі м. Тернополя без дозволу слідчого, прокурора та суду
4) здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5) утримуватись від спілкування із свідками, експертами та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків визначити до 23 год. 59 хв. 24.12.2022 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати до Тернопільського РУП ГУНП України в Тернопільській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1